ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2007 р.                                                                              Справа № 501/3-06

за позовом     Дочірнього підприємства „Газ-тепло”, м. Київ

до                    Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа”, м. Біла Церква

про                  стягнення 6 795 466,23 грн.

                                                                                                                   Суддя  Коротун О.М.

Представники:

позивача      Кудрявцев П.М. –представник за довіреністю № 07/39 від 09.02.2007р.;

відповідача  Діденко О.А. –представник за довіреністю № 101 від 23.01.2007р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 27.03.2007 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої підприємства „Газ-тепло” (далі –позивач) до Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа” (далі –відповідач) про стягнення 11 121 511 грн., 778 505,77 грн. штрафу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору на постачання природного газу № 16/05-413 від 29.09.2005р., щодо оплати одержаного протягом 2005-2006 року газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2006р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов’язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 10.01.2007р. поважних представників.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло уточнення до позовної заяви за № 54/10-586 від 10.01.2007р., в якій позивач просить стягнути з відповідача 5 723 066,67 грн. основного боргу, 464 552,76 грн. –пені, 435 070,51 грн. –інфляційних, 100 897,67 грн. –3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2007р. суд продовжив строк розгляду спору та відкладав розгляд справи на 06.02.2007р.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло уточнення до позовної заяви за № 54/10-78-311 від 29.01.2007р., в якій позивач просить стягнути з відповідача 6 795 466,23 грн., з яких 5 687 681,67 грн. основний борг, 491 967,88 грн. –пеня, 455 121,39 грн. –інфляційні, 160 695,29 грн. –3% річних та судові витрати.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 141 від 30.01.2007р. на уточнення до позовної заяви, в якому відповідач просить відмовити позивачу в стягненні пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2007р., в зв’язку з неявкою відповідача суд відкладав розгляд справи на 22.02.2007р.

В зв’язку з хворобою судді Коротун О.М. судове засідання 22.02.2007р. не відбулось.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2007р. призначено судове засідання на 27.03.2007р. о 16:30 год.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 428 від 23.03.2007р. про розстрочку основного боргу та штрафних санкцій по справі № 501/3-06, в якому відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, Закон України „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилися станом на 01.12.2006р.” і Закон України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, просив врахувати даний випадок, як винятковий та розстрочити відповідачу виплату основного боргу та штрафних санкцій на три роки шляхом проведення щомісячної оплати рівними частинами.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2007р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та з врахуванням уточнень до неї.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2007р. подав доповнення до клопотання від 23.03.2007р. за вих. № 428, в якому суму основної заборгованості в розмірі 5 687 681,67 грн. визнав повністю, пеню –240 000 грн., 3% річних –160 695,29 грн., інфляцію –455 121,39 грн. Також, вказав, що сторони домовились про розстрочення виплати відповідачем даної суми боргу на 3 роки (з 01.04.2007р. по 01.04.2010р.) щомісячно по 181 763,84 грн. в місяць.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між дочірнім підприємством „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –позивач) та Комунальним підприємством „Білоцерківтепломережа” (далі –відповідач) 29.09.2005р. був укладений договір № 16/05-413 на постачання природного газу (далі –Договір), відповідно до якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу у 2005-2006 роках природній газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.3. Договору позивач і відповідач щомісячно складають акт приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються обсяги фактично переданого газу за відповідний період, який і є підставою для здійснення остаточних розрахунків споживача з постачальником за переданий газ у звітному періоді.

На виконання умов договору позивач у жовтні 2005р. поставив відповідачу природній газ в обсязі 8 544,327 тис.куб.м, на загальну суму 1 562 458,37 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного № 10-КГ/413 від 31.10.2005р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

На виконання умов договору позивач у листопаді 2005р. поставив відповідачу природній газ в обсязі 15 308,282 тис.куб.м, на загальну суму 2 799 348,99 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного № 11-КГ/413 від 30.11.2005р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

На виконання умов договору позивач у грудні 2005р. поставив відповідачу природній газ в обсязі 17 709,184 тис.куб.м, на загальну суму 3 238 389,93 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного № 12-КГ/413 від 31.12.2005р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 11.3. Договору, всі зміни і доповнення до даного Договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Відповідно до п. 7.1 договору, оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку: 100% від вартості запланованих місячних обсягів передачі газу, сплачується відповідачем в якості попередньої оплати не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця передачі газу. Остаточний розрахунок за переданий газ у звітному місяці здійснюється на підставі акту приймання-передачі  газу (за звітний місяць) до 08 числа місяця, наступного за звітнім (відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору № 16/05-413 від 29.09.2005р., яка підписана обома сторонами та скріплена печаткою).

Як встановлено матеріалами справи, в порушення своїх договірних зобов’язань відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, у зв’язку з чим за останнім, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, утворилась заборгованість на загальну суму 5 687 681,67 грн., що визнано відповідачем у доповненні до клопотання від 23.03.2007р. за вих. № 428 поданому в судовому засіданні 27.03.2007р.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За змістом ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству, або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В зв'язку з тим, що відповідачем згідно доповнення до клопотання від 23.03.2007р. за вих. № 428 визнано позовні вимоги в частині основного боргу повністю, а його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на користь позивача 5 687 681,67 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 8.2. договору, в разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки, зазначені в п. 7.1. Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 435 070,51 грн. –інфляційних та 3% річних у розмірі 100 897,67 грн.

Щодо клопотання відповідача про врахування даного випадку, як виняткового та звільнення останнього від сплати пені, інфляційних та трьох відсотків річних, з посиланням в обґрунтування зазначеного клопотання на скрутне фінансове становище підприємства, Закон України „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і комунальні послуги, що утворилися станом на 01.12.2006р.” і Закон України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” судом відхиляється частково та зменшується лише пеня з огляду на наступне.

Позивачем обґрунтовано нараховано пеню, проте суд на підставі ст. 233 Господарського кодексу України зменшує її розмір до 240 000 грн., оскільки фактично борг виник через низьку платоспроможність населення, судом також враховується, що позивач нарахував до стягнення крім пені, збитки від інфляції і річні за значний період часу, які стягуються судом, тому покладання на сторону значної суми стягнення може призвести до паралізації діяльності підприємства паливно-енергетичного комплексу.

Судом враховується, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача, тому суд зменшує розмір санкцій.

З урахуванням наведеного, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені до 240 000 грн., згідно з п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Відповідачем не надано жодного договору про реструктуризацію заборгованості, як і не обґрунтовано підстав для звільнення останнього від сплати інфляційних та трьох відсотків річних (з огляду на те, що у вищезазначених законах встановлено випадок для звільнення від сплати виключно пені).

Отже, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 5 687 681,67 грн., 455 121,39 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 160 695,29 грн. та пеня в розмірі 240 000 грн.

Відповідно до ст 1. Закону України „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року” № 498-V від 20.12.2006 року, заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася станом на 01.12.2006 року, перед надавачами зазначених послуг реструктуризується у порядку, визначеному Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”.

Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003 року № 554-IV статтею 5 передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг; на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. При цьому, для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги (договір про реструктуризацію заборгованості).

Враховуючи, що негайне виконання рішення може призвести до банкрутства Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа”, яке належить до стратегічно важливих підприємств паливно-енергетичного комплексу, суд вважає можливим задовольнити клопотання Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа” позовні вимоги підлягають задоволенню з наданням розстрочки виконання рішення на три роки, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частинами.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд –

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа” (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336; р/р 260056274 в АППБ „Аваль” м. Біла Церква, МФО 321121) на користь Дочірнього підприємства „Газ-тепло” (03065, м. Київ, бул. І.Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 32587579) 5 687 681,67 грн. (П’ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят одна грн. 67 коп.) основного боргу, 240 000 грн. (Двісті сорок тисяч грн. 00 коп.) –пені, 455 121,39 грн. (Чотириста п’ятдесят п’ять тисяч сто двадцять одна грн. 39 коп.) –інфляційних, 160 695,29 грн. (Сто шістдесят тисяч шістсот дев’яносто п’ять грн. 29 коп.) –3% річних, всього у загальній сумі 6 543 498,35 грн. (Шість мільйонів п’ятсот сорок три тисячі чотириста дев’яносто вісім грн.. 00 коп.).

3.          Стягнути з Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа” (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336; р/р 260056274 в АППБ „Аваль” м. Біла Церква, МФО 321121) на користь Дочірнього підприємства „Газ-тепло” (03065, м. Київ, бул. І.Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 32587579) судові витрати: держмито у розмірі 24 073,03 грн. (Двадцять чотири тисячі сімдесят три грн. 03 коп.) та 113,62 грн. (Сто тринадцять грн. 62 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Розстрочити виконання рішення в частині стягнення 6 543 498,35 грн. (Шість мільйонів п’ятсот сорок три тисячі чотириста дев’яносто вісім грн.. 00 коп.) на три роки до 01.04.2010р. зі стягненням щомісячно рівними частинами з 01.04.2007р. по 01.02.2010 по 181 763,84 грн. (Сто вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят три грн. 84 коп.). та у березні 2010 року 181 763,95 грн. (Сто вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят три грн. 95 коп.).

5.          В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

30.03.2007р.

Суддя