ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

«06» жовтня 2009 року                                 справа № 2а-8095/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О. К. при секретарі Марків О.З.

за участю :  

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дмиртієвої А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання неправомірними дій посадових осіб  

ВСТАНОВИВ:  

в податному до суду адміністративному позові позивач просить визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у м.Хмельницькому щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності, зобов’язати відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкову звітність та відновити становище, яке б мало існувати у випадку прийняття зазначеної декларації.

На думку позивача відповідача щодо дії невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності суперечать ст.19 Конституції України та пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» .

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає правомірною відмову відповідача у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності, оскільки всупереч вимогам пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 4.5 Наказу ДПА України № 827 від 31.12.2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2009 року заповнена позивачем з порушенням п.1.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності суд встановив наведене нижче.

 Позивач – ОСОБА_3, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 02.09.1997 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість.

 19.08.2009 року відповідач надіслав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року з додатками, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Декларація вручена відповідачеві 20.08.2009 року.

 21.08.2009 року позивач отримав від відповідача повідомлення №24449/10/17-4 від 21.08.2009 року, про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності, оскільки ця декларація заповнена всупереч правилам її заповнення, яке одночасно містило пропозицію надати належним чином оформлену декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року з урахуванням висновків документальної планової перевірки (акт №3349/17-1/196412514 від 07 квітня 2009 року) і документальної невиїзної перевірки (акт №6150/17-4/1964012514 від 08.07.2009 року).  

 Відповідно до ч.5 пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

 Пунктом 3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054, визначено, що декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

 Нормами п.3.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість визначено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.  

 Підпунктом 4.1.5 п.4.1  Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість встановлено, що д екларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.  

 Дослідивши декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року, оформлену позивачем та надіслану на адресу відповідача поштою з повідомленням про вручення, суд не встановив порушень позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

 Разом з тим, суд вважає безпідставними вимоги відповідача, викладені в повідомленні №24449/10/17-4 від 21.08.2009 року, щодо заповнення рядків 23.2, 23 і 26 декларації з урахуванням висновків документальної планової перевірки (акт №3349/17-1/196412514 від 07 квітня 2009 року) і документальної невиїзної перевірки (акт №6150/17-4/1964012514 від 08.07.2009 року), у зв’язку з наведеним нижче.

 Відповідно до п. 3.4.  Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість п латник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.  

 Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

 За змістом пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп.5.2.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання платника податків самостійно визначене контролюючим органом згідно до пункту 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення – рішення за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За змістом пп.5.2.4 п..5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

 Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 22.04.2009 року №0002251702/0/3409 і №0002261702/2/3410, прийняті відповідачем на підставі акту документальної планової перевірки (акт №3349/17-1/196412514 від 07 квітня 2009 року, оскаржені позивачем в судовому порядку.

 Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 2-а.4949/09/2270/9 не набрала законної сили, а відтак податкові повідомлення-рішення від 22.04.2009 року №0002251702/0/3409 і №0002261702/2/3410 є неузгодженими.

 Таким чином, вимоги відповідача щодо оформлення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року з урахуванням висновків перевірок, які оскаржуються позивачем є незаконними.

 Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.  

 За змістом п. 7.1.  Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість п одаткові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.  

 Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

 Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище відповідачем не доведено правомірність відмови у визнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Керуючись Законами України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 11, 99, 100, 158, 160, 163, 186, 254 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:  

Позовну заяву приватного підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у м.Хмельницькому щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкової звітності, зобов’язати відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року як податкову звітність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Повний текст постанови виготовлений 11.10.2009 року

Головуючий суддя                           О.К.Ковальчук