копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 686/12298/16-ц

Провадження № 22-ц/792/796/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Задвірний В.І.

з участю : прокурора, представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/12298/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2017 року по справі за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

Заступник прокурора м. Хмельницького звертаючись до суду з позовом, який в судовому засіданні змінив, просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 1 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Південній, 8/1 у м. Хмельницькому, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 1 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,02 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по вул. АДРЕСА_1, Зазначав, що 4 квітня 2013 року позивачем було пред'явлено позов про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,12 га (по АДРЕСА_1, скасування їх державної реєстрації, визнання незаконними договорів купівлі-продажу. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 червня 2013 року в позові відмовлено, рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року рішення суду від 18 червня 2013 року скасовано, задоволено позовні вимоги : визнано недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площею 0, 12 га по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому та скасовано їх реєстраційні записи, визнано незаконними договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок, укладені 26 серпня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення _____________________________________________________________________________

Головуюча у першій інстанції -Мазурок О.В. Провадження № 22-ц/792/796/17

Доповідач -Костенко А.М. Категорія № 19

Апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року залишено без змін. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 березня 2016 року було встановлено, що ОСОБА_2 незаконно розпорядився

спірними земельними ділянками та 1 квітня 2015 року за договорами дарування подарував їх ОСОБА_1. Рішеннями приватного нотаріуса від 1 квітня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, чим порушено права Хмельницької міської ради та інтереси територіальної громади міста щодо законного володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності. Оскільки ОСОБА_2 в установленому законом порядку права власності на спірні земельні ділянки загальною площею 0,12 га не набув, то він і не вправі був ними розпоряджатися, тобто відчужувати їх ОСОБА_1.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсними договори дарування земельних ділянок від 1 квітня 2015 року які було передано в приватну власність ОСОБА_1 площами 0,10 га та 0,02 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянти з рішенням суду не погоджуються, просять його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову, посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначали, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини щодо набуття ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки, які придбанні останнім у встановленому законом порядку у ОСОБА_3 за дійсними договорами купівлі-продажу від 26 червня 2011 року. ОСОБА_1 право власності на дані земельні ділянки набула не від Хмельницької міської ради, а від ОСОБА_2, який подарував їх їй відповідно до договорів дарування від 1 квітня 2015 року. Крім того, договори спірних земельних ділянок визнано незаконними, а не недійсними. Судом першої інстанції не було встановлено у чому полягає порушення права Хмельницької міської ради, та яким чином ухвалене рішення буде сприяти у відновлені порушеного права міської ради.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

У відповідності до п. п.3, 4 ч. 1 та ч. 2, ст. 309 ЦПУ України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Так судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 5 липня 1995 року № НОМЕР_1 являвся власником земельної ділянки, площею 0,12 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1

4 липня 1996 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку, площею 0,12 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1

Проте, в наданні Державного акту на право власності на дану земельну ділянку ОСОБА_3 було відмолено в зв'язку з невідповідністю промірів земельної ділянки, які зазначені в Державному акті на ім'я ОСОБА_5, тим які зазначені в кадастровому плані земельної ділянки, сформованого ОСОБА_3

У зв'язку з цим ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним позовом та рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 3 лютого 2010 року за ним було визнано право власності на земельні ділянки площею 0,10 га (для будівництва та обслуговування жилого будинку) та 0,02 га (для ведення особистого селянського господарства).

На підставі вказаного рішення 09.04.2010 ОСОБА_3 отримав два Державні акти серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на земельні ділянки площею 0,10 га (для будівництва та обслуговування жилого будинку) та 0,02 га (для ведення особистого селянського господарства).

26.08.2011 ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу відчужив зазначені земельні ділянки ОСОБА_2, який зареєстрував своє право власності на дані земельні ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 червня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий 09.04.2010 на ім'я ОСОБА_3 та скасовано його реєстраційний запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011074200851 від 20.04.2010, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 09.04.2010 на ім'я ОСОБА_3 та скасовано його реєстраційний запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011074200850 від 20.04.2010, визнано незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,02 га по вул. АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, укладений 26.08.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнано незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га по вул.. АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, укладений 26.08.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Ухвалюючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 знав про те, що земельна ділянка, на яку він отримав державний акт, відрізняється від тієї, яка йому було відчужена за договором купівлі-продажу 04.07.1996 не мав права нею розпоряджатися.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року було оскаржено ОСОБА_2 в касаційному порядку, однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року залишено без змін.

Проте, право власності на вказані вище земельні ділянки у встановленому порядку шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 на ці земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав скасовано не було.

В подальшому, ОСОБА_2 1 квітня 2015 року уклав зі своєю матір'ю ОСОБА_1 договори дарування, за якими подарував їй земельну ділянку площею 0,02 га по вул. АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,10 га по вул. АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

П. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, і в тому випадку якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, в такому випадку власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що на час укладення договорів дарування від 1 квітня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 право власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки скасовано не було, його право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, хоча на даний час набрало законної сили рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року, яким було визнано недійсними державні акти на право приватної власності на спірні земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3 та визнано незаконними договору купівлі-продажу даних земельних ділянок укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Хмельницька міська рада не є стороною договорів дарування від 1 квітня 2015 року спірних земельних ділянок між ОСОБА_2 і ОСОБА_1

За таких обставин з врахуванням норм цивільного законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного суду України належним способом захисту порушеного права Хмельницької міської ради в разі доведеності порушення безпосередньо її права власності на вищевказані спірні земельні ділянки саме як власника за умови, що попереднім власником земельної ділянки по вул. Південній 8/1 в м. Хмельницькому після зазначених рішень судів являється ОСОБА_5, є витребування даних земельних ділянок від ОСОБА_1 шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ст. ст. 387 чи 388 Цивільного кодексу України.

Обраний спосіб захисту прав Хмельницької міської ради шляхом подання негаторного позову про визнання правочинів недійсними із застосування чи без застосування реституції (позову про захист права від порушень, не пов'язаних з позбавлення володіння) не є належним способом в розумінні вимог цивільного законодавства.

Така ж правова позиція Верховного суду України, висловлена у постановах від 21 грудня 2016 року № 6-2233цс16, 18 січня 2017 року № 6-2723цс16, 29 березня 2017 року № 6-866цс16, 29 березня 2017 року № 6-3104 цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав порушення норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення:

В позові заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Згідно з оригіналом А.М. Костенко