02.08.2011

Справа №2-а-2108/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 серпня 2011 року с. Мазурівка

Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Виваль Б.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі про зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої соціальної надбавки до пенсії як інваліду війни 2 групи, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду звернулася ОСОБА_1 з вище зазначеним позовом, посилаючись на протиправність бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі щодо нарахування та виплати недоплаченої надбавки до пенсії як інваліду війни 2 групи, а тому просить зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму надбавки до пенсії як інваліду війни 2 групи в розмірі 350% по день винесення постанови судом та виплачувати надбавку до пенсії в подальшому.

Управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі подано заперечення проти адміністративного позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За наявності достатніх повідомлених позивачем обставин, розглянувши подані відповідачем заперечення проти позову, приходжу до висновку про можливість розгляду справи та прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Встановлено, що позивач відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” від 22.10.1993 року, №3551-ХІІ, являється інвалідом війни 1 групи, що й підтверджено матеріалами справи, зокрема, посвідченням серії Б №563467, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької РДА від 1.06.2004 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як інваліди війни 2 групи.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов*язковим соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій і інших джерел соціального забезпечення.

У відповідності до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” від 22.10.1993 року, №3551-ХІІ інвалідам війни 2 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 350% мінімальної пенсії за віком як інваліду війни 2 групи. Мінімальна пенсія за віком у відповідності до ст.28 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” від 05.10.2005 року, №2939-ІУ (який набрав чинності 01.01.2007 року) було внесено зміни до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” в частині зміни розміру доплати до пенсії інвалідам війни 2 групи із 350% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - на 50%.

Відповідно до п.2 ст.2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” державні соціальні гарантії інвалідам війни, встановлені законодавством, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами, що гарантовано п.1 та п.6 ст.92 Конституції України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Конституції України встановлено принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.

Як свідчать роз*яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України№9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Крім того, приходжу до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов*язання Управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі в подальшому здійснювати нарахування та виплату позивачу щомісячної надбавки до пенсії як інваліду війни, з огляду на наступне.

Так, частиною 3 статті 162 КАС України встановлено право суду прийняти постанову, яка б гарантувала захист прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб’єктів владних повноважень, зміст даної статті повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод”, оскільки реалізовує право на ефективний засіб юридичного захисту.

Оскільки, позивачу, як інваліду війни 2 групи, передбачено довічну щомісячну законну надбавку до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, яка обмежена або скасована бути не може, відповідачем вона у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувалась і виплачується в неповному обсязі, тому задля захисту законних прав позивача, суд визнає за необхідне щомісячно здійснювати нарахування і виплату йому надбавки до пенсії, передбаченої 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”- 350% мінімальної пенсії за віком, починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права. Зазначена правова позиція в повній мірі реалізовує право позивача на ефективний засіб юридичного захисту, тому що позбавляє його необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий час.

Заперечення відповідача підтверджують також тривалість, сталість і безстроковість протиправної бездіяльності УПФУ у Чернівецькому районі і саме ці її ознаки визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права інваліда війни 2 групи зобов’язанням відповідача щомісячно виконувати Закон до дня припинення права, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачеві надбавку в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком з визначеного чинним законодавством на час виконання цієї постанови її розміру.

Судові витрати, здійснені позивачем при зверненні до суду, які документально підтверджені, у відповідності до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

У відповідності до положень п.8 ч.6 ст.183-2, ст.256 КАС України відповідач зобов*язаний виконати постанову негайно.

На підставі Конституції України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” від 22.10.1993 року, №3551-ХІІ, Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст., ст.6, 11, 18, 19, 99, 100, 104, 105, 106, 183-2, 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Зобов*язати Управління Пенсійного фонду у Чернівецькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі недоплачену їй як інваліду війни 2 групи щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, передбачену 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, починаючи з 02.02.2011 року по день припинення такого права, враховуючи при цьому проведені попередні виплати та виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" та розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на відповідний рік.

Адміністративний позов в частині, поданій поза межами шестимісячного строку звернення до суду, - залишити без розгляду.

Присудити з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п.8 ч.6 ст.183-2, ст.256 КАС України допустити негайне виконання постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Чернівецький районний суд протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків ї оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: Виваль Б.А.