ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

26.07.06                                                                                           Справа  № 3/63

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                                  Бойко С.М.,

суддів:                                                         Марко Р.І.,

                                                                    Бонк Т.Б.,

при секретарі Чаплик І.Д.,

з участю представників:

від позивача:  з”явився,

відповідача: з”явився,

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Дубенський комбінат хлібопродуктів”, м.Дубно

на постанову господарського суду Рівненської області від 14.02.2006 року, суддя Шандалюк М.П., в справі № 3/63,

за позовом дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Дубенський комбінат хлібопродуктів”, м.Дубно

до відповідача Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Дубно

про    визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2005 року №0000581540/3,

                                                  в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Рівненської області від 14.02.2006 року відмовлено в позові  дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Дубенський комбінат хлібопродуктів” до  Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції  про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2005 року №0000581540/3, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 50482 грн., за порушення п.п.8.6.1, п.п.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок  погашення зобов”язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Суд свій висновок мотивував тим, що документальними доказами підтверджено наявність податкового боргу в позивача на момент здійснення відчуження активів, а згідно вимог  п.8.1-п.8.2 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право податкової застави виникає в разі наявності податкового боргу, а тому позивач не мав права відчужувати майно, яке перебувало в податковій заставі без згоди податкового органу.

В апеляційній скарзі скаржник  просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що відповідно до Статуту ДП ДАК «Хліб України», затвердженого постановою КМУ від 14.03.2001 року №240 «Про затвердження Статуту ДАК «Хліб України», майно компанії, яке входить  до статутного фонду не підлягає приватизації, є власністю держави до прийняття спеціального рішення про приватизацію, а згідно п.7.3 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” майно, яке не підлягає приватизації, не може бути джерелом  погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням чи рішенням органу стягнення.

Скаржник також покликається на ст.6 Закону України «Про заставу», згідно з якою предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, та ст.7 зазначеного закону, відповідно до якої предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.

Скаржник також зазначає про складення акту про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебували у податковій заставі, з порушенням п.п.8.6.5 ст.8 Закону України „Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме непризначення податкового керуючого.

В додаткових поясненнях скаржник покликається на невідповідність суми податкового боргу з розміром податкової застави, про що вказано в рішенні Конституційного суду України, яким визнано неконституційними ці норми Закону 2181.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містить жодних обмежень в залежності від форми власності  щодо поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, а згідно п.19.6 ст.19 цього Закону закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать  нормам Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга   задоволенню не підлягає.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2005 року №0000581540/3, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 50482 грн., є  зафіксований актом перевірки від 07.04.05 року факт самостійного відчуження платником податків активів, що перебували у податковій заставі, без згоди податкового органу на суму 50482 грн., чим порушено  п.п.8.6.1 п.8.6 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність податкового боргу у позивача підтверджується наявними в матеріалах справи першою та другою податковими вимогами за №1/9 від 04.10.01 р. на суму 44900, 68 грн.  та №2/96 від 12.11.01 р. на суму 11350, 56 грн., згідно з якими виникло право податкової застави на активи платника податків.

Перша податкова вимога №1/9 вручена директору підприємства 04.10.01 р. під розписку, а друга податкова вимога №2/96 надіслана керівнику підприємства поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.11.01 р. Про ознайомлення з ними свідчать особисті підписи нового керівника Ярощук А.А., проставлені 15.03.03 р.

Відповідно до вимог п.п.8.6.1 п.8.6 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” операції щодо відчуження нерухомого майна платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, потребують письмового погодження з податковим органом.

Судом першої інстанції встановлено, що в Державному реєстрі застав рухомого майна міститься запис №2149-1073 про податкову заставу майна заставодавця - ДП ДАК "Хліб України "Дубенський комбінат хлібопродуктів", заставодержатель - Дубенська ОДПІ, дата виникнення податкової застави - 04.10.01р., запис про реєстрацію застави дійсний до 25.03.09р., що стверджується витягом з Державного реєстру №1053 від 26.03.04р.

Доказів про  відсутність суми податкового боргу позивачем не подано і судом не встановлено.

За змістом п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  в  разі  реалізації активів за наявності податкової застави без попередньої згоди податкового органу, до платника податку застосовуються штрафні санкції в сумі, що дорівнює сумі відчуження, визначеній за звичайними цінами. В матеріалах справи містяться докази реалізації майна позивача (а.с.36-38), доказів  надання згоди податковим органом на здійснення такої реалізації позивачем ненадано, а тому податковим органом правомірно застосовано  до позивача штрафні санкції в сумі 50482 грн. за самостійне відчуження, що правильно зазначив суд першої інстанції.

Покликання скаржника на те, що майно позивача не підлягає приватизації, а тому не може бути джерелом  погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням чи рішення органу стягнення є безпідставним, оскільки за змістом ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містить жодних обмежень в залежності від форми власності  щодо поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків.

        З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198,205,206 КАС України, суд,        

                                                      у х в а л и в:

постанову господарського суду Рівненської області від 14.02.2006 року в справі за позовом  дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Дубенський комбінат хлібопродуктів” до  Дубенської об"єднаної державної податкової інспекції  про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2005 року №0000581540/3 залишити без змін, а апеляційну скаргу  дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Дубенський комбінат хлібопродуктів” –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

   Головуючий-суддя:                                                                      С.М. Бойко

   Судді:                                                                                               Р.І.Марко

                                                                                                             Т.Б.Бонк