Суддя-доповідач – Міронова Г.М.                                                                                             Головуючий у 1 інстанції – Подліпенець Є.О.        

Україна

   ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД    

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2009 року                                        справа № 2-а-199/09\0507

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою:  м.  Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                           Міронової Г.М.

суддів:                                                 Лях О.П., Яманко В.Г.

при секретарі Кондрашовій Н.М.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу  

ОСОБА_1

на постанову Володарського районного суду  Донецької області

від 15 травня 2009 року

у адміністративній справі № 2-а-199/09

за позовом ОСОБА_1

до  

про управління праці та соціального захисту населення   Володарської районної державної адміністрації

визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та сплатити заборгованість по державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

           Постановою  Володарського районного суду  Донецької області  від 15 травня 2009 року позов  ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення  Володарської районної державної адміністрації було задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано управління праці та соціального захисту населення  Володарської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити позивачеві недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 вересня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1318, 27 грн.

    Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

  Сторони до суду не з’явилися, були повідомлені належним чином.

  Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

  Позивач ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого виконкомом Касянівської сільради Володарського району Донецької області НОМЕР_1.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

            В обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги позивач вказує, що відповідно до статті 43 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у  зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням " від 18 січня 2001 року № 2240-III розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

За пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13") передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року  № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  у  зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням " здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71   Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З урахуванням викладеного сума недоплаченої відповідачем позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 1879 грн. 76 коп.

за липень (463:31х23) – 112,38 = 231 грн. 13 коп.

за серпень (463-132,64) = 330 грн. 36 коп.

за вересень (463-134,45) = 328 грн 55 коп.

за жовтень (470-136,13) =333 грн. 87 коп.

за листопад (470-140,05) = 329 грн. 95 коп.

за грудень (470-144,10) = 325 грн 90 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення недоотриманих сум допомоги за 2008 рік, оскільки, відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень та ця норма не визнана неконституційною.

Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік виплачена відповідачем відповідно до діючого законодавства.  

Стосовно позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми», колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми», є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції допустив процесуальне порушення при відмові у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік , що призвело до неправильного вірішення справи по суті.

    З огляду на вимоги ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час прийняття постанови вирішує: чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

    Відповідно до приписів ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до  адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Право звернення до суду зазначено в ст. 99   Кодексу адміністративного судочинства України   і визначено певним терміном – один рік, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма носить імперативний характер і у випадку, якщо на її застосуванні наполягає відповідач, вона є обов’язковою для виконання.

  Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у своїх запереченнях на позов дійсно просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу, застосувавши при цьому приписи ст.ст. 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 5 Сімейного кодексу України  держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується відповідно до статті  20 Сімейного кодексу України.

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Статтею  23 вказаного закону передбачено, що рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Відповідно до пункту 57 Порядку  призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За пунктом 55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Вказаним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, та Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня  2007 року № 13, не встановлені кінцеві терміни звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Жодним з перелічених нормативних актів не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб’єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги  в належному розмірі.

Виходячи з наведених норм законодавства, колегія суддів вважає, що приписи частини 2 статті  99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обмеження річним строком звернення до суду, до правовідносин, пов’язаних з  забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються.  

    Отже, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що законодавцем покладено обов’язок здійснювати виплати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого  законом  прожиткового мінімуму саме на орган, що призначає і здійснює виплату зазначеної допомоги, тобто предметом спору у даній справі є розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не питання щодо призначення чи відмови у призначенні такої допомоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлені  обставини справи та прийнято постанову з порушенням норм  процесуального та матеріального права, що обумовлює її скасування.

             Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1– задовольнити частково.

    Постанову Володарського районного суду  Донецької області  від 15 травня 2009 року у справі № 2а-199/09 за позовом  ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення  Володарської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та сплатити заборгованість по державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – скасувати.

    Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

    Визнати неправомірними дії  управління праці та соціального захисту населення   Володарської районної державної адміністрації Донецької області по призначенню, нарахуванню і виплаті  сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

    Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення  Володарської районної державної адміністрації Донецької області перерахувати та виплатити Старосек Ірині Феофанівні недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09 липня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1879,76 грн.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

              Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

           Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                       Г.М. Міронова

Судді:                                     (підписи)                                           О.П.Лях

                                                                   В.Г.Яманко