ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 р. № 25/42-08(32/59-07)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М.,
суддів:Кота О.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "Цвек-Д"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р.
(скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008 р.)
у справі№ 25/42-08(32/59-07)
за позовомАкціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "Цвек-Д"
доВАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "Укртелеком"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Спільне Українсько-Кіпрське-Американське ТОВ "Оптима-сервіс-зв'язок"
провизнання права власності
за участю представників:
від позивача (скаржника)Винокуров В.Ю.
від відповідачаМорозов О.О.
від третьої особине з'явились
В С Т А Н О В И В:
У січні 2007 року Акціонерне проектно-будівельне та експлуатаційне, комерційне товариство закритого типу "Цвек-Д" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Укртелеком" та Дніпропетровської філії ВАТ "Укртелеком" і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.04.2007 р. просило суд визнати за позивачем право власності на лінійно-кабельні споруди, телефонну каналізацію та оглядові споруди АТС-7293 (380) за переліком, наведеним у заяві про уточнення позовних вимог від 12.04.2007 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008 р. у справі № 25/42-08(32/59-07) (суддя Чередко А.Є.) позовні вимоги позивача задоволено, визнано за позивачем право власності на певні лінійно-кабельні споруди, телефонну каналізацію та оглядові споруди АТС-7293 (380).
При цьому у рішенні зазначено, що оскільки Дніпропетровська філія ВАТ "Укртелеком" є структурним підрозділом ВАТ "Укртелеком" та не має статусу юридичної особи, отже не має власної правоздатності, належним відповідачем у справі є ВАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "Укртелеком".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. (судді Головко В.Г., Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008 р. у справі № 25/42-08(32/59-07) скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 1 681 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Акціонерне проектно-будівельне та експлуатаційне, комерційне товариство закритого типу "Цвек-Д" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008 р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2009 р. колегією суддів у складі Демидової А.М. (головуючого), Капацин Н.В., Шевчук С.Р. касаційну каргу Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "Цвек-Д" прийнято до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 13.10.2009 р. о 10 год. 55 хв.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 12.10.2009 р. у зв'язку з перебуванням судді Капацин Н.В. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі 25/42-08(32/59-07) змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Демидової А.М. –головуючого, Кота О.В., Шевчук С.Р.
У судовому засіданні 13.10.2009 р. оголошено перерву до 19.10.2009 р. об 11 год. 20 хв. для оголошення вступної та резолютивної частин постанови.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
У касаційній скарзі Акціонерне проектно-будівельне та експлуатаційне, комерційне товариство закритого типу "Цвек-Д" зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав оцінку правовій природі і характеру відносин між позивачем та відповідачем з предмету спору. Також скаржник вказує, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд прийняв конкретні висновки судової експертизи, необґрунтовано вказавши у постанові, що експертизою не встановлено факт виконання позивачем будівельно-монтажних робіт з будівництва спірного майна за власні кошти. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний суд залишив без уваги і оцінки договір оренди нерухомого майна від 01.01.2006 р., укладений між позивачем та відповідачем, відповідно до якого позивачем було передано відповідачу в оренду приміщення АТС-7293 (380) для належної з його сторони експлуатації та технічного обслуговування збудованих позивачем лінійно-кабельних споруд, телефонної каналізації та оглядових споруд з метою надання послуг зв'язку населенню з розширеною, у результаті участі позивача, мережею зв'язку. Також скаржник вказує, що уряд пунктом 2 своєї постанови від 22.08.1994 р. № 576 визначив граничний рівень рентабельності у розмірі 20%, який повинен був використовуватися при реалізації даної постанови, і позивач, залучаючи кошти громадян, враховував це у договорах, що укладалися з ними. А тому висновки суду апеляційної інстанції, що спорудження і будівництво спірного майна були здійснені не виключно на кошти позивача, на думку скаржника, неправомірно покладені в основу оскаржуваної постанови.
Заслухавши у судовому засіданні 13.10.2009 р. представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Відповідно до приписів ст.ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
Так, суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги, встановили, що 28.01.1997 р. між Дніпропетровським державним обласним підприємством електрозв'язку "Дніпротелеком", правонаступником якого є відповідач, позивачем у справі та третьою особою було укладено договір № 11 про сумісну діяльність по будівництву абонентської ємності у м. Дніпропетровську (далі - Договір), на виконання умов якого було збудовано спірні лінійно-кабельні споруди, телефонну каналізацію та оглядові споруди АТС-7293 (380).
Вирішуючи спір, господарський суд першої інстанції керувався положеннями ч. 2 ст. 432 ЦК УРСР, норми якого були чинними на дату Договору, відповідно до якої майно, створене в результаті спільної діяльності, є спільною частковою власністю учасників договору про спільну діяльність. У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції керувався положеннями ч. 1 ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
При цьому суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення та постанову, не дослідили питання щодо підписання договору № 11 про сумісну діяльність по будівництву абонентської ємності у м. Дніпропетровську від 28.01.1997 р. всіма сторонами за Договором, що відповідно до ст. 4 ЦК УРСР у редакції, чинної на дату підписання Договору, є необхідною умовою при укладенні письмових угод.
Таким чином, місцевим та апеляційним господарськими судами не визначено правової природи відносин між позивачем, відповідачем та третьою особою, що суттєво впливає на результат вирішення спору.
З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій передчасно застосовані положення ч. 2 ст. 432 ЦК УРСР та ч. 1 ст. 331 ЦК України, що регулюють договірні відносини.
Також, судами попередніх інстанцій не досліджено акт звірки лінійно-кабельних споруд і телефонної каналізації по АТС-7293(380) у м. Дніпропетровську від 10.04.2007 р., проведеної сторонами на виконання вимог ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 р.
У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110-11112 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "Цвек-Д" задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008 р. у справі № 25/42-08(32/59-07) скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді
О.В. Кот
С.Р. Шевчук