Справа   № 2-192/09  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И  

14 жовтня 2009 року  

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:  

головуючого   судді   Литвиненко І.В.  

при секретарі               Шульга Т.Є.,  

за участю позивача, представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про поділ в натурі нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності та встановлення порядку  володіння, користування та розпорядження присадибною земельною ділянкою,  -  

в с т а н о в и в :  

  02.09.2008 року позивач звернулась з позовом до відповідачів та з урахуванням уточнень просила поділити домоволодіння, що знаходиться у спільній частковій власності сторін та встановити порядок володіння, користування та розпорядження присадибною земельною ділянкою.  

  Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.  

  Представник відповідача ОСОБА_2 позов щодо його довірителя не визнав, зазначивши, що позивач претензій щодо ОСОБА_1 не має.  

  Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала.  

  Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

  Домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, буд.  229 належить на праві спільної часткової власності сторонам по справі. ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.06.1995 року № 6-2523 належить 2/9 частин домоволодіння, згідно договору дарування від 20.04.2007 року № 5-955 належить 4/9 частин домоволодіння, а всього - 2/3 частин. ОСОБА_6 згідно договору дарування від 14.10.2004 року № 1-5348 належить 1/6 частина домоволодіння.   ОСОБА_3 належить  1/6 частина доволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25.07.2006 року № 5-170.  

  Житловий будинок № 229 по проспекту Миру в м. Чернігові належав ОСОБА_7 в цілому та складався із двох квартир загальною площею 123,6 кв. м, гаражу, сараю (а.с. 181-182). Відповідно до договору дарування від 27.11.1985 року, ОСОБА_7 подарував 1/3 частину домоволодіння ОСОБА_8, яка складалась  з кімнати 1-3,кімнати 1-7, кімнати 1-9, кухні 1-2, коридору 1-8, веранди І, льоху літ. «а», житловою площею 33,1 кв.м (договір дарування від 27.11.1985 р. (а.с. 183 – 186). ОСОБА_8 подарувала належну їй частину ОСОБА_9, що підтверджується копією договору дарування від 03.06.1988 року (а.с. 187-189). 12.07.1993 року ОСОБА_9 подарував 1/6 частину домоволодіння ОСОБА_10, якому стали належати кімната 1-7, площею 14,3 кв. м., кімната 1-8, площею 12,3 кв. м, веранда ІІ площею 8,4 кв.м, кладова ІІІ площею 2,1 кв. м, відкрита веранда «а6», льох «а5» (а.с. 189 – 191). 11.11.1994 року ОСОБА_9 подарував 1/6 частину домоволодіння ОСОБА_5 та  згідно довідки-характеристики від 10.11.1994 року в її власність перейшли кімната 1-3 площею 8,9 кв. м, коридор 1-10 площею 4,5 кв.м, кухня 1-2 площею 8,6 кв.м, веранда І площею 2,1 кв.м, гараж «Е2» (а.с. 192-194). ОСОБА_11 набула право власності на 4/9 частини спірного будинку на підставі свідоцтва про право власності від 05.06.1995 р. № 6-2514 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.06.1995 р. № 6-2516. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.06.1995 р. № 6-2523 перейшло право власності на 2/9 частини будинку. Згідно із угодою про розірвання договору дарування частини житлового будинку від 18.07.2003 року, було розірвано договір дарування між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, та ОСОБА_9 повернулась у власність 1/6 частина будинку. 23.09.2004 року ОСОБА_10 продав ОСОБА_12 1/6 частину житлового будинку, який складався із кімнати 1-7, площею14,3 кв. м, кімната 1-8, площею 12,3 кв.м, веранда «ІІ», кладова «ІІІ», веранда «а6», льох «а5» (а.с. 201). ОСОБА_13 набула право власності на 1/6 частину будинку відповідно до договору дарування від 03 12.2003 року (а.с. 200). ОСОБА_12 В.В.14.10.2004 року подарував 1/6 частину будинку, що йому належала ОСОБА_6 (а.с. 204). Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 28.01.2005 року ОСОБА_5 подарувала 2/9 частини будинку ОСОБА_11 (а.с. 203). ОСОБА_5 набула право власності на 4/9 частини будинку відповідно до договору дарування від 20.04.2007 року № 5-955. 28.03.2006 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 відмовились від правочину  - договору дарування частини житлового будинку, посвідченого Першою Чернігівською нотаріальною конторою  28.01.2005 року за р. № 1-144.  

Враховуючи вищевикладене, а також те що сторони не заперечували проти  запропонованого експертом варіанту розподілу житлового будинку 229 по проспекту Миру в м. Чернігові (а.с. 175-176), суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині розподілу в натурі житлового будинку є обґрунтованими.  

Відповідно до частин 1 та 2  статті 367 ЦК України, майно,  що є у спільній  частковій  власності,  може  бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.  У  разі  поділу  спільного  майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.   

Отже, будинок має бути поділений між співвласниками відповідно до варіанту № 1 висновку № 19 – 09С судової будівельно-технічної експертизи від 24.07.2009 року, за яким власнику 1/6 частини будинку ОСОБА_6 необхідно виділити   приміщення 1-7 площею 14,3 кв. м вартістю 19986 грн., приміщення 1-8 площею 12,3 вартістю 17190 грн., приміщення 1-1 площею 8,8 кв. м вартістю 12299 грн., приміщення 1-2 площею 9,6 кв.м вартістю 13417 грн., приміщення 1-4 площею 4,4 кв.м вартістю 6149 грн., приміщення 1-3 площею 1,9 кв. вартістю 2655 грн., а всього 51,3 кв. м вартістю 71696 грн., виділити надвірні будівлі гараж «М-1» вартістю 8239 грн., погріб «а5» вартістю 866 грн., а всього на суму 80801 грн., що складає 29/100 часток від будинку, визнавши за нею право власності на цю частину будинку та надвірних споруд; власнику 2/3 частин будинку - ОСОБА_5 виділити: приміщення літ. 2-2 площею 0,8 кв.м. вартістю 1258 грн., приміщення літ. 2-3 площею 6,1 кв. м вартістю 8525 грн., приміщення  2-4 площею 9,1 кв. м вартістю 12718 грн.,  приміщення літ. 2-5 площею 2,6 кв. м вартістю 3634 грн., приміщення літ. 2-6 площею 2,9 кв. м вартістю 4053 грн., приміщення 2-7 площею 4,7 кв. м вартістю 6569 грн., приміщення літ 2-8 площею 8,7 кв. м вартістю 12159 грн., приміщення літ. 2-9 площею 12,2 кв. м вартістю 17051 грн., приміщення літ. 2-10 площею 19,4 кв.м вартістю 27113 грн., приміщення літ 2-11 площею 8,6 кв. м вартістю 12019 грн, приміщення 2-І площею 5,2 кв. м вартістю 7268 кв. м, приміщення літ 3-5 площею 10,7 кв. м, вартістю 14955 грн., а всього 91,1 кв. м вартістю 127322 грн. та виділити надвірні будівлі погріб «а 3» вартістю 600 грн., гараж «В 1» вартістю 8690 грн., сарай «Н-1» вартістю 1154 грн., гараж «Ж -1» вартістю 3867 грн., навіс «п» вартістю 570 грн.., а всього на суму 142203 грн., що складає 46/100 частин будинку, визнавши за нею право власності на цю частину будинку та надвірних споруд; власнику 1/6 частини будинку – ОСОБА_3 виділити:  приміщення 3-1 площею 4,5 кв.м вартістю 6289 грн., приміщення 3-2 площею 10,2 кв. м вартістю 6289 грн., приміщення 3-3 площею 1,7 кв.м вартістю 2376 грн., приміщення 3-4 площею 7,1 кв. м вартістю 9923 грн., приміщення 3-6 площею 1,8 кв. м  вартістю 2516 грн., приміщення 3-І площею 10 кв м. вартістю 13976 грн., всього площею 35,3 кв. м вартістю 49336 грн. та виділити надвірні будівлі гараж «Е2-1» вартістю 33937 грн., навіс «К» вартістю 549 грн., погріб «а2» вартістю 1588 грн., а всього вартістю 85410 грн., що становить 28/100 часток в домоволодінні, визнавши за нею право власності на цю частину будинку та надвірних споруд. Відповідно до запропонованого варіанту пропонується переобладнання: закрити дверний пройом  з приміщення 3-4 до приміщення 3-5, відкрити дверний пройом з приміщення 2-3 до приміщення 3-5.  

Відповідно до ст.. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Отже, право володіння, користування та розпорядження є похідними від права власності. Позивач та відповідач ОСОБА_6 є власниками частини присадибної земельної ділянки за адресою проспект Миру 229 в м. Чернігові, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 869849 та серії ЯА № 349156 ( а.с. 36, 133). ОСОБА_3 користується земельною ділянкою, відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, тобто тією частиною земельної ділянки, яка  необхідна для обслуговування житлового будинка та відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004 року (а.с. 18).  

ОСОБА_5 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0980 га на підставі договору дарування від 03.05.2007 року, за яким ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_5 зазначену земельну ділянку. В позові ОСОБА_5 зазначає, що при приватизації її матір‘ю ОСОБА_11 земельної ділянки, враховувалась частина земельної ділянки, що відповідає 4/9 частинам будинку, а право власності на 2/9 частини за нею на той момент не були зареєстровані (а. с. 65) , при цьому позивач пояснила, що земельна ділянка приватизована під всією частиною будинку, - тобто 2/3, що підтверджується і планом меж земельної ділянки (а. с. 58 зворотня сторона), стверджувала при цьому, що це сталося помилково. Однак, судом встановлено, що при розробці технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_11, землевпорядником враховувалися матеріали БТІ та договір дарування, як правовстановлюючі документи, також це пітверджується актом погодження меж земельної ділянки від 01.03.2003 року (а.с. 143), відповідно до якого межі земельної ділянки ОСОБА_11 погоджували ОСОБА_13 та ОСОБА_6, а позивачем межі земельної ділянки не погоджувались.  При цьому позивач не ставить питання про визнання недійсними державних актів на земельну ділянку, погоджуючись з ними, а також не ставить питання про усунення перешкод в користуванні своєю власністю.  

  Відповідно до ст.. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав;  

б) відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;   в) визнання угоди недійсною; г) визнання  недійсними  рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;     ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.  

    Позивач просить встановити порядок володіння, користування та розпорядження присадибною земельною ділянкою на підставі ст.. 88 ЗК України, однак дана стаття регулює порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, при цьому ст.. 87 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав набуття права спільної часткової власності на земельну ділянку: а) при  добровільному  об'єднанні  власниками   належних   їм земельних ділянок;      б) при  придбанні  у  власність  земельної  ділянки  двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;в) при прийнятті  спадщини  на  земельну  ділянку  двома  або більше особами; г) за рішенням суду. Тобто земельна ділянка за адресою пр. Миру 229 в м. Чернігові не перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідачів, більш того відповідач ОСОБА_3 взагалі не є власником частини земельної ділянки за вищезазначеною адресою, а є землекористувачем. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог та не може самостійно змінювати підставу позову, в задоволенні позову в частині встановлення порядку володіння, користування та розпорядження присадибною земельною ділянкою слід відмовити. Пропорційно задоволеним вимогам, суд вважає за необхідне  стягнути судові витрати із відповідачів, враховуючи, що відповідач ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи та відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».            

Керуючись ст.ст. 10, 11,  60, 61, 208, 209, 213-215,  218   ЦПК України, ст.. 367 ЦК України, ст.. 78, 88, 152 ЗК України, суд,-  

в  и  р  і  ш  и  в:  

  позовні вимоги задовольнити частково.  

  Розділити в натурі жилий будинок з надвірними будівлями № 229 по проспекту Миру у місті Чернігові наступним чином:  

ОСОБА_5 виділити: приміщення літ. 2-2 площею 0,8 кв.м. вартістю 1258 грн., приміщення літ. 2-3 площею 6,1 кв. м вартістю 8525 грн., приміщення  2-4 площею 9,1 кв. м вартістю 12718 грн.,  приміщення літ. 2-5 площею 2,6 кв. м вартістю 3634 грн., приміщення літ. 2-6 площею 2,9 кв. м вартістю 4053 грн., приміщення 2-7 площею 4,7 кв. м вартістю 6569 грн., приміщення літ 2-8 площею 8,7 кв. м вартістю 12159 грн., приміщення літ. 2-9 площею 12,2 кв. м вартістю 17051 грн., приміщення літ. 2-10 площею 19,4 кв.м вартістю 27113 грн., приміщення літ 2-11 площею 8,6 кв. м вартістю 12019 грн, приміщення 2-І площею 5,2 кв. м вартістю 7268 кв. м, приміщення літ 3-5 площею 10,7 кв. м, вартістю 14955 грн., а всього 91,1 кв. м вартістю 127322 грн. та виділити надвірні будівлі погріб «а 3» вартістю 600 грн., гараж «В 1» вартістю 8690 грн., сарай «Н-1» вартістю 1154 грн., гараж «Ж -1» вартістю 3867 грн., навіс «п» вартістю 570 грн.., а всього на суму 142203 грн.  

  ОСОБА_6 виділити приміщення 1-7 площею 14,3 кв. м вартістю 19986 грн., приміщення 1-8 площею 12,3 вартістю 17190 грн., приміщення 1-1 площею 8,8 кв. м вартістю 12299 грн., приміщення 1-2 площею 9,6 кв.м вартістю 13417 грн., приміщення 1-4 площею 4,4 кв.м вартістю 6149 грн., приміщення 1-3 площею 1,9 кв. вартістю 2655 грн., а всього 51,3 кв. м вартістю 71696 грн., виділити надвірні будівлі гараж «М-1» вартістю 8239 грн., погріб «а5» вартістю 866 грн., а всього на суму 80801 грн.  

ОСОБА_3 виділити приміщення 3-1 площею 4,5 кв.м вартістю 6289 грн., приміщення 3-2 площею 10,2 кв. м вартістю 6289 грн., приміщення 3-3 площею 1,7 кв.м вартістю 2376 грн., приміщення 3-4 площею 7,1 кв. м вартістю 9923 грн., приміщення 3-6 площею 1,8 кв. м  вартістю 2516 грн., приміщення 3-І площею 10 кв м. вартістю 13976 грн., всього площею 35,3 кв. м вартістю 49336 грн. та виділити надвірні будівлі гараж «Е2-1» вартістю 33937 грн., навіс «К» вартістю 549 грн., погріб «а2» вартістю 1588 грн., а всього вартістю 85410 грн.  

Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи в розмірі 10 грн.  Стягнути із ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_5 в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 10 грн. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 566 грн. державного мита.  

В іншій частині позову відмовити.  

Рішення може  бути оскаржене  до  апеляційного суду Чернігівської області .  

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано  протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                 І.В. Литвиненко