АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи№654/965/13ц Головуючий в 1 інстанції :

Сіянко В.М.

Номер провадження :22ц/791/579/17 Доповідач : Бездрабко В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 року квітня місяця 27 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Бездрабко В.О.

Суддів : Кузнєцової О.А.

Приходько Л.А.

Секретар : Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики від 14 вересня 2006року, згідно до якого позичальник отримала позику у розмірі 250000,00 доларів США та зобов'язалася повернути борг у строк до 14 вересня 2007року, але зобов'язання за договором не виконала, грошові кошти не повернула.

У серпні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 14 вересня 20067року, зазначивши, що кошти за договором не отримувала і договір позики із ОСОБА_4 не укладала, а спірний договір підписала внаслідок неуважності та просила договір визнати недійсним із підстав передбачених ст.230, 234 ЦК України.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 травня 2013 року стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 250000 доларів США, що еквівалентно 1998250,00грн. боргу та 1820,00грн. судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним відмовлено.

За результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції ухвалами Апеляційного суду Херсонської області від 09 липня 2013року та 06 грудня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням від 16 травня 2013 року, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Зокрема зазначив, що ухваленим у справі рішенням порушуються його права, оскільки за належні йому кошти ОСОБА_5 придбала житловий будинок із господарськими спорудами та земельну ділянку, розташовані за адресою АДРЕСА_1, та за рахунок яких проводиться стягнення. Під час розгляду справи не досліджувався оригінал договору позики від 14.09.2006р., а його мати ОСОБА_7 заперечує факт підписання спірного договору.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.292 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно із положеннями ст.ст.1046, 1051 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст.203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Тобто правочин є недійсним, якщо він укладений із порушенням вимог закону.

З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи ОСОБА_5 заперечувала дійсність спірного договору позики від 14 вересня 2006року, стверджуючи, що підписала договір внаслідок обману із використанням правового механізму, передбаченого ст.230, 234 ЦК України і саме ці заявлені правові підстави були предметом судового розгляду, а не факт не підписання ОСОБА_5 договору, про що вказав ОСОБА_3 в поданій ним апеляційній скарзі. При цьому слід зазначити, що ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного правочину, якому надано право звернення до суду із вимогою щодо його недійсності.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, ухваленим у справі рішенням порушенні права ОСОБА_3, оскільки за його кошти придбані житловий будинок та земельна ділянка, право власності на які оформлено за ОСОБА_5 та, на які звертається стягнення у виконавчому провадженні по виконанню рішення від 16 травня 2013року, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі посилання стосуються стадії виконання судового рішення, а не прав та обов'язків ОСОБА_3 у виниклих між сторонами по справі спірних правовідносинах.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що ухваленим у справі рішенням порушенні права та інтереси ОСОБА_3, з приводу чого апеляційне провадження підлягає закриттю відповідно до положень ст.292, ст.297 ЦПК України та роз'яснень, що містяться у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року, №12.

Керуючись ст. 292, 303 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : В.О.Бездрабко

Судді : О.А.Кузнєцова

Л.А.Приходько