Справа № 2 – 516/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10. 2009 р. м. Луганськ
Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
Головоючого – судді Таранової О.П.
при секретарі – Великоцькій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за уточненим позовом представника за дорученням від 24.03.04 ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до ОП ЖКО ДП ВО«Луганський верстатобудівний завод», третя особа ОСОБА_2 про визнання розпорядження від 02.12.1997 № 98, виданого Луганським верстатобудівним заводом, та свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 грудня 1997 року № 14, виданого луганським верстатобудівним заводом, та свідоцтва про право власності на житло – кімнату, площею 22,4 кв.м, від 07.02.1997 року, виданого на ім`я ОСОБА_3, недійсним, про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
02 грудня 1997 року Луганський верстатобудівельний завод на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» видав мені свідоцтво про право власності на житло, згідно якому квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить мені на праві приватної власності - дві кімнати: житловою площею 14,4 кв.м та 22,1 кв.м.
Однак, вказані кімнати у свідоцтві, їх житлова площа не відповідають фактичному користуванню кімнатами. Мені належить: кімната, житловою площею 14,4 кв.м та у фактичному користуванні знаходиться кімната, житловою площею 22,4 кв.м, що відповідає 62/100 частини вказаної квартири. Цьому свідчить ордери на жиле приміщення: НОМЕР_1 від 15.10.90, виданий на підставі рішення виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів від 09.10.90 № 335 на право зайняття однієї кімнати, житловою площею 22,4 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 та НОМЕР_2 від 29.08.94, виданий на підставі рішення виконкому ленінської районної Ради народних депутатів від 16.08.94 року № 219 на право зайняття жилого приміщення, житловою площею 14,4 кв.м, у квартирі АДРЕСА_1.
Представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОП ЖКО ДП ВО«Луганський верстатобудівний завод», третя особа ОСОБА_2 про визнання розпорядження від 02.12.1997 № 98, виданого Луганським верстатобудівним заводом, та свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 грудня 1997 року № 14, виданого луганським верстатобудівним заводом, та свідоцтва про право власності на житло – кімнату, площею 22,4 кв.м, від 07.02.1997 року, виданого на ім`я ОСОБА_3, недійсним, про визнання права власності,.
Суд, вислухавши представника позивача, який у судовому засіданні підьотимав уточнені позовні вимоги у повному обсязі і просивїх задовольнити, представника відповідача, який у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі, визнавши причину не явки у судове засідання третьої особи не поважною, оскільки вона була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи і не надала заяви про розгляд справи у її відсутність, про причину своєї не явки до судового засідання суд не повідомила, дослідивши матаріали справи і докази у сукупності і прийшов до наступного:
Як встановлено,02 грудня 1997 року Луганський верстатобудівельний завод на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» видав мені свідоцтво про право власності на житло, згідно якому квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить мені на праві приватної власності - дві кімнати: житловою площею 14,4 кв.м та 22,1 кв.м.
Однак, вказані кімнати у свідоцтві, їх житлова площа не відповідають фактичному користуванню кімнатами. Мені належить: кімната, житловою площею 14,4 кв.м та у фактичному користуванні знаходиться кімната, житловою площею 22,4 кв.м, що відповідає 62/100 частини вказаної квартири. Цьому свідчить ордери на жиле приміщення: НОМЕР_1 від 15.10.90, виданий на підставі рішення виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів від 09.10.90 № 335 на право зайняття однієї кімнати, житловою площею 22,4 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 та НОМЕР_2 від 29.08.94, виданий на підставі рішення виконкому ленінської районної Ради народних депутатів від 16.08.94 року № 219 на право зайняття жилого приміщення, житловою площею 14,4 кв.м, у квартирі АДРЕСА_1.
Як свідчить з викладеного, у свідоцтві про право власності від 02.12.1997 року, зареєстрованому у реєстровій книзі під № 98, помилково записана кімната, житловою площею 22,1 кв.м, замість кімнати, житловою площею 22,4 кв.м.
Про це також свідчить довідка (витяг із домової книги про склад сім`ї та прописку), що ОСОБА_3, яка була прописана та мешкала за адресою: АДРЕСА_1, займала одну кімнату, житловою площею 22,1 кв.м. У теперішній час ця жила кімната знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2, але у свідоцтві про право на спадщину від 23.09.1997 року, реєстровий номер НОМЕР_3, вказана кімната, житловою площею 22,4 кв.м.
Невідповідність свідоцтва про право власності з фактичним користуванням кімнатами створює мені перешкоду розпоряджатися своєю власністю та отримати у БТІ витяг з реєстру прав власності.
У теперішній час БТІ не може видати витяг з реєстру прав власників для укладання договору дарування належних мені 62/100 частин вказаної квартири, тому як правовстановлюючі документи не відповідають фактичному користуванню кімнатами, що передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власників на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованим в міністерстві юстиції України 18.02.2002 року під номером 157/6445.
10 січня 2007 року мною було надано відповідну заяву на ім`я начальника ОП ЖКО ДП «Виробниче об`єднання Луганський верстатобудівний завод» про внесення змін у свідоцтво про право власності.
02.03.2007 року мною була отримана відповідь на мою заяву та у внесенні змін до свідоцтва про право власності відмовлено.
Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється за письмовою згодою усіх неповнолітніх членів сім`ї. Я подала заяву про приватизацію займаних мною кімнат, тобто кімнат, житловою площею 14,4 кв.м та 22,4 кв.м.
Також, згідно п.1 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56, передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найма.
На теперішній час позивачкою здійснений капітальний ремонт займаних нею кімнат, а у кімнаті ОСОБА_2 багато років не було ремонту, і в зв`язку з чим, коли при оформленні договору дарування їй стало відомо про те, що у свідоцтві про право власності вказана не та кімната, на яку позивачка прохала дозволу на приватизацію,а тому вона звернулася до суду з питання захисту свого порушеного права на приватизацію займаної кімнати.
Вартість спірної квартири складає 9187 гривень. Вартість кімнати, житловою площею 22,4 кв.м складає 2688 гривень із розрахунку 58,9 кв.м житлової площі х 9187 гривень (вартість квартири) /76,4 кв.м (загальна площа) = 7082 гривень, де 1 кв.м коштує 120 гривень, відповідно кімната, житловою площею 22,4 кв.м, коштує 2688 гривень.
На підставаі викладеного, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
керуючись ст.. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.1 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56, ст.. ст.. 391, 392, 393 ЦК України керуючись ст.. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, суд
Вирішив:
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОП ЖКО ДП ВО«Луганський верстатобудівний завод», третя особа ОСОБА_2 про визнання розпорядження від 02.12.1997 № 98, виданого Луганським верстатобудівним заводом, та свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 грудня 1997 року № 14, виданого луганським верстатобудівним заводом, та свідоцтва про право власності на житло – кімнату, площею 22,4 кв.м, від 07.02.1997 року, виданого на ім`я ОСОБА_3, недійсним, про визнання права власності задовольнити.
1. Визнати розпорядження Луганського верстатобудівного заводу від 02.12.1997 № 98 недійсним в частині передачі мені, ОСОБА_1, у приватну власність, кімнати, житловою площею 22,1 кв.м, в АДРЕСА_1.
2. Визнати свідоцтво про право власності на житло від 02.12.1997 недійсним в частині засвідчення права власності ОСОБА_1 на кімнату, житловою площею 22,1 кв.м, в АДРЕСА_1.
3. Визнати розпорядження Луганського верстатобудівного заводу від 07.02.1997 № 14 недійсним в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 кімнати, житловою площею 22,4 кв.м, в АДРЕСА_1.
4. Визнати свідоцтво про право власності на житло від 07.02.1997 недійсним в частині засвідчення права власності ОСОБА_3 на кімнату, житловою площею 22,4 кв.м, в АДРЕСА_1.
5. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане нотаріальною конторою, реєстровий НОМЕР_3, ОСОБА_2 в частині права власності на кімнату, житловою площею 22,4 кв.м, в АДРЕСА_1.
6. Визнати право приватної власності ОСОБА_1 на кімнату , житловою площею 22,4 кв.м в АДРЕСА_1, визнати право приватної власності ОСОБА_2 на кімнату, житловою площею 22,1 кв.м в АДРЕСА_1,
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганській області через Ленінський місцевий суд м. Луганську протягом десяти днів від дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя: О.П. Таранова