Суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.
Секретаря: Довжинської Н.Б.
Апелянтів: ОСОБА_2,ОСОБА_3.
Позивача: ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про втрату права на користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 22 травня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про визнання їх такими, що втратили право на користування жилим приміщення в будинку АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідачі, хоча і зареєстровані у спірному будинку, однак не проживають в ньому більше 10 років, в будинку відсутнє їх майно, що свідчить про те, що вони вибули на інше постійне місце проживання в інше житлове приміщення. Даний факт підтверджується актом комісії КП ЖЄО № 1. Просив визнати їх такими, що втратили право на житло у зв’’язку із виїздом на інше постійне місце проживання.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22 травня 2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про втрату права на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.
На дане рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій зазначили про те, що місцевий суд допустив неповноту при розгляді справи, неправильно встановив обставини справи та дав їм невірну оцінку, а також неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин. Так, судом не взято до уваги той факт, що в провадженні суду знаходиться спадкова справа, де правовий статус позивача, як власника будинку, оспорюється, а тому він не є належним позивачем. Як зазначає апелянтка, вона є спадкоємицею після смерті обох батьків, зареєстрована у даному будинку та прийняла спадщину шляхом вступу у володіння спадковим майном. Крім того, суд неправильно застосував норми матеріального права, так як керувався ст..ст.71,72 ЖК України, що регулює збереження права на користування житловим приміщенням у державному житловому фонді, а не діючою ст.405 ЦК України, яка стосується приватного житлового фонду. Тому просила рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В засіданні Апеляційного суду апелянти апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали. Позивач та його представник вимоги скарги заперечили.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не проживають у спірному будинку, який належить на праві приватної власності позивачу, більше 10 років, а тому, відповідно до вимог ст.71 ЖК України, вони втратили право на його користування.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред’явив позовні вимоги до відповідачів про втрату їх права на користування жилим приміщенням у зв’’язку з їх виїздом на інше постійне місце проживання по ст.71 ЖК України.
Однак, із матеріалів справи вбачається, що на час пред’явлення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про втрату ними права на користування житловим приміщення в буд.АДРЕСА_1 в провадженні цього ж суду вже знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3. до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та визнання права власності на на Ѕ частину спірного будинковолодіння, яке є спадковою масою, яка залишилася після смерті батька сторін. Із долучених до апеляційної скарги документів вбачається, що ОСОБА_2, будучи спадкоємицею першої черги по закону, як і позивач, відповідно до вимог чинного законодавства /ст..1168,1269 ЦК України/ звернулася у встановлений строк в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті батька, що проживав у спірному будинку та набув права власності на спірний будинок згідно заповіту після смерті його дружини, який не оспорюється.
Таким чином, неправильно встановивши характер правовідносин між сторонами, при наявності спору між сторонами про спадкове майно, суд безпідставно задовольнив вимоги одного із спадкоємців до іншого про втрату ним права на дане житло в порядку Житлового кодексу України. Оскільки спірні правовідносини відносяться до спадкових та регулюються нормами Цивільного кодексу, тому вирішення в такому порядку даного спору не породжує для сторін прав та обов’’язків щодо спірного будинковлодіння та не мають правового значення, так як слід вирішувати питання про визнання права власності, а не користування, спадковим майном, яке залишилося після смерті батька сторін.
За наведених обставин постановлене судом рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про втрату права на користування жилим приміщенням – відмовити.
Керуючись ст.ст.307,309, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області,-
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити, рішення Калуського міськрайонного суду від 22 травня 2009 року скасувати, постановити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про втрату права на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 – відмовити.
Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.М.Вакарук
Судді: Я.Д.Горблянський
В.М.Соколовський