ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року Справа № 923/447/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Крутьковій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні (в межах справи про банкрутство боржника ПАТ "Міжнарожна інвестиційнв компанія "Інтерінвестсервіс", порушеної за заявою кредитора ТОВ "Спартехнотрейд" м.Херсон) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МІТЕХ" (м.Київ, 01030, вул.Пирогова, 6-а, код ЄДРПОУ 32920658)

до Відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Міжнародна Інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (73042, м.Херсон, ул.Ціолковського, 50, код ЄДРПОУ 25400551),

до Відповідача-2: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1),

до Відповідача-3: ОСОБА_2, (02225, АДРЕСА_2)

про визнання недійсними інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) № 220/F від 16.11.2005р. та визнання недійсним договору № 220/F-В від 15.06.2007р. про відступлення права вимоги

за участю представників сторін:

від позивача ТОВ "Фінансова компанія "Мітех" - Гладишева О.О. дов. від 10.02.2017р.

від відповідача 1- ліквідатор арбітражний керуючий Дудкін Р.А.

від відповідача 2- не з'явились;

від відповідача 3- адвокат Риженко Д.О. свідоцтво № 449 від 25.06.2009р.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

ОСОБА_6- не з'явився;

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника - не з'явились;

Обставини справи ( попередній № 923/1938/15) викладені в ухвалах по справі.

З урахуванням приписів ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", роз'яснень п.9 інформаційного листа від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції інформаційного листа від 21.07.2016р. № 01-06/2511/16 Вищого господарського суду України та ст. 58 ГПК України, а також з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р., матеріали справи № 923/1938/15 об'єднані зі справою № 923/447/15 про банкрутство ПАТ " МІК Інтерінвестсервіс ", та розглядаються у межах провадження у вказаній справі про банкрутство, суддею Пінтеліною Т.Г.

Справі № 923/1938/15 присвоєно № 923/447/15.

Відповідно до ухвали від 07.03.2017р. призначено судове засідання для розгляду позовної заяви на 05 квітня 2017р.

Судом встановлено, що всі учасники провадження належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи 05.04.2017р. Окрім представника позивача, відповідача-1 та відповідача-3 , інші учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

В судове засідання 05.04.2017р. прибув представник Відповідача-3 ОСОБА_2 адвокат Риженко Д.О. На підтвердження свого представництва надав копію договору про надання правової допомоги від 04.04.2017р., укладеного між ОСОБА_7 та адвокатом Риженком Д.О., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 449 від 25.06.2009р., оригінал ордеру серія ХС № 56542.

Представник Відповідача-3 заявив клопотання про відкладення судового засідання для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання відповідає приписам ст. 22 ГПК України, судом розглянуто та задоволено.

Окрім викладеного, в день судового засідання до канцелярії суду надійшли наступні документи : заперечення Позивача ТОВ "Фінансова компанія "МІТЕХ" на заяву про застосування строків позовної давності, додаткові письмові пояснення Позивача із врахуванням відзиву Відповідача, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на стороні Позивача.

Клопотання мотивоване наступним. Предметом спору по даній справі є. зокрема, визнання недійсним Інвестиційного договору №220/F від 16.11.2005 р. з тих підстав, що під час його укладення не було дотримано вимог ст. 9,12 Закону України «Про іпотеку». Закону України «Про фінансово-кредитні механізми при будівництві житла та операціях з нерухомістю», порушено умови Генерального договору №1/гд, а саме, укладення договору відбулось не уповноваженою на те особою, без згоди Позивача.

Предметом оскаржуваного Інвестиційного договору є новозбудоване майно -двокімнатна квартира № 35 (442), поверх 11, в секції «Е». загальною площею 84,75 (93,79) кв.м., в буд. АДРЕСА_4 в м. Києві, що після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію стане власністю Інвестора - ОСОБА_1 (в подальшому право власності на квартиру відчужено ОСОБА_2.).

ТОВ «ФК «Мітех» як управитель Фонду фінансування будівництва за умовами Генерального договору та на виконання вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» був єдиним власником майнових прав на об'єкт інвестування.

Відтак, саме Позивач здійснював залучення коштів для інвестування через Фонд фінансування будівництва та мав право на відчуження майнових прав на об'єкт інвестування.

Виконуючи свої обов'язки за Генеральним договором, Позивачем було залучено кошти інвестора об'єкту інвестування - двокімнатної квартири №35 (442) в буд. АДРЕСА_4 в м. Києві.

Зокрема, за договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 18.10.2005 року вказана двокімнатна квартира була закріплена за ОСОБА_8, яким було проінвестовано вказаний об'єкт в повному обсязі із внесенням до ФФБ 100% суми.

Згідно даних, зазначених в Інформаційній довідці № 81955775 від 07.03.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наразі власником двокімнатної квартири № 35 (442) в буд. АДРЕСА_4 в м. Києві є ОСОБА_6.

Із вищезазначеної Довідки вбачається, що згідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 1220 від 26.06.2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іценко О.Г, ОСОБА_6 придбала двокімнатну квартиру №35 (442) в буд. АДРЕСА_4 в м. Києві і станом на теперішній момент є власником даного майна.

Таким чином, порушення ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» умов Генерального договору та вимог ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» призвело до продажу одного об'єкту декільком особам: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в 2005 році, останній власник-ОСОБА_11 (з 2014 року).

Наразі ОСОБА_6 є власником майна, відчуження якого відбулось за оскаржуваним договором ОСОБА_1 (в подальшому - ОСОБА_2.).

З огляду на вищенаведене, рішення по даній справі може вплинути на права ОСОБА_6 як власника майна (квартири №35 (442) в буд. АДРЕСА_4 в м. Києві), оскільки встановить правомірність набуття права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_1 в 2005 році.

Більш того, рішення по даній справі може призвести до позбавлення ОСОБА_6 права приватної власності на квартиру №35 (442) в буд. АДРЕСА_4 в м. Києві у майбутньому, що визначає наявність юридичного інтересу даної особи в справі, що розглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 22, 27 ГПК України, суд розглянув та задовольнив клопотання ТОВ "Фінансова компанія "МІТЕХ" про залучення до участі у справі про банкрутство ПрАТ "МІК Інтерінвестсервіс" № 923/447/15, в межах якої розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МІТЕХ", про визнання договорів недійсними (№923/1938/15) ОСОБА_6 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 05.04.2017р. розгляд справи ( попередній № 923/1938/15) відклав на 20 квітня 2017р., залучив до участі у справі про банкрутство ПрАТ "МІК Інтерінвестсервіс" №923/447/15, в межах якої розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МІТЕХ", про визнання договорів недійсними (№923/1938/15) ОСОБА_6 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвала від 05.04.2017р. направлена ТОВ "Фінансова компанія "МІТЕХ", м.Київ, ПАТ"МІК "Інтерінвестсервіс", ОСОБА_1, м.Київ, ОСОБА_2, м.Київ, ОСОБА_6 (АДРЕСА_3, та усім учасникам провадження у справі про банкрутство Боржника.

В судове засідання прибули лише представники позивача, відповідача-1, та відповідача-3. Інші учасники провадження у даній справі та у справі про банкрутсво не прибули, про причини неявки не повідомили.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 подала клопотання від 18.04.2017р. розглядати справу з її особистою участю (доставлено до суду кур'єрською службою "Нова пошта" за накладною № 59000252055499 від 18.04.2017р.).

Втім, 19.04.2017р. до канцелярії господарського суду Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 подала клопотання від 19.04.2017р. - не приймати до уваги її клопотання від 18.04.2017р., направлене за накладною № 59000252055499 від 18.04.2017р., та розглядати справу за її відсутності.

З поданих клопотань вбачається, що ОСОБА_6 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи та скористалась своїм право подавати до суду клопотання, відповідно до ст. 22 ГПК України.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу з урахуванням приписів ст.ст. 22,75 ГПК України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги цілком обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та дослідивши надані докази, суд

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МІТЕХ» (далі - ТОВ «ФК «МІТЕХ», позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Міжнародна Інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (далі - ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», відповідач-1 та ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, відповідач-2, про визнання недійсним інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) № 220/F від 16.11.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», яке діяло як оператор спільної діяльності між ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» на підставі договору від 30.01.2004.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2015 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено частково, визнано недійсним інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005 №220/F, укладений між ОСОБА_1 і ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", яке діяло як оператор спільної діяльності між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" на підставі договору від 30.01.2004.

Цим же рішенням припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору № 220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рішення суду було мотивовано тим, що оспорюваний Інвестиційний договір укладено без згоди іпотекодержателя. Відповідно до прямої вказівки закону (ст.12 Закону України "Про іпотеку") окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем, переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. В частині позовної вимоги про визнання недійсним договору №220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007, господарський суд припинив провадження по справі у зв'язку з непідвідомчістю позову господарським судам України.

Постановою від 23.08.2016 колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Ліпчанської Н.В., Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А. рішення господарського суду Херсонської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року, вищезазначені рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 02 лютого 2017 року справі № 923/1938/15 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МІТЕХ", м.Київ про визнання договорів недійсними ) присвоєно номер справи про банкрутство ПАТ "МИС Інтерінвестсервіс" № 923/447/15, для розгляду даного позову у межах провадження у вказаній справі про банкрутство, за правилами позовного провадження.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України цією ж ухвалою суд зобов'язав позивача та відповідача надати додаткові докази та письмові пояснення з урахуванням приписів постанови Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року.

22.02.2017 р. від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року.

22.02.2017 р. відповідачем -3 подано письмові пояснення із урахуванням вказівок постанови ВГСУ, відзив на позовну заяву про визнання договору недійсним та заяву про застосування строків позовної давності.

Позивачем подано також додаткові пояснення з урахування відзиву відповідача-3 та письмові заперечення проти задоволення заяви про застосування строків позовної давності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.09.2005 р. між Закритим акціонерним товариством "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс"), що діяв як оператор від імені Спільної діяльності без створення юридичної особи між ЗАТ "МИС "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) від 30.01.2004р. (Забудовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "МІТЕХ" (Компанія) укладений Генеральний договір №1/гд, відповідно до умов якого Компанія приймає на себе виконання обов'язків щодо залучення коштів фізичних та юридичних осіб та акумулювання цих коштів на своїх рахунках для здійснення інвестиційних операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: м. Київ, АДРЕСА_4, в інтересах довірителів, а також власних коштів за необхідністю.

Забудовник зобов'язався збудувати об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати його довірителям. Залучення коштів для інвестування проводилось шляхом укладення договорів про участь у Фонді фінансування будівництва, які встановлюють майнові права довірителя на об'єкт інвестування.

Листом від 02.09.2015 № 42/4 ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" повідомило позивача, що з матеріалів судової справи №755/15300/15-ц стало відомо про існування Інвестиційного договору № 220/F від 16.11.2005 р., за умовами якого у ОСОБА_1 після сплати 100% інвестиційних внесків, виникають майнові права на новозбудоване майно, а саме: квартиру №35 секція "Е", поверх 11, що знаходиться в будинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, АДРЕСА_4, після введення будинку в експлуатацію, забудовник зобов'язався передати у власність ОСОБА_1 новозбудоване майно. -

При цьому, як слідує із листа № 42/4 від 02.09.2015 р., ПрАТ "МІК Інтерінвестсервіс" Інвестиційного договору № 220/ F від 16.11.2005 р. із ОСОБА_1 не укладало, грошові кошти від останньої не отримувало.

Предметом позову ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» є визнання недійсним Інвестиційного договору №220/F від 16.11.2005 р., з тих підстав, що при його укладенні не було дотримано вимог ст. 9,12 Закону України «Про іпотеку», ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми», порушено умови Генерального договору №1/гд.

Відповідно до ст. 4, 6, 7 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном» для залучення грошових коштів з метою фінансування будівництва та подальшої реалізації нерухомого майна при здійсненні будівництва адміністративно- житлового комплексу по АДРЕСА_4, був створений Фонд фінансування будівництва типу А, Управителем якого визначено - ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ».

Згідно із п. 2.4. Генерального договору №1/гд від 12.09.2005 р. та правилами Фонду фінансування будівництва типу А, затверджених загальними зборами ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» 13.09.2005 р., а також керуючись вимогами ч. 5 ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном», Забудовник передав Компанії перелік об'єктів інвестування, який включає як житлові так і не житлові приміщення адміністративно-житлового комплексу по АДРЕСА_4, що є попереднім обсягом замовлення на будівництво та майнові права на ці об'єкти інвестування для подальшої передачі установникам фонду на умовах Правил цього фонду.

Також, Сторони Генерального договору №1/гд від 12.09.2005 р. встановили, що з дати підписання цього Протоколу до Компанії переходять усі майнові права на вказані в переліку об'єкти інвестування, в тому числі майнові права на квартиру №35 (442) поверх 11 в секції «Е» загальною площею 84,75 (93,79) кв.м. в буд. АДРЕСА_4

Згідно п. 2.4 Генерального договору №1/гд від 12.09.2005 р. Забудовник не має права без письмової згоди Компанії відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування майнові права на які передані ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ».

Такі самі вимоги містяться і в ст.9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном», якою передбачено, що без письмової згоди управителя забудовник не має права відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об'єкти інвестування, майнові права на які передані управителю фонду.

Таким чином, Інвестиційний договір № 220/F від 16.11.2005 р. було укладено з порушенням вимог ст.9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном».

Крім того, позивач стверджував про порушення відповідачем при укладенні інвестиційного договору вимог ст. 9,12 Закону України «Про іпотеку».

В заперечення до зазначеного, відповідача-3 стверджує про невідповідності іпотечного договору від 13.09.2005 р. вимогам ст. 5 Закону України "Про іпотеку" та необхідності визнання його недійсним в даному судовому процесі.

Вирішуючи даний спір по суті, суд встановив, що на момент укладення іпотечного договору існувала неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами. Протиріччя щодо визначення предмета договору іпотеки існувало в Законі України "Про іпотеку" та Законі України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Так, відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом (ч. 1); предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору (ч. 2); частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (ч. 3); предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном (ч. 7).

Разом з тим, відповідно до ст.10 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" обов'язковою умовою укладення угоди між управителем фонду та забудовником має бути забезпечення виконання зобов'язань забудовника встановленням іпотеки. Предметом іпотеки за іпотечним договором є майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва. Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Суперечність між двома чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання є колізією норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

Оскільки договір іпотеки укладено на забезпечення зобов'язання, що виникло за договором укладеним між управителем фонду та забудовником з приводу залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла, з урахуванням того, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, господарський суд приходить до висновку, що для даних правовідносин спеціальними нормами закону є норми Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Натомість норми Закону України „Про іпотеку" мають загальний характер, оскільки містять загальні правила укладення договорів іпотеки, без визначення особливостей для конкретних правовідносин, що можуть виникнути у сторін в результаті ведення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої незавершено. Іпотекодавцем за договором іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, - може бути забудовник (ч. 7 ст. 5 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»).

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ст. 576 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2, статті 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення спірного договору іпотеки, предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Таким чином, предметом іпотеки станом на момент укладення договору іпотеки могло бути як нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, так і майнові права на таке нерухоме майно.

Відтак, суд зазначає, що визначення сторонами предметом іпотеки майнових прав не було забороненим та не протирічило загальним нормам законодавства, чинного на момент укладення спірних договорів та було прямо передбачено спеціальними нормами законодавства.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 30.10.2013р. по справі № 6-110цс13, в якій визначено, що «Оскільки у справі, яка переглядається, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 979-ІУ (Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати») як спеціального закону (положення якого не застосовано судами до спірних правовідносин), що містить норми щодо укладення договору іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, спірний договір не підлягає визнанню недійсним.»

Таким чином, у справі про перегляд рішення в якій подано заяву, судами встановлено, що спірний договір іпотеки було укладено до виникнення між позивачкою та ТОВ «Екобуд» правовідносин щодо передачі у власність ОСОБА 1 квартири НОМЕР2 у будинку АДРЕСА_1.»

Також Верховний Суд України в свої постановах від 15.05.2013р. у справі № 6-36цс13 та у постанові від 25.09.2013р. у справі №6-85цс13, № 6-134цс13 від 04.12.2013р., № 6-70цс13 від 25.09.2013р., № 6-98цс13 від 02.10.2013р., № 6-85цс13 від 25.09.2013р., № 6-72цс13 від 04.09.2013р. дійшов висновку, що «Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України «Про іпотеку», за яким законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається з ЦК України, Господарського кодексу України, цього Закону й інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України; Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», який регулює відносини у системі іпотечного кредитування, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, і частково Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», який установлює обов'язковість іпотеки при забезпеченні договорів між забудовником і стороною, яка фінансує будівництво.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що іпотечний договір від 13.09.2005 р. було укладено у повній відповідності до чинного на момент його укладення законодавства, зокрема ч.2 статті 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення спірних іпотечних договорів), а також статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», ст.10 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", умови договору не суперечили та не були заборонені вищенаведеними законами.

Отже, на виконання спеціальних норм законодавства, що регулювало на час укладення Генерального договору правовідносини між управителем фонду та забудовником, в забезпечення виконання умов Генерального договору, 13.09.2005р. між ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" (іпотекодавець) та ТОВ "ФК "МІТЕХ" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, що зареєстрований в реєстрі за № 7797, відповідно до умов якого предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершене, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який виникне у майбутньому - адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який споруджується за адресою: м. Київ, АДРЕСА_4.

13.09.2005р. приватним нотаріусом Колесник С.А. накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі нерухомості за №1125/4, про що зроблено відповідний запис в реєстрі за № 798.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Пунктом 3.4 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець зобов'язується не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, зокрема, не передавати його в найм, оренду, користування іншим особам, наступну іпотеку тощо, без отримання попередньої письмової згоди від іпотекодержателя.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач, як іпотекодержатель, надав будь-яку згоду на відчуження предмету іпотеки (квартир в об'єкті будівництва) або його частини за вищезазначеними правочинами, в тому числі, на відчуження майнових прав на житлові та нежитлові приміщення.

У відповідності до імперативного положення ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до прямої вказівки закону (стаття 12 Закону України «Про іпотеку») окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов'язковими для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням порушення вимог ст. 9 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", ст. 9,12 Закону України «Про іпотеку», суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним інвестиційного договору № 220/F від 16.11.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» підлягає задоволенню.

Господарський суд критично оцінює твердження відповідача-3 стосовно відсутності доказів передачі Позивачу майнових прав на квартиру №35 (442) поверх 11 в секції «Е» загальною площею 84,75 (93,79) кв.м. в буд. АДРЕСА_4

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво за Генеральним договором №1/гд від 12.09.2005 р. здійснювалось на умовах залучення коштів для інвестування через Фонд фінансування будівництва.

Відповідно до п. 2.4 Генерального договору №1/гд від 12.09.2005 р. Забудовник передає Компанії перелік об'єктів інвестування в об'єкті будівництва, який є попереднім обсягом замовлення на будівництво та майнові права на ці об'єкти інвестування для подальшої передачі Довірителям на умовах правил ФФБ.

Згідно із ст.2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об'єкт інвестування квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Ч. 5 ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» за угодою забудовник передає управителю перелік об'єктів інвестування в об'єкті будівництва, який є попереднім обсягом замовлення на будівництво, та майнові права на ці об'єкти інвестування для подальшої передачі установникам фонду на умовах Правил цього фонду.

П.1.1. Інвестиційного договору №220/F від 16.11.2005 р. встановлено, що новозбудоване майно - двокімнатна квартира № 35 (442) поверх 11 в секції «Е» загальною площею 84,75 (93,79) кв.м. в буд. АДРЕСА_4 після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію стане власністю Інвестора.

Таким чином, квартира права на яку передавались за спірним правочином були об'єктом інвестування, а майнові права на неї були передані управителю -Позивачу.

Будь-яких виключень певних приміщень об'єкту інвестування в Генеральному договорі не передбачено, отже, всі приміщення буд. АДРЕСА_4, Дніпровського району м. Києва, в тому числі майнові права на квартиру передані за оскаржуваним Інвестиційним договором належали Фонду фінансування будівництва типу А, Управителем якого визначено - ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ».

Щодо доводів відповідача-3 про відсутність порушеного права Позивача, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду" для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке -підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

При цьому, ЦК України не дає визначення поняття „заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до зазначеної норми матеріального права вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена особами, визначеними у ЦК України й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких були порушені укладенням спірного правочину.

Таким чином, позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, окрім їх учасників, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушують ці правочини, і тільки з підстав, прямо передбачених Законом.

Аналіз діючого на момент укладення договору законодавства та умови Генерального договору свідчать про те, що ТОВ «ФК «Мітех» як управитель Фонду фінансування будівництва був єдиним власником майнових прав на об'єкт інвестування.

Виключно Позивач мав право на залучення коштів для інвестування через Фонд фінансування будівництва та мав право на відчуження майнових прав на об'єкт інвестування.

Всупереч вимогам законодавства та умовам Генерального договору, ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» самостійно, без згоди Позивача здійснювало продаж майнових прав на об'єкт інвестування.

Такі неправомірні дії відповідача-1 призвели до існування негативних триваючих наслідків у вигляді передачі майнових прав (подвійного продажу майнових прав) на одне й те саме майно різним особам, що існували на момент звернення позивача до суду.

Суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача-3 про застосування строків позовної давності, оскільки вважає її необгрунтованою, а наведені в ній доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема листом № 42/4 від 02.09.2015 р.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись статтею нормами ПІК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Законом України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», суд задовольняє повністю позовну вимогу про визнання недійсним інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) № 220/F від 16.11.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», яке діяло як оператор спільної діяльності між ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» на підставі договору від 30.01.2004.

Щодо позовної вимоги в частині визнання недійсним договору № 220/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то суд в цій частині припиняє провадження у справі, з огляду на наступне.

Згідно приписів ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, ( крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін); спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд встановив, що за суб'єктним складом та за змістом спірних правовідносин поданий фізичною особою позов не підлягає розгляду в господарських судах України. Розгляд таких справ згідно з положенням ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України відбувається за правилами цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене, суд, на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору № 220/ F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки за суб'єктним складом, дана вимога не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відтак, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, позивачу, у зв'язку із припиненням провадження у справі, має бути повернутий з державного бюджету сплачений ним судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору (по задоволеній вимозі), відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1, оскільки саме з його вини виник спір.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено про дату складення повного рішення та порядок оскарження.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Законом України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю, ст.ст. 44, 49, 75, п.1 ч.1 ст.80 , 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору № 220/ F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки за суб'єктним складом, дана вимога не підлягає розгляду в господарських судах України.

2. Визнати недійсним інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) № 220/F від 16.11.2005 р., укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", яке діяло як оператор Спільної діяльності між ЗАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" на підставі договору від 30.01.2004 р.

3. Стягнути з ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (73042, м.Херсон, вул. Ціолковського, 50, код ЄДРПОУ 25400552) на користь ТОВ "Фінансова компанія "МІТЕХ" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 6-а, код ЄДРПОУ 32920658) судовий збір в сумі 1218 (Одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

04.05.2017р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна