ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2007 р. Справа № 433/3-06
за позовом Виробничого споживчого товариства „Вік”, м. Бориспіль
до Бориспільського районного споживчого товариства, м. Бориспіль
про визнання недійсною постанови правління Бориспільського районного
споживчого товариства № 7 від 02 серпня 2006 року
Суддя Коротун О.М.
Представники:
позивача не з’явився;
відповідача Струков К.А. –голова правління;
Кравчук С.Л. –представник за довіреністю № 16 від 12.01.2007р.
За згодою представників сторони в судовому засіданні 27.03.2007 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Виробниче споживче товариство „Вік” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільського районного споживчого товариства (далі –відповідач), в якому просить визнати недійсною постанову правління Бориспільського районного споживчого товариства № 7 від 02 серпня 2006 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою правління відповідача від 02.08.2006р. № 7 позивача зобов’язано в термін до 15.08.2006р. надати правлінню відповідача пакет встановлених документів, тому, на думку позивача, постанова відповідача є незаконною і такою, що порушує права позивача, а тому підлягає визнанню недійсною.
Відповідач проти позову заперечує, з підстав того, що позивач порушив свій статут та договір делегування від 11.09.2006р., підписаний між сторонами, також відповідач наголошував, що згідно п. 4.1. Договору делегування спори, які виникають між сторонами розглядаються господарським (третейським) судом Укоопспілки.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2006р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов’язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 21.11.2006р. поважних представників.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2006р. відкладено розгляд справи на 26.12.2006р.
В судовому засіданні 26.12.2006р. оголошувалась перерва до 10.01.2007р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2006р. продовжено строк розгляду спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2007р. відкладено розгляд справи на 06.02.2007р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2007р. відкладено розгляд справи на 22.02.2007р.
В зв’язку з хворобою судді Коротун О.М. судове засідання 22.02.2007р. не відбулось.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2007р. призначено судове засідання на 27.03.2007р. о 11:40 год.
В судовому засіданні 27.03.2007р. позивач не з’явився, хоча був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали господарського суду Київської області від 03.03.2007р. та реєстр вихідної кореспонденції.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення справи від 26.03.2007р., в зв’язку з хворобою представника, яке судом відхилено, оскільки позивачем не надано суду доказів.
Відповідач в судовому засіданні 27.03.2007р. проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника сторони, суд
ВСТАНОВИВ:
Право сторони на звернення до суду врегламентовано Конституцією України.
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою № 46 від 27.10.2006р. (Вх. № 9910 від 31.10.2006р.) до відповідача з вимогою скасувати постанову правління Бориспільського районного споживчого товариства від 02.08.2006р. № 7.
Оскільки, кожна особа має право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
В Постанові правління Бориспільського районного споживчого товариства (протокол засідання правління Бориспільського районного споживчого товариства № 7 від 02.08.2006р.) „Про надання документів Виробничим споживчим товариством „Вік” правлінню Бориспільському районному споживчому товариству” (далі –постанова) зазначено, що відповідно до рішень вищих органів управління РайСТ споживче товариство, яке входить в склад РайСТ повинно надати правлінню РайСТ пакет засновницьких та інших документів. Правління РайСТ працює з споживчими товариствами на договірних засадах. Також, в постанові зазначено, що у позивача змінились засновники, голова споживчого товариства, всупереч статуту РайСТ, без погодження з правлінням РайСТ.
Спірною постановою постановлено: 1) позивачу в термін до 15.08.2006р. представити правлінню РайСТ пакет встановлених документів; 2) в разі непредставлення документів у визначений термін поставити питання про доцільність перебування позивача в складі відповідача.
У спірній постанові відповідач посилається на рішення вищих органів управління відповідача.
Судом витребувались рішення вищих органів управління відповідача, але станом на день прийняття рішення, відповідачем вони суду не надані.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України „Про споживчу кооперацію” господарські відносини між споживчим товариством і його колективним членом будуються на договірних засадах.
Як вбачається з матеріалів справи, при входженні позивача до членів позивача було укладено договір про господарсько-правові відносини між Бориспільським районним споживчим товариством та новоствореним Виробничим споживчим товариством „Вік” від 20.10.1999р.
Зазначений договір у встановленому порядку не розривався та не визнавався недійсним.
Як вбачається з пункту 2 вищевказаного договору, для виконання делегованих споживчому товариству повноважень і функцій позивач представляє бухгалтерську, статистичну звітність і несе відповідальність за їх достовірність.
В свою чергу, судом зазначається, що згідно договору про господарсько-правові відносини між Бориспільським районним споживчим товариством та новоствореним Виробничим споживчим товариством „Вік” від 20.10.1999р. (який діяв на момент винесення спірної Постанови) відповідач мав право витребувати у позивача лише бухгалтерську та статистичну звітність.
Таким чином, вимоги відповідача надати іншу документацію не конкретизовані та неправомірні.
Згідно ч. 3 ст. 111 ГК України, споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту.
Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.
Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов’язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.
Відповідно до п. 1.3. статуту позивача зареєстрованого 02.11.1999р. (реєстраційний № 102), позивач на добровільних засадах входить до складу відповідача та має право вільного виходу з нього за рішенням загальних зборів позивача.
Згідно п. 1.4. статуту позивача зареєстрованого 02.11.1999р. (реєстраційний № 102), позивач делегує відповідачу, членом якої він є, частину своїх повноважень та виконання окремих функцій. Конкретні умови делегування повноважень і функцій визначаються договором між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ч. 6 п. 7.1. статуту позивача зареєстрованого 02.11.1999р. (реєстраційний № 102), на посаду голови правління позивача може бути обрана лише особа, яка має необхідну освіту та досвід роботи у споживчій кооперації не менше 5 років, добре знайома членам товариства, і кандидатура якої попередньо узгоджена з правлінням відповідача, до складу якої входить позивач.
Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України „Про споживчу кооперацію” член споживчого товариства зобов’язаний дотримувати статуту, виконувати свої обов’язки перед споживчим товариством, пов’язані з участю в його діяльності, та рішення загальних зборів, виборних органів управління і контролю.
Щодо посилання відповідача на договір, укладений між позивачем та відповідачем про делегування повноважень та виконання окремих функцій від 11.09.2006р., в якому чітко виписано перелік делегованих повноважень та виконання окремих функцій між сторонами (п. 3.2.), судом не приймається, оскільки даний договір був укладений пізніше ніж прийнята спірна Постанова.
Як вбачається з абз. 2 п. 18 статуту відповідача, зареєстрованого 22.06.2005р. (номер запису 13301050001-060357) колективний член укладає з відповідачем договір (угоду), вносить обумовлені сторонами вступний та обов’язків пайові внески та надає необхідний пакет документів. При цьому він зберігає господарську самостійність, права юридичної особи та керується у своїй діяльності власним статутом.
Відповідно до п. 1.3. статуту позивача, зареєстрованого 12.05.2006р. (номер запису 13541050002000806), позивач на добровільних засадах входить до складу відповідача та має право вільного виходу з нього за рішенням загальних зборів позивача.
Згідно п. 1.4. статуту позивача, зареєстрованого 12.05.2006р. (номер запису 13541050002000806), позивач делегує відповідачу, членом якої він є, частину своїх повноважень та виконання окремих функцій. Конкретні умови делегування повноважень і функцій визначаються договором між позивачем та відповідачем. Відповідно до ч. 6 п. 7.1. статуту позивача, зареєстрованого 12.05.2006р. (номер запису 13541050002000806), на посаду голови правління позивача може бути обрана лише особа, яка має необхідну освіту та досвід роботи у споживчій кооперації не менше 5 років, добре знайома членам товариства, і кандидатура якої попередньо узгоджена з правлінням відповідача, до складу якої входить позивач.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.
Посилання позивача, про те, що в майбутньому його виключили зі складу відповідача іншою постановою не приймається судом до уваги, оскільки вищенаведена постанова не є предметом даного спору. Спір по даній справі стосується Постанови правління Бориспільського районного споживчого товариства (протокол засідання правління Бориспільського районного споживчого товариства № 7 від 02.08.2006р.) „Про надання документів Виробничим споживчим товариством „Вік” правлінню Бориспільському районному споживчому товариству”. Вказана постанова, якою позивача виключили зі складу відповідача може бути предметом іншого позову в загальному порядку.
Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів прав позивача.
Таким чином, за результатом розгляду, судом не встановлено порушення прав позивача по даній справі, що є підставою для відмови в позові.
За таких обставин, вимоги позивача задоволенню не підлягають повністю.
На підставі вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача по справі.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
02.04.2007р.
Суддя