ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.04.07р. | Справа № 31/165-07 |
За позовом | Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський завод шахтної автоматики”, м. Дніпропетровськ |
до відповідача-1 | Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріел Істеіт Дніпро”, м. Дніпропетровськ |
відповідача-2 | Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Ітела-Груп”, с. Новоолександрівка, Дніпропетровської області |
Про | стягнення збитків |
Суддя Мороз В.Ф. |
Представники:
Від позивача | не з’явився |
Від відповідача-1 | Самойленко В.І., дов. від 23.03.07 р. |
Від відповідача-2 | не з’явився |
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 1 078 637,44 грн. та 500 000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-1 було незаконно знесено будівлю літ. Х-1 по вул.. Лазаряна, 3 у Дніпропетровську, що була набута позивачем у власність внаслідок приватизації. А замість знесеної самочинно побудовано іншу. Розмір збитків визначено позивачем виходячи з ринкової вартості знесеної, як стверджує позивач, відповідачем-1 будівлі, яка згідно довідки незалежного оцінювача складає 1 064 700 грн., а також 13 937,44 грн. сплачених позивачем за користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля.
Відповідач-1 проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивачем не доведено, що відповідна будівля знесена саме відповідачами. При цьому умисне знищення майна є злочином, а тому твердження позивача про заподіяння йому майнової шкоди відповідачами без посилання на обвинувальний вирок суду стосовно працівника відповідача, є безпідставним. Окрім того, головою правління позивача було погоджено місце розташування будівлі комерційно-торгового призначення підписанням топографічного матеріалу М 1:500 та формуляра попереднього узгодження розміщення об’єкта, на яких будівлі, про знесення якої говорить позивач, не існувало, про що не міг не знати позивач. Це підтверджує відсутність будь-якого посягання з боку відповідачів на право власності позивача, а також є підставою для відмови у позові, внаслідок спливу строку позовної давності, про що відповідачем-1 зроблено заяву.
Відповідач-2 до судового засідання не з’явився. Відзив та витребувані судом документи не надав. Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України), оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
За позивачем згідно реєстраційного посвідчення на об’єкти нерухомого майна від 22.03.2000 р. виданого на підставі наказу №12/01-3ВП від 06.01.2000 р. та переліку нерухомого майна , що передається у власність відкритому акціонерному товариству „Дніпропетровських завод шахтної автоматики” від 27.01.2000 р. № 12/1-186, виданого регіональним відділенням Фонду державного майна України, було зареєстровано право власності у тому числі на будівлю для охорони, літ. Х-1, загальною площею 138,8 кв.м.
Позивачем, у зв’язку зі знесенням вказаної будівлі за твердженням позивача відповідачами, заявлено вимогу про стягнення з відповідачів солідарно ринкової вартості знищеного майна, яка згідно довідки незалежного оцінювача від 01.12.2006 р. Дірявка Є.В., станом на грудень 2006 р. орієнтовно складала 180 000 –210 000, 00 дол. США.
Відповідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 22 ЦК України, яка визначає загальні способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Підставою для відповідальності за спричинену шкоду є правопорушення, що складається з чотирьох елементів (склад): шкода, протиправна поведінка особи, що спричинила шкоду, причинний зв’язок між ними та вина.
При цьому за змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто обов’язок доказування відсутності вини покладається на особу що заподіяла шкоду. Однак доведення наявності інших елементів складу правопорушення здійснюється за загальним правилами, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Матеріалами справи не підтверджується знесення (знищення) будівлі позивача саме відповідачами, їх працівниками. При цьому позивачем не надано доказів звернення до компетентних, у тому числі правоохоронних органів з приводу знищення його майна. Одночасно згідно топографічного матеріалу М1:500 та формуляра попереднього узгодження розміщення об’єкта ( реєстр. № 2404) зі схемою земельної ділянки, на якій розташовувалась будівля для охорони, літ. Х-1, позивачем у 2003 р. погоджено місце розташування виставкового салону ТОВ ВКФ „Ітела-груп”. За вказаними матеріалами на той час будівля літ. Х-1 вже була відсутня, про що позивачу було відомо.
Отже наведені обставини дають підстави для висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується протиправна поведінка відповідачів щодо знищення майна позивача.
Окрім того, у відповідності до ст. 257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 267 ЦК України звернення позивача з позовом за межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем-1, за відсутності поважних причин її пропуску, є підставою для відмови у позові.
Однак враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази протиправної поведінки кожного з відповідачів щодо знищення майна позивача, суд відмовляє у позові саме з підставі необґрунтованості позовних вимог.
Окрім того, щодо вимоги позивача про стягнення 13 937,44 грн. сплачених ним за користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі літ. АВ-2, АЛ, зведені, як стверджує позивач, відповідачами на місці знесеної будівлі літ. Х-1 по вул.. Лазаря на, 3 у Дніпропетровську, то в матеріалах справи відсутні докази фактичної сплати позивачем грошових коштів за земельну ділянку на якій розташовані вказані будівлі (літ. АВ-2, АЛ) у вказаному розмірі. Також у відповідності до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2007 р. у справі №30/43-07(7-230), залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.07 р., де приймали участь ці ж сторони, що згідно ст.. 35 ГПК України є підставою звільнення від доказування, матеріалами справи не підтверджується перебування земельної ділянки по вул.. Лазаря на, 3 у Дніпропетровську, на які розташовано, у тому числі майно за літ. АВ-2, АЛ, у користуванні ВАТ „Дніпропетровський завод шахтної автоматики” (відсутній акт на право користування землею або договір оренди земельної ділянки).
Враховуючи зазначене суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову.
Клопотання позивача щодо чергового відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання, не позбавлений був можливості забезпечити явку повноваженого представника, так як представництво інтересів юридичної особи як сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Нез’явлення представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Судові витрати по справі на підставі ст.. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки в позові відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя В.Ф.Мороз