Справа № 293/549/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2017 року, Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Коніан» на рішення начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в :

Скаржник звернувся до суду зі скаргою на рішення начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2

В обґрунтування скарги зазначив, що в Корольовському відділу ДВС міського управління юстиції на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження №44454815, до якого входило вісім виконавчих проваджень про стягнення заборгованостей з ТОВ «Бім-буд» на користь різних фізичних осіб. Виконання по зазначеним виконавчим провадженням безпосередньо здійснював головний державний виконавець Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ ОСОБА_3 Одним із стягувачів в подальшому стало ТОВ «Коніан».

23.03.2015 року начальником управління державної виконавчої служби ТУЮ у Житомирській області ОСОБА_2 у відповідності до вимог статей 83, 84, 85, 86 ЗУ «Про виконавче провадження» та пунктів 9.2, 9.4-9.4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Постановою за №5/22/3.1/2015 визнано незаконними дії державного виконавця Корольовського відділу ДВС ОСОБА_3 та скасовані процесуальні дії з організації примусового виконання рішень з моменту встановлення місцезнаходження майна боржника ТОВ «Бім-буд», у зв'язку з порушенням п.5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження», так як майновий комплекс не може бути предметом звернення стягнення через наявність податкової застави та судових арештів.

Скаржник просив визнати неправомірними рішення про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів від 10.03.2015 року №5/22/3.1/2015 та про результати перевірки законності виконавчого провадження від 23.03.2015 року №5/22/3.1/2015, постановлених начальником державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Представник скаржника підтримав скаргу з підстав зазначених в ній.

Від головного територіального управління юстиції у Житомирській області надійшли письмові заперечення відповідно до яких представник зазначив, що скарга підлягає відхиленню, оскільки відповідач по справі є неналежним, справа повинна розглядатися адміністративним судом, ТОВ «Коніан» пропущено строк на оскарження постанови, а обставини справи свідчать, що державний виконавець при наявності обтяжень не мав право примусово реалізовувати майно боржника.

Державний виконавць ОСОБА_4 надав письмові пояснення, згідно яких вважає скаргу обґрунтованою, вважає, що начальник державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області перевищила свої повноваження.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, встановлено, що основними принципам діяльності органів Державної влади, їх посадових осіб є обов'язок діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені (ч.5 ст.124 Конституції України).

Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.                        

Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).

Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-2187цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх суддів України.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Коніан», як сторона виконавчого провадження, звернулось до суду зі скаргою, оскільки вважає, що рішеннями посадової особи державної виконавчої служби, під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог ЦПК України, порушено права та інтереси товариства (т.1 а.с.1-3).

Судом встановлено, що всі виконавчі документи, які об’єднані у зведеному виконавчому провадженні, видані на підставі судових рішень судів загальної юрисдикції, ухвалених відповідно до норм ЦПК України.

Так, у зведеному виконавчому провадженні №44454815 об’єднані виконавчі провадження за виконавчими листами, а саме:

1. №296/3720/14-ц виданого Черняхівським районним судом Житомирської області 07.07.2014 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бім-Буд» (далі товариство) на користь ОСОБА_5 вартості наданих послуг за договором, пені та 50 відсотків річних від простроченої суми та судових витрат;

2. №296/3351/14-ц виданого Корольовським районним судом м. Житомира 29.07.2014 року про стягнення з товариства на користь ОСОБА_6 заборгованості за договором позики та судового збору;

3. №296/4263/14-ц виданого Корольовським районним судом м. Житомира 15.09.2014 року про стягнення з товариства на користь ОСОБА_7 штрафу за договором оренди;

4. №296/4263/14-ц виданого Корольовським районним судом м.Житомира 15.09.2014 року про стягнення з товариства на користь ОСОБА_7 судового збору у справі щодо заборгованості за договором позики;

5. №296/3720/14-ц виданого Корольовським районним судом м.Житомира 15.09.2014 року про стягнення з товариства на користь ОСОБА_8 заборгованості;

6. №296/3720/14-ц виданого Корольовським районним судом м. Житомира 15.09.2014 року про стягнення з товариства на користь ОСОБА_8 судового збору у справі про стягнення з товариства на користь ОСОБА_8 заборгованості за договором про надання послуг;

7. №293/97/15-ц виданого Черняхівським районним судом Житомирської області 20.02.2015 року про стягнення з товариства на користь ОСОБА_9 боргу за договором підряду та сплаченого судового збору;

8. №293/125/15-ц виданого Черняхівським районним судом Житомирської області 20.02.2015 року про стягнення з товариства на користь ОСОБА_10 боргу за договором підряду та судового збору.

Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 №5/22/3.1/2015 від 23 березня 2015 року визнано дії державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ОСОБА_3 такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та здійснені з грубим порушенням законодавства, що регулює виконавчий процес та винесено постанову щодо скасування всіх процесуальних дій вчинених з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень з моменту встановлення місцезнаходження майна боржника ТОВ «Бім-буд» по провулку 1-му Винокурному, 48, у зв'язку з порушенням п. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки вказаний майновий комплекс, що складається з індивідуально визначеного нерухомого майна, не може бути предметом звернення стягнення через наявність податкової застави та судових арештів, зазначених вище (т.1 а.с.5-10).

18 вересня 2014 року по зведеному виконавчому проводженню №44454815 суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання ОСОБА_11 надано звіт №140813-М, що вартість описаного та арештованого майна боржника - майнового комплексу виробничих будівель, за адресою: провулок Перший Винокурний, будинок №48, місто Житомир, Житомирська область, 10020, Україна (далі за текстом – Майно), станом на 01 вересня 2014 року складає – 14791741,00 грн. без ПДВ.

09 жовтня 2014 року в.о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції направлено заявку на реалізацію Майна через систему електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ).

04 грудня 2014 року згідно протоколу проведення електронних торгів №17733 – прилюдні торги з реалізації Майна – не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

12 січня 2015 року згідно протоколу проведення електронних торгів № 35924 – прилюдні торги з реалізації Майна – не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

23 лютого 2015 року згідно протоколу проведення електронних торгів №53478 – прилюдні торги з реалізації Майна – не відбулися, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.

В оскаржуваних рішеннях, начальник управління ДВС, зазначає, що державний виконавець не мав права направляти на примусову реалізацію майновий комплекс належний на праві власності боржнику ТОВ «Бім-буд» через наявні обтяження, а саме:

- податкова застава (ОСОБА_10 опису майна №1 від 11.01.2012 року);

- ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 28.02.2008 року по справі № 2-П-879/08;

- ухвала Корольовського районного суду від 07.07.2011 року по справі №2-2827/11.

Крім того, начальник управління ДВС вважає, що оскільки майновий комплекс боржника знаходиться, на території Богунського району м.Житомира, то державний виконавець Файдов О.М. зобов’язаний був надіслати виконавчий документ до відділу ДВС на території якого знаходиться майно боржника.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналіз положень ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що звернення стягнення на майно боржника полягає в сукупності послідовних дій зазначених у цій статті кінцевою метою яких є забезпечення реального виконання виконавчого документа.

ТОВ «Бім-буд» є боржником в 8 виконавчих провадженнях. Державним виконавцем було встановлено наявність у боржника на праві власності майнового комплексу, що знаходиться в м. Житомирі, пров. 1-й Винокурний, 48.

Начальник управління ДВС, вважає, що виконавчі документи підлягали поверненню, оскільки на даний об’єкт нерухомості не могло бути звернено стягнення, через наявність заборон на відчуження за судовими рішеннями.

Проте, підставою для повернення виконавчого документу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Ч.2 п.3.15 «інструкції з організації примусового виконання рішень» зазначено, що при цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Разом з тим, як вбачається, Ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2008 року по справі №2-П-879/08 та Ухвала Корольовського районного суду від 07 липня 2011 року по справі №2-2827/11, не містять заборони звертати стягнення на нерухоме майно боржника ТОВ «Бім-буд».

В ухвалі Богунського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2008 року зазначено про заборону вчиняти ОСОБА_12 певні дії, а саме заборонено відчужувати нерухоме майно розташоване в м.Житомирі, по пров.1-й Винокурний, 48.

В ухвалі Корольовського районного суду м.Житомира від 07 липня 2011 року заборонено ТОВ «Бім-буд» вчиняти певні дії, а саме заборонено відчужувати те саме майно, зазначено вище.

Рішень судів про зупинення продажу арештованого майна, заборони звертати стягнення на майно або заборони державному виконавцю вчиняти дії з примусової реалізації майна, як визначено ст.152 ЦПК України на момент примусової реалізації не було, а відтак державний виконавець не мав права або обов’язку повертати виконавчі документи без виконання.

Крім того, вказаними ухвалами суду лише частково обмежено волю власників нерухомого майна на реалізацію свого права власності (користування, розпорядження, володіння), в той час, як примусова реалізація майна в рамках виконання рішення суду не потребують від боржника вчинення будь-яких дій, в тому числі згоди (тобто реалізації права розпорядження, вільне волевиявлення) на відчуження майна.

Що стосується наявності податкової застави ТОВ «Бім-буд» слід зазначити, що відповідно до абз.2 ст.92.1 ПК України, платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Таким чином, наведе обмеження на відчуження майна без згоди податкового органу стосується лише випадку, коли відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, здійснюється безпосередньо платником податків на підставі вільного волевиявлення, проте на випадки примусового відчуження майна боржника у межах виконавчого провадження таке обмеження не розповсюджується.

Крім того, на запит державного виконавця за №20/3-31/2584 від 16. лютого 2015 року Житомирська ОДПІ листом №6727/10/0625 від 25 лютого 2015 року повідомило, що не заперечує проти відчуження заставного майна.

Суд вважає безпідставними твердження суб’єкта оскарження про обов’язок державного виконавця направити виконавчий документ для виконання в Богунський ВДВС, оскільки місцезнаходженням боржника є АДРЕСА_1, тобто Корольовський район м.Житомира. Державний виконавець не порушив ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» і з огляду на те, що листом вих. № 16/7/14-3 від 16 липня 2014 року боржник повідомив орган державної виконавчої служби про наявність малоцінного рухомого майна за місцезнаходженням юридичної адреси боржника, якого недостатньо для погашення боргу.

Заперечення головного територіального управління юстиції у Житомирській області про те, що дана скарга має розглядатися в порядку адміністративного судочинства також не заслуговує на увагу, оскільки ухвалою апеляційного суду від 11 квітня 2016 року по даній справі це питання вже вирішено.

Суд відхиляє і доводи відповідача про те, що скаржником пропущено строк на оскарження рішення, так як скаржником порушено питання щодо поновлення строку на оскарження, в зв’язку з тим, що про оскаржувані рішення вони дізнались та отримали примірник постанови лише 08 квітня 2015 року.

В зв’язку з тим, що суб’єктом оскарження не доведено,а матеріали справи не містять докази того, що ТОВ «Коніан» отримував оскаржувану постанову раніше чи міг довідатись про її існування, причину пропуску десятиденного строку суд вважає поважними.

Заперечення головного територіального управління юстиції у Житомирській області про те, що скаржником не вірно зазначено суб’єкта оскарження, суд відхиляє, так як в статті 85 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про судовий захист прав сторін виконавчого провадження при здійсненні виконавчих дій, що є реалізацією закріпленого ст. 55 Конституції України положення про гарантію кожному судового захисту його прав і свобод, про можливість оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вказане підтверджується і частиною другою постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що відповідно до статей 248-20 , 248-21 ЦПК України, ст.85 Закону України "Про виконавче провадження" скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби та державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, Києва та Севастополя, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Оскаржувані рішення прийняті посадовою особою органу ДВС, а саме начальником державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, а скарга подана саме в порядку визначену ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.383 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 209-210, 384, 386, 387 ЦПК України, Закон України «Про виконавче провадження», Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах",  суд, -

у х в а л и в :

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Коніаня» на рішення начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірними рішення начальника управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 про проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження та витребування його матеріалів №5/22/3.1/15 від 10 березня 2015 року та про результати перевірки законності виконавчого провадження № 5/22/3.1/15 від 23 березня 2015 року та скасувати постанови №5/22/3.1/15 від 10 березня 2015 року і № 5/22/3.1/15 від 23 березня 2015 року.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області протягом п’яти днів з дня її проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: І.В.Зубчук