ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № 24/149

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

21.08.2009 р.           15:24           № 2а-5779/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., суддів Донця В.А. та Пісоцької О.В., при секретарі судового засідання Іщук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1  (далі –Позивач)

до Міністерства фінансів України (далі –Відповідач)

третя особа 1: ОСОБА_2

третя особа 2: Державне підприємство „Київська офсетна фабрика”

(далі –ДП „Київська офсетна фабрика)

про визнання протиправними дій та бездіяльності, наказу,

розірвання угоди, зобов’язання вчинити дії

від Позивача: ОСОБА_3 (дов. від 02 червня 2008 року № 31-28020-02-2/13)

від Відповідача: Моісеєв О.І. (ордер від 20 серпня 2009 року)

від третьої особи 1: ОСОБА_5(дов. від 07 липня 2009 року)

від третьої особи 2: ОСОБА_5 (дов. від 12 серпня 2009 року),

 
обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про визнання недійсним рішення про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” строком на 1 рік у 2009 році. Надалі Позивач змінив позовні вимоги та просить суд:                   

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо непроведення повторного конкурсного відбору на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” у зв’язку з неможливістю обрання директора на підставі результатів конкурсного відбору від 30 квітня 2009 року;

- визнати протиправними дії щодо призначення ОСОБА_2 на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” строком на 1 рік шляхом укладення додаткової угоди від 12 травня 2009 року № 4 до контракту з директором ДП „Київська офсетна фабрика” від 11 травня 2004 року та видання наказу Міністерства фінансів від 12 травня 2009 року № 288-О;

- визнати протиправним наказ від 12 травня 2009 року № 288-О про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” строком на 1 рік у 2009 році  і скасувати цей наказ;

- розірвати додаткову угоду від 12 травня 2009 року № 4 до контракту з директором ДП „Київська офсетна фабрика” від 11 травня 2004 року;

- зобов’язати повторно провести конкурсний відбір на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика”.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 30 квітня 2009 року Відповідачем проведено конкурсний відбір на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика”, за результатами якого більшістю конкурсної комісії не підтримано конкурсну пропозицію жодного з учасників конкурсного відбору. Двоє з учасників конкурсу: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали однакову кількість голосів –по 2 голоси „за” та 5 голосів „проти”.

Комісія оголосила своє рішення про те, що результати конкурсу не забезпечать належну ефективність управління підприємством та унеможливлюють обрання директора підприємства, а тому незабаром відбудеться повторний конкурс, про проведення якого буде повідомлено додатково.

Натомість, без проведення повторного конкурсу Відповідач призначив на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” ОСОБА_2, уклавши з ним додаткову угоду від 12 травня 2009 року до контракту від 11 травня 2004 року, про що видав наказ від 12 травня 2005 року № 288-О.

З огляду на це Позивач вважає, що оскаржувані дії, бездіяльність та рішення Відповідача призвели до порушення його права щодо призначення на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика”, а тому є протиправними, необґрунтованими, упередженими, недобросовісними та  дискримінаційними стосовно нього.

Представник Відповідача у наданих суду письмових та усних поясненнях щодо позову заперечив. Заперечення обґрунтовується тим, протоколом постійно діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства фінансів України  від 30 квітня 2009 року № 2 зафіксовано прийняте комісією рішення про те, що отримані результати голосування не дають можливості обрати директора підприємства.  За результатами голосування членів комісії не було обрано найкращу конкурсну пропозицію та відповідно не оголошено переможця конкурсу.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення конкурсного відбору керівників державних суб’єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 777, з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від  11 березня 2009 року № 246,   дія цього Порядку не поширюється на призначення, зокрема керівників, які забезпечили виконання показників попереднього контракту і з якими за рішенням органу, до сфери управління якого належить підприємство, контракт укладається на новий строк у встановленому порядку.

Відтак, на думку представника Відповідача, Міністерство фінансів України правомірно, без проведення конкурсного відбору, уклало контракт з ОСОБА_2, який на підставі контракту від 11 травня 2004 року до 10 травня 2009 року обіймав посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” та виконав усі показники, визначені цим контрактом.

Крім того, в частині визнання протиправним  наказу Міністерства фінансів України від 12 травня 2009 року № 288-О та розірвання додаткової угоди від 12 травня 2009 року № 4 до контракту від 11 травня 2004 року представник Відповідача вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки в цій частині має місце спір приватно-правового характеру, що випливає із трудових правовідносин, вирішення якого належить до компетенції загального, а не адміністративного суду.

Представник третіх осіб щодо позову заперечив з підстав, зазначених представником Відповідача.

Ухвалою суду від 15 червня 2009 року відкрито провадження  у справі та призначено попереднє судове засідання на 09 липня 2009 року.

У попередньому судовому засіданні 09 липня 2009 року оголошено перерву до 29 липня 2009 року для надання можливості Відповідачеві підготувати та надати суду витребувані докази.         

Через канцелярію 27 липня 2009 року до суду надійшла заява Відповідача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 29 липня 2009 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29 липня 2009 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 07 серпня 2009 року.

Через канцелярію 03 серпня 2009 року до суду надійшла заява Позивача про зміну позовних вимог.         

Ухвалою суду від 07 серпня 2009 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Відповідача про зупинення провадження у справі.         

Ухвалою суду від 07 серпня 2009 року задоволено клопотання представника Відповідача щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ДП „Київська офсетна фабрика”.

У судових засіданнях 07, 11, 20, 21 серпня 2009 року оголошувались перерви.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 21 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ДП „Київська офсетна фабрика” є у державній власності та знаходиться у сфері управління Міністерства фінансів України.

30 квітня 2009 року Міністерством фінансів України проведено конкурсний відбір на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика”. В конкурсному відборі брали участь чотири учасники.

Як вбачається з протоколу постійно діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства фінансів України, від 30 квітня 2009 року № 2 (далі відповідно –Протокол, Комісія) та з копії бюлетеня таємного голосування щодо визначення переможця конкурсного відбору директора ДП „Київська офсетна фабрика”, голосування проводилося у таємному режимі.

За результатами голосування конкурсні  пропозиції двох учасників не були підтримані жодним з членів Комісії. Конкурсні пропозиції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали по 2 голоси членів комісії „за” та по 5 –„проти”.

Протоколом зафіксовано прийняте Комісією рішення про визнання конкурсного відбору таким, що відбувся відповідно до вимог нормативно-правових актів, а з огляду на відсутність можливості внаслідок отриманих результатів голосування обрати директора підприємства, прийнято рішення звернутись до першого заступника Міністра фінансів України Уманського І.І. щодо проведення повторного конкурсного відбору на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” або прийняття іншого рішення.

Без проведення повторного конкурсу між Відповідачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду від 12 травня 2009 року № 4 (далі –Додаткова угода) до контракту від 11 травня 2004 року.

Відповідно до контракту від 11 травня 2004 року (далі –Контракт) ОСОБА_2 обіймав посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” до 10 травня 2009 року.

Укладення цього Контракту сторонами у справі заперечувалась і у суду не виникло сумнів щодо добровільності визнання ними цієї обставини, а тому вона не підлягає доказуванню відповідно до частини 3 статті 72 КАС України.

На підставі Додаткової угоди наказом від 12 травня 2009 року № 288-О Відповідач продовжив трудові відносини з директором ДП „Київська офсетна фабрика” ОСОБА_2 на умовах, визначених Додатковою угодою до Контракту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Відповідно до  статті 1 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” (далі –Закон) управління об’єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо  реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

До суб’єктів управління об’єктами державної власності, визначених частиною 1 статті 4 Закону, належать в тому числі міністерства.

Положеннями статті 6 Закону визначено повноваження органів управління об’єктами державної власності, відповідно до яких вони, зокрема:

- укладають і розривають контракти з керівниками державних підприємств, установ та організацій і господарських структур та здійснюють контроль за їх виконанням;

- організовують і проводять конкурси з визначення керівників державних підприємств, установ та організацій.

Повноваження Міністерства фінансів України стосовно здійснення відповідно до законодавства управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління, визначені також підпунктом 53 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників державних суб’єктів господарювання (далі –Порядок), яким визначено процедуру конкурсного відбору керівників державних суб’єктів господарювання –державних підприємств, господарських товариств, єдиним засновником та учасником яких є держава (далі –підприємства).

На підставі системного аналізу викладених правових норм суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо непроведення повторного конкурсного відбору на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” у зв’язку з неможливістю обрання директора на підставі результатів конкурсного відбору від 30 квітня 2009 року та зобов’язання його повторно провести такий конкурсний відбір. Наведене обґрунтовується таким.

Пунктом 21 Порядку визначено умови за яких суб’єкт управління об’єктами державної власності приймає рішення про повторне проведення конкурсного відбору, а саме у разі:

-  відсутності претендентів на участь у конкурсному відборі,

- визнання комісією конкурсних пропозицій такими, що не відповідають вимогам пункту 18 цього Порядку або реалізація яких не забезпечує належну ефективність управління підприємством,

-  непогодження Кабінетом Міністрів України призначення керівника.

Суд не вбачає підстав для проведення повторного конкурсного відбору на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика”, визначених пунктом 21 Порядку.

Згідно з Протоколом конкурсний відбір визнано таким, що відбувся відповідно до вимог нормативно-правових актів, а результати конкурсного відбору - такими, що не забезпечать належну ефективність управління підприємством та не дають можливості обрати директора підприємства.

Суд не погоджується з висновком Комісії про проведення конкурсного відбору відповідно до вимог нормативно-правових актів, оскільки під час його проведення Комісією не дотримано вимоги пунктів 4, 13 Порядку, згідно з якими обов’язковою умовою проведення конкурсного відбору є його відкритість, забезпечення якої покладено на Комісію

Порядок не надає членам Комісії права проводити голосування щодо визначення переможця конкурсного відбору в таємному режимі. Всупереч викладеному, голосування членів Комісії відбулось у таємному режимі, що свідчить про недотримання Відповідачем принципу відкритості конкурсного відбору, а отже, установленої Порядком процедури голосування.

Крім того, за умови отримання учасниками конкурсного відбору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однакової кількості голосів „за” та „проти” процедура таємного голосування Комісією унеможливила врахування як вирішального голосу заступника голови Комісії Альошина В.Б., який, як вбачається з Протоколу, головував під час проведення конкурсного відбору, а отже виконував функції голови Комісії.

Саме через наведене двоє з учасників конкурсного відбору отримали однакову кількість  голосів, що унеможливило обрання Комісією директора ДП „Київська офсетна фабрика”.

У зв’язку з викладеним суд дійшов висновку, що конкурсний відбір директора ДП „Київська офсетна фабрика”, проведений Міністерством фінансів України 30 квітня 2009 року, відбувся з порушенням законодавства.

Водночас суд вважає, що викладений у Протоколі висновок Комісії про те, що результати конкурсного відбору не забезпечать належну ефективність управління підприємством, що обумовлює необхідність прийняття Відповідачем рішення про проведення повторного конкурсного відбору, не є підставою для прийняття такого рішення відповідно до пункту 21 Порядку. За змістом  вказаного пункту Порядку суб’єкт управління об’єктами державної власності приймає рішення про повторне проведення конкурсного відбору за умови, що реалізація конкурсних пропозицій (а не результат конкурсного відбору) не забезпечить належну ефективність управління підприємством.

За таких обставин у Відповідача відсутні підстави для прийняти рішення про проведення повторного конкурсного відбору директора ДП „Київська офсетна фабрика”, а у суду - відповідно підстави для визнання протиправною його бездіяльності щодо непроведення повторного конкурсного відбору та зобов’язання провести повторний конкурс.

З огляду на дискреційний характер повноважень Міністерства фінансів України щодо проведення конкурсного відбору керівників державних суб’єктів господарювання суд також немає підстав зобов’язати Відповідача провести конкурсний відбір на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика”.

Не підлягає задоволенню позовна вимога про розірвання Додаткової угоди.

Підстави для розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України. Згідно з положенням зазначеної статті розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір також може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач не є стороною за оскаржуваною додатковою угодою, а законом або умовами договору не передбачено розірвання цієї угоди на вимогу третьої особи.

Однак, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України з метою повного захисту прав та інтересів Позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати недійсною Додаткову угоду.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заінтересованою особою, яка заперечує дійсність Додаткової угоди, є Позивач у справі, який в установленому порядку претендував на обрання на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика”, але внаслідок порушення Відповідачем Порядку щодо проведення конкурсного відбору та укладення Додаткової угоди з ОСОБА_2 був позбавлений можливості реалізувати своє право на обрання на цю посаду.

Зі звітів керівника ДП „Київська офсетна фабрика” ОСОБА_2 про виконання показників ефективності використання державного  майна і прибутку, а також майнового стану підприємства, що є додатком № 2 до Контракту вбачається, що останнім не досягнуто показників рентабельності підприємства, визначених Контрактом, зокрема,

- контрактом на 2006 рік передбачено рентабельність підприємства 30%, фактичне  виконання –21% (звіт за ІV квартал 2006 року);

- контрактом на  2007 рік передбачено рентабельність підприємства 30%, фактичне виконання -  26,6% (звіт за  ІV квартал 2007 року)

- контрактом на 2008 рік передбачено рентабельність підприємства 30%, фактичне виконання –16,2% (звіт за ІV квартал 2008 року).

За умови невиконання показників попереднього контракту щодо досягнення рентабельності підприємства, Відповідач всупереч абзацу 2 частини 1 Порядку уклав з ОСОБА_2 Додаткову угоду. Зазначене порушення є підставою для визнання Додаткової угоди недійсною.

Судом не приймаються до уваги доводи представників Відповідача та третіх осіб стосовно того, що спір в частині визнання протиправним та скасування наказу Міністерства фінансів від 12 травня 2009 року № 280-О та розірвання додаткової угоди є приватно-правовим, оскільки Додаткова угода –є трудовою угодою, а згаданий наказ –додатковим оформленням трудових відносин між Міністерством фінансів України та ОСОБА_2

Суд вважає, що оскаржувана Додаткова угода є адміністративною, а наказ Відповідача від 12 травня 2009 року № 280-О –рішенням суб’єкта владних повноважень, виданим на виконаннях владних управлінських функцій щодо управління об’єктами державної власності і, зокрема, на підставі вищевказаної адміністративної угоди.

Адміністративні угоди (договори) мають комплексний характер і регулюються нормами декількох галузей права, в тому числі цивільного й трудового. Саме такою  комплексністю характеризується оскаржувана Додаткова угода, яка є адміністративною.

Відповідно до пункту 14 статті 3 КАС України адміністративний договір –дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що  випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Оскаржувана Додаткова угода є адміністративною з огляду на те, що:

-    однією з її сторін є суб’єкт владних повноважень –Міністерство фінансів України;

- повноваження щодо укладення Додаткової угоди визначені компетенцією Міністерства фінансів України відповідно до норм адміністративного права, а саме: Законом України „Про управління об’єктами державної власності”, постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837 „Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України” та від  03 вересня 2008 року № 777 „Про проведення конкурсного відбору керівників державних суб’єктів господарювання”, а не його цивільною правоздатністю;

- зміст угоди складають права та обов’язки, що випливають із владних управлінських функцій Міністерства фінансів України.

- сторони за Додатковою угодою не є рівними, оскільки з преамбули Додаткової угоди  вбачається, що  одна сторона - Міністерство фінансів України є  органом управління ДП „Київська офсетна фабрика”, а отже наділене по відношенню до другої сторони - ОСОБА_2 владними повноваженнями адміністративного характеру.

Зокрема, згідно з пунктом 3 Додаткової угоди підпункт пункт 2.2 розділу Контракту доповнено підпунктами 2.2.13-2.2.15 у такій редакції:

„2.2.13. погоджувати з Органом управління  свої відрядження та невідкладно повідомляти його про перебування на лікарняному.

2.2.14. погоджувати з Органом управління використання відпусток, надання яких передбачено законодавством.

2.2.15. забезпечувати збільшення прибутку Підприємства від основної діяльності”;

-  метою укладення угоди є публічний інтерес, а не індивідуальний. Наявність такого інтересу вбачається як із вищевказаного пункту 2.2.15 Контракту, зміненого Додатковою угодою, де сторони домовились про забезпечення збільшення прибутку Підприємства, так і зі статті 1 Закону, відповідно до якої управління об’єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо  реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Таким чином, вирішення спору, що стосується розірвання або визнання недійсною Додаткової угоди належить до компетенції адміністративного суду, оскільки остання є адміністративною.

На підставі Додаткової угоди, яка підлягає визнанню недійсною судом, Відповідачем видано наказ від 12 травня 2009 року № 288-О про продовження трудових відносин з директором ДП „Київська офсетна фабрика” Остренком О.Б.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у зв’язку з визнанням недійсною Додаткової угоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги стосовно  визнання протиправними дій Міністерства фінансів України про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ДП „Київська офсетна фабрика” строком на 1 рік у 2009 році  шляхом укладення Додаткової угоди та видання наказу від 12 травня 2009 року, а також  про визнання протиправним та скасування згаданого наказу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України Відповідачем не доведено відповідність оскаржуваних дій, Додаткової угоди та наказу вимогам, встановленими  частиною третьою статті 3 КАС України щодо дій та рішень суб’єктів владних повноважень, які мають бути вчинені (прийняті): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 158-163 КАС України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 12 травня 2009 року № 4 до контракту з директором Державного підприємства „Київська офсетна фабрика” від 11 травня 2004 року.

3. Визнати протиправними дії Міністерства фінансів України щодо призначення ОСОБА_2 на посаду директора Державного підприємства „Київська офсетна фабрика” строком на 1 рік шляхом укладення додаткової угоди від 12 травня 2009 року № 4 до контракту з директором Державного підприємства „Київська офсетна фабрика” від 11 травня 2004 року та видання наказу Міністерства фінансів України від 12 травня 2009 року № 280-О.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства фінансів України від 12 травня 2009 року № 280-О щодо призначення ОСОБА_2 на посаду директора Державного підприємства „Київська офсетна фабрика” строком  на 1 рік.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про  апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Головуюча суддя (підпис) О.О. Власенкова

Судді:
(підпис)

(підпис)
В.А.Донець

О.В.Пісоцька

 

Дата складення постанови у повному обсязі 26  серпня 2009 року.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                          О.О.Власенкова