ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2009 року справа № 2-50/2005
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,
суддів - Проценко О.А
- Туркіна Л.П.
при секретарі - Ганноченко А.О.
за участю представників сторін:
позивача - Гирба М.М., Нікітіна Ю.Л.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2005 року
у справі №2-50/2005
за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
до ОСОБА_1
про стягнення прибуткового податку, -
встановила:
10.02.2003р. Позивач звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1. суму заборгованості з податку на доходи у сумі 2183грн. 26коп. (з урахуванням уточнених вимог позивача).
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.02.2005р. позовні вимоги задоволено.
Дане рішення обґрунтовано тим, що з урахуванням п. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами », у разі якщо платник податку не сплачує узгоджену суму податкових зобов’язань на протязі граничного строку, даний платник зобов’язаний сплатити штраф. Таким чином, позивач обґрунтовано нарахував недоїмку, пеню та штрафні санкції за несвоєчасну сплату боргу по податковому зобов’язанню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції від 09.02.2005р. по даній справі та припинити провадження по справі.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до пояснень сума пені та штрафу, зазначені в заяві від 22.12.2004р., склались з донарахування пені за податковою декларацією за 2000рік. Проте, зазначена вимога суперечить ст.. 15 Закону України від 20.12.2000р. № 2181 відповідно якій, з урахуванням вимог пункту 15.1.2 цієї ж статті, податковий орган – позивач має право визначити суму податкового зобов’язання, в тому числі пені та штрафу не пізніше 1095 діб наступних за останнім граничним строком подання податкової декларації. Враховуючи подання скаржником податкової декларації за 2000р.- 28.02.2001р. термін визначення зобов’язання позивача минув 01.03.2004р.
Крім того, відповідач зазначає, що ним було оскаржено до позивача податкове повідомлення-рішення, яким визначено спірну суму податного зобов’язання, позивач відповідь на скаргу не надав, отже в силу ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» його скарга вважається задоволеною.
Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права та просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до розпорядження в.о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009р. №766 справу передано на розгляд колегії суддів у складі Кожана М.П, Туркіна Л.П., Проценко О.А.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи позов заявлено про стягнення податкового боргу відповідача з прибуткового податку за період з 01.01.2001р. по 31.12.2001р. у сумі 1662,74грн.
Позивач звернувся до суду із заявою про збільшення суми позову від 11.11.2003р. (а.с.29) у якій просить стягнути з відповідача заборгованість з прибуткового податку у сумі 2183грн. за вказаний період у зв’язку з частковою сплатою боргу у сумі 404,25грн. було нараховано штрафну санкцію – 741,70грн.
Позивач звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог від 02.11.04р. (а.с. 43).
Позивач звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог від 22.12.04р. (а.с. 47) у яких просить стягнути суму основного боргу 251,16грн., пені по основному боргу -466,22грн., штраф за несвоєчасну оплату 1076,44грн. визначений на підставі пп.17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В апеляційний суд Дніпропетровської області позивач надав пояснення від 29.08.2008р. (а.с. 141), відповідно до якого надав розрахунок заборгованості за 2000р. (а.с. 144) відповідно до якого визначена сума прибуткового податку у розмірі 741,70грн., за 2001р. (а.с. 145) відповідно до якого визначена сума прибуткового податку у розмірі 1662,74грн., за 2003р. (а.с. 146) відповідно до якого визначена сума прибуткового податку у розмірі 622,80грн.
В апеляційний суд Дніпропетровської області позивач надав пояснення від 07.10.2008р. (а.с. 157), відповідно до якого надав розрахунок заборгованості за вказані періоди.
Відповідно до ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Статтями 4, 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. встановлено, що платники податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов’язок їх сплачувати у встановлені законами терміни. Обов’язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) або їх скасування.
Згідно п.3.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно п.1.3 ст.1 вказаного Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання платника податків визначається платником податку самостійно шляхом визначення його у податковій декларації чи податковим органом шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається із декларації про доходи, одержані у 2001 році, яку відповідач надав до Лівобережної МДПІ ним було визначено податкове зобов’язання щодо сплати податку з доходів, отриманих не за основним місцем роботи у розмірі 4510грн.06коп. (а.с. 8). Відповідно до перерахунку податків за 2001рік, наданого позивачем, вказану відповідачем у декларації суму – 4510грн.06коп. було утримано та сплачено до бюджету. Проте, відповідно до перерахунку, позивачем було донараховано до сплати ще 1662грн.74коп.
Вказану суму податкового зобов’язання позивач визначив у податковому повідомленні-рішенні №0003031702/0 від 31.05.2002р.
Відповідно до пп.5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення №0003031702/0 від 31.05.2002р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем було отримано 21.06.2002року (а.с. 9).
Скаргу в порядку апеляційного узгодження податкового зобов’язання позивач надав до Лівобережної МДПІ 24.06.2002року, тобто у встановлений вказаною правовою нормою десятиденний строк. У вказаній скарзі відповідач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0003031702/0 від 31.05.2002р.
Відповідач зазначив, що він відповідь на вказану скаргу не отримував.
Позивач відповіді на вказану скаргу, доказів її направлення на адресу відповідача та отримання відповідачем вказаної відповіді на скаргу суду не надав. У судовому засіданні представник позивача пояснили, що таких документів немає.
У зв’язку з викладеним в силу положень пп.5.2.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказана скарга щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0003031702/0 від 31.05.2002р. є задоволенною, а таке рішення скасованим.
Щодо нарахування штрафної санкції у сумі 1076грн.44коп. на підставі підпункту 17.1.7 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід зазначити наступне.
Відповідно до положень вказаної правової норми у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п.3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затв. Наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001 N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 N 247, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 р. за N 467/778 у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш").
Позивачем не надано доказів того, що ним складались відповідні повідомлення, у яких визначались вказані суми штрафу та вручались відповідачу.
Крім того, позивачем взагалі не надано суду документів, відповідно до яких було визначено та узгоджено у встановленому законом порядку суми податкового зобов’язання у зв’язку з несплатою якого у встановлені строки заявлено позов щодо стягнення податкового боргу.
З урахуванням неузгодження спірної суми податкового зобов’язання суми донарахування є безпідставним нарахування пені у зв’язку з несплатою вказаного неузгодженого податкового зобов’язання.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2005 року у справі №2-50/2005 задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2005 року у справі №2-50/2005 скасувати.
У позові відмовити.
Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.
Постанову складено в повному обсязі 20.10.2009р.
Головуючий: М.П. Кожан
Судді: О.А Проценко
Л.П. Туркіна