УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року № 2а-482/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Дадим Ю.М., Уханенка С.А.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.06.2009 року
у справі №2а-482/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги до пенсії «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області 09.06.2009 року адміністративний позов ОСОБА_1. до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області (далі - Управління) задоволено частково, визнано незаконною бездіяльність Управління щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1. за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано здійснити за вказаний період перерахунок та провести відповідні виплати пенсії ОСОБА_1., з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зазначивши, що в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «діти війни», а тому для нарахування та виплати підвищення пенсії відповідно до цього Закону позивачу немає законних підстав.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон №2195-ІV) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с. 4).
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV (чинний з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (із змінами, внесеними 19.12.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу у 2008 році.
Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був встановлений відповідно: з 01.01.2007 рік – 380 грн., з 01.04.2007 року – 406 грн., з 01.10.2007 року – 411 грн., з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн.
Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплати у розмірах, передбачених Законом.
Встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідне підвищення пенсії позивачу як «дитині війни» не здійснило.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону №2195-ІV, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і обґрунтував свій висновок.
Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку зазначеного підвищення пенсії та відповідного фінансування не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок по нарахуванню та виплати пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачу за 2007-2008 роки та не оспорював виплачені ним позивачу за цей період суми, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду – без змін .
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області – залишити без задоволення.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.06.2009 року в адміністративній справі № 2а-482/09 – залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її виготовлення в повному обсязі.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: Ю.М. Дадим
С.А. Уханенко