Дата документу Справа № 317/1531/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/598/17 Головуючий в 1-й інстанції – Нікітін В.В.

Єдиний унікальний № 317/1531/15-к

Категорія – ст. 125 ч.1 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Гончара О.С., Фоміна В.А.,

при секретарі Михайловській Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015080230000481 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше судимого:

1) 26 листопада 2007 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ст. 395, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців;

2) 25 січня 2013 року Токмакським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289, ст. ст. 75, 76 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням терміном 3 роки, що зареєстрований та мешкає за адресою: вул. Центральна 3, с. Новопетрівка, Запорізького району, Запорізької області,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України;

за участю прокурора Мотренко М.В., захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2, процесуального прокурора у кримінальному провадженні на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вказує, що в ході досудового розгляду йому було пред’явлено обвинувачення в злочині, якого він не скоював. Вказує, що підвищуючи показники розкриття працівники міліції інкримінували йому крадіжку особистих речей потерпілого ОСОБА_4 Слідчий Абакуменко сфабрикувала кримінальну справу та не внесла в матеріали слідства усіх учасників даної події. В ході судового слухання він заявляв клопотання про виклик свідків. Його клопотання та заяви були задоволені і свідків допитали. Освітлюючи повну картину події, вважає необхідним повідомити, що дійсною підставою конфлікту є прямі домагання по відношенні до його дружини ОСОБА_5 Його зв`язали та положивши на підлогу обличчям почали бити, спричиняючи удари по голові та тулубу. Потім агресія нападників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, Сухіна, Васютіна перенеслася на його дружину ОСОБА_5 їй розірвали светр, хватали за руки, а Васютін пропонував вступили в інтимні стосунки. Завдяки випадковості його дружині вдалася вирватися на вулицю і вона дзвонити в міліцію. Побачивши та почувши, що вона дзвонить в міліцію нападники втекли. Не виключає того факту, що в ході конфлікту міг спричинити потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження, але він оборонявся проти п’ятьох чоловік. Він хвилювався за життя та здоров’я дружини. Захищаючи честь та гідність дружини він всіляко перешкоджав нападу з боку вищевказаних осіб. Після всього, що відбулося він з дружиною вийшли з домоволодіння потерпілого ОСОБА_4 та побачили, що нема нашого велосипеда «Azimut», який стояв коло дверей. Ціна його 3200 грн. на 2014 рік. В підсумку повідомляє, що на даний час потерпілий ОСОБА_4 претензій не має та готовий це засвідчити в суді. Просить об’єктивно розібратися в його справі та врахувавши всі обставини пом’якшити його провину.

В апеляційній скарзі процесуальний прокурор у кримінальному провадженні вважає зазначений вирок Запорізького районного суду в частині виправдання ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він винесений із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області 27.12.2016 відносно ОСОБА_2 засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України не оскаржується.

Так, за обвинувальним актом ОСОБА_2 звинувачується в тому, що 22.03.2015 приблизно о 04 годині 00 хвилин, він діючи з корисливих мотивів, повторно, знаходячись з дозволу господаря ку приміщенні будинку, що розташований за адресою: запорізька область, Запорізький район, с Новопетрівка, вул. Центральна, 6.47, розуміючи, що за його діями не спостерігають сторонні особи, таємно викрав електроболгарку «FERV» FAG-125N на 230Вт, вартість якої згідно висновку експерта № 762 від 15.04.2015 року складає 346 гривень 80 копійок та електродриль POWERTEC 600W 13mm Electic IMPACT DRILL, вартість якої згідно висновку експерта № 1009 д 06.05.2015 року складає 439 гривень 50 копійок.

Таким чином потерпілому ОСОБА_4 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 786 гривень 30 копійок.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочини, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинена повторно.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України не визнав.

В порушення вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України судом першої інстанції не надано належну оцінку показанням свідка ОСОБА_8, який пояснив, що навесні саме ОСОБА_2 прийшов до нього у вечорі та запропонував купити електроболгарку та електродриль, які приніс у пакеті, на що свідок погодився та придбав все майно за 400 грн.

У своєму вироку суд на підставі ст.ст. 86,89, ч.ч. 1 .2 ст. 99, ст. 223 КПК України виключив з доказів у даному кримінальному провадженні розписку обвинуваченого ОСОБА_2 від 25.03.2015 про добровільну видачу ним співробітникам міліції речей, оскільки вона не відповідає вимогам допустимості доказів. Однак під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що речі він не видавав добровільно, а розписку написав під тиском, однак із заявою до відповідних органів щодо здійснення відносно нього співробітниками поліції заходів психологічного чи фізичного впливу не звертався. Вказане взагалі не висвітлено у вироку суду, а рішення щодо визнання вказаного доказу недопустимим є необґрунтованим та не вмотивованим.

Показання свідка ОСОБА_9 не взято до уваги взагалі.

Крім того, в мотивувальній частині вказаного вироку при формулювання обвинувачення пред'явленого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України вказано дату скоєння кримінального правопорушення, яка не відповідає формулюванню пред'явленого обвинувачення, а саме судом зазначено, що злочин вчинено 22.03.2016 року.

На підставі вищевикладеного вважає, що висновки Запорізького районного суду Запорізької області щодо недоведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи, що вплинуло на правильність застосування кримінального закону і в наслідок чого вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Крім того, судом дослідженим по справі доказам дана не правильна оцінка, оскільки докази розглядалися не в їх сукупності,; а відокремлено і розірвано один від одного, з вибірковим і розрізненим підходом.

При винесенні виправдувального вироку суд приймав рішення на ґрунті однобічної, неповної та неправильної оцінки доказів, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а судовий розгляд проведений з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Суд допустив порушення вказаних вимог закону, при наявності суперечливих доказів, не дав належної юридичної оцінки показанням обвинуваченого, потерпілих, свідків, а також доказам, на які вони посилались в судовому засіданні, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

На підставі всього викладеного вважає, що вирок Запорізького районного суду від 27.12.2016 відносно ОСОБА_2 в частині визнання його невинуватим за ч. 2 ст. 185 КК України є незаконним та таким, що підлягає скасуванню повністю у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Просить вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27.12.2016

відносно виправданого ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити

свій вирок, яким: ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: обвинуваченого у тому числі в останньому слові, прокурора, які підтримали свої апеляційні скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора у кримінальному провадженні , задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин, що у відповідності до ч.1 ст. 72 КК України становить 25 днів позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 25 січня 2013 року у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років, та за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п’яти) років 25 днів позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Строк покарання ОСОБА_2 обраховувати з дня ухвалення даного вироку – з 27 грудня 2016 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою в Запорізькому слідчому ізоляторі.

Зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 29 квітня 2015 року по 14 вересня 2015 року та з 27 жовтня 2016 року по день набрання даним вироком законної сили за правилами ч. 5 ст. 72 КК України – одному дню попереднього ув’язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку, в судовому засіданні було встановлено, що наприкінці березня 2015 року в вечірній час, ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні будинку, що розташований на території домоволодіння за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Новопетрівка, вул. Центральна 47, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, маючи умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень, наніс не менше трьох ударів в область обличчя, спричинивши потерпілому садно в правій тім’яній області, синці навколо обох очей, які згідно висновку експерта в сукупності кваліфікуються як легке тілесне ушкодження.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 125 КК України як умисні легкі тілесні ушкодження.

Крім того, згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 22 березня 2016 року приблизно о 04 годині 00 хвилин, він, діючи з корисливих мотивів, повторно, знаходячись з дозволу господаря у приміщенні будинку, що розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Новопетровка, вул. Центральна 47, розуміючи, що за його діями не спостерігають сторонні особи, таємно викрав електроболгарку “FERM” FAG-125N, на 230 Вт, вартість якої згідно висновку експерта № 762 від 15.04.2015 року складає 346 гривень 80 копійок та електродриль POWERTEC 600W 13mm Electric IMPACT DRILL, вартість якої згідно висновку експерта № 1009 від 06.05.2015 року складає 439 гривень 50 копійок, які належать потерпілому ОСОБА_4. Внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 786 гривень 30 копійок. Вказані дії органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, районний суд прийшов до висновку щодо недоведеності належними та допустимими доказами факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не буде доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд виконав всі вимоги закону, а тому відсутні будь-які правові підстави для скасування виправдувального вироку.

Доводи прокурора про те, що суд надав неналежну оцінку показанням свідка ОСОБА_8, необґрунтовано визнав недопустимим доказ розписку обвинуваченого ОСОБА_2 про добровільну видачу співробітникам міліції речей та не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_9 (оперуповноваженого Запорізького РВ УМВС України в Запорізькій області), є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно до п. 19 ст. 3 КПК України, стороною кримінального провадження - з боку обвинувачення є: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КПК України, оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Із матеріалів справи вбачається, що під час судового провадження були допитані:

- обвинувачений ОСОБА_2, який зокрема пояснив, що коли до нього приїхали співробітники міліції, він не видавав їм добровільно електричну дриль та болгарку, викрадені у ОСОБА_4, а лише розповів їм, що вказані речі знаходяться у ОСОБА_8;

- свідок ОСОБА_8, який пояснив, що навесні 2015 року (більш точно він не пам'ятає) увечері до нього прийшов ОСОБА_2 та запропонував купити електроболгарку та електродриль, які він приніс у пакеті. Марку та колір предметів він не пам'ятає. ОСОБА_2, при цьому, був один. Він погодився та придбав у ОСОБА_2 зазначені електроприлади за 400 гривень - по 200 гривень за кожен. Наступного дня приблизно об 11 годині 00 хвилин до нього приїхали співробітники міліції та запитали про електроболгарку та електродриль. Він розповів, що напередодні купував ці предмети у ОСОБА_2 Після цього вказані речі він передав співробітникам міліції. Жодних документів, при цьому, не складалось;

- свідок ОСОБА_9, який пояснив, що він працює на посаді оперуповноваженого Запорізького РВ УМВС України в Запорізькій області. Навесні 2015 року (точної дати він не пам'ятає) від одного з мешканців с. Новопетрівка Запорізького району Запорізької області поступила заява щодо крадіжки особистого майна - електроболгарки та електродрилі. Виїхавши в с. Новопетрівка зі своїм напарником, вони прибули до потерпілого ОСОБА_4 та опитали його. Під час допиту потерпілий вказав на ОСОБА_2 як на особу, яка могла вчинити крадіжку його майна. Після цього вони проїхали до місця мешкання обвинуваченого ОСОБА_2 та запитали його про вищезазначене викрадене майно. ОСОБА_11 впустив їх до свого будинку та добровільно видав їм електроболгарку та електродриль.

Враховуючи вищевказане, а також те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які письмові доручення слідчого оперативному підрозділу Запорізького РВ УМВС України в Запорізькій області, колегія суддів приходить до висновку, що оперуповноважений Запорізького РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_9 за власною ініціативою, без доручення слідчого, всупереч вимогам кримінального процесуального Закону, здійснив збирання доказів шляхом проведення слідчої (розшукової) дії, а саме отримання від фізичних осіб речей (електроболгарки “FERM” FAG-125N, на 230 Вт та електродрилі POWERTEC 600W 13mm Electric IMPACT DRILL).

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що сторона обвинувачення при проведенні слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з збиранням доказів, які стосуються електроболгарки “FERM” FAG-125N, на 230 Вт та електродрилі POWERTEC 600W 13mm Electric IMPACT DRILL, істотно порушила і інші вимоги кримінального процесуального закону.

1) Так, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 104 КПК України, в заключній частині протоколу повинні міститися відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в них відсутні будь – які протоколи в яких були зафіксовані хід і результати проведення любих процесуальних дій, у зв’язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про те, що під час вилучення речей протоколи не складалися, остаточний огляд і опечатування не здійснювалося, особам, які були присутні під час цих слідчих дій, не роз’яснювалися їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом.

2) Під час збирання (вилучення) та визнання речових доказів: електроболгарки “FERM” FAG-125N, на 230 Вт та електродрилі POWERTEC 600W 13mm Electric IMPACT DRILL, слідчим були також порушенні вимоги ч. 2 ст. 100 КПК України, оскільки вищевказані речові докази слідчим зовсім не описувалися в протоколі огляду, так як не оглядалися.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає речові докази: електроболгарки “FERM” FAG-125N, на 230 Вт та електродрилі POWERTEC 600W 13mm Electric IMPACT DRILL, також недопустимими доказами.

У зв’язку з тим, що речові докази: електроболгарки “FERM” FAG-125N, на 230 Вт та електродрилі POWERTEC 600W 13mm Electric IMPACT DRILL, є недопустимими джерелами доказами, колегія суддів, керуючись вимогами ст. ст. 84-87 КПК України, вважає безпідставними і наступні доводи прокурора, зокрема про те, що районний суд:

- дав неналежну оцінку показанням свідка ОСОБА_8;

- безпідставно виключив з доказів у даному кримінальному провадженні розписку обвинуваченого ОСОБА_2 від 25.03.2015 року про добровільну видачу ним співробітникам міліції речей;

- показання свідка ОСОБА_9 не взято до уваги взагалі;

- в мотивувальній частині вказаного вироку при формулювання обвинувачення пред'явленого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України вказано дату скоєння кримінального правопорушення, яка не відповідає формулюванню пред'явленого обвинувачення, а саме судом зазначено, що злочин вчинено 22.03.2016 року;

- висновки Запорізького районного суду Запорізької області щодо недоведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи, що вплинуло на правильність застосування кримінального закону і в наслідок чого вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Крім того, судом дослідженим по справі доказам дана не правильна оцінка, оскільки докази розглядалися не в їх сукупності, а відокремлено і розірвано один від одного, з вибірковим і розрізненим підходом;

- при винесенні виправдувального вироку суд приймав рішення на ґрунті однобічної, неповної та неправильної оцінки доказів, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а судовий розгляд проведений з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону;

- суд допустив порушення вказаних вимог закону, при наявності суперечливих доказів, не дав належної юридичної оцінки показанням обвинуваченого, потерпілих, свідків, а також доказам, на які вони посилались в судовому засіданні, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів вважає недопустимими доказами також висновок експерта № 762 від 15.04.2015 року про те, що ринкова вартість з урахуванням зносу станом на 25.03.2015 року електроболгарки “FERM” FAG-125N, на 230 Вт, придбаної у 2010 році може складати 346 грн. 80 коп. (том 2, а.к.п. 32-36), а також висновок експерта № 1009 від 06.05.2015 року про те, що ринкова вартість з урахуванням зносу станом на 25.03.2015 року електродрилі Powertec 600W 13mm Electric Impact Drill (РТ 82033), придбаної у 2010 році може складати 439 грн. 50 коп. (том 2, а.к.п. 38-41),

оскільки вони є похідними від речових доказів, а тому є «плодами отруйного дерева», оскільки інформація вказана в цих доводах прокурора про докази, отримана внаслідок істотного порушення, як прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_2, так і кримінального процесуального закону.

Не знаходить колегія суддів і правових підстав для задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження в суді апеляційної інстанції, зокрема, допитати свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 6 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до вимог ст. ст. 22, 26, 404 КПК України, умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків місцевим судом були створенні, ніяких перешкод у збиранні, перевірці доказів під час судового розгляду з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, судом першої інстанції не створювалось, підстави для повторного дослідження обставин відсутні, оскільки вони були досліджені судом першої інстанції повністю і без порушень КПК України, а тому клопотання прокурора про повторне дослідження вищевказаних доказів, є необґрунтованим, оскільки по суті, прокурор наводить власну оцінку доказам на користь винуватості обвинуваченого ОСОБА_2, відмінну від оцінки доказів судом, і замість правової аргументації застосування апеляційним судом ч. 3 ст. 404 КПК України, викладає свою позицію, щодо винуватості останніх.

Таким чином, всі доводи скарги прокурора про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, у повному обсязі спростовуються сукупністю вивчених, проаналізованих та наведених у вироку доказів, і ці висновки місцевого суду, колегія суддів вважає правильними та такими, що відповідають вимогам закону.

Між тим, не заслуговують уваги і доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що тілесні ушкодження він міг спричинити потерпілому ОСОБА_4, захищаючи честь та гідність дружини та обороняючись від п’яти осіб, оскільки вони суперечать показанням потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_13 про те, що обвинувачений ОСОБА_14 наніс потерпілому декілька ударів в обличчя, а двоє останніх тільки припинили дії обвинуваченого по відношенню до потерпілого.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_2, зокрема про незаконні дії слідчого Абакуменко, а також про те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, Сухін та Васютін били його та його жінку, а Васютін пропонував їй вступити з ним в інтимні стосунки, а крім того в них вкрали велосипед «Azimut», то колегія суддів не розглядає їх по сутті, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином, районний суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, а призначене районним судом покарання є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та процесуального прокурора у кримінальному провадженні, залишити без задоволення, а вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року відносно ОСОБА_2, без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: