ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 року Справа № 904/12521/16 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Березкіна О.В. - доповідач

Судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_1, посвідчення № 001420 від 27.08.2012 р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 , довіреність №7/10-2556 від 21.12.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 , довіреністьб/н від 03.01.2017 р.;

представники третіх осіб 1,2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2017року у справі № 904/12521/16

За позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпроського району

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства"

про витребування майна

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС"

до Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпроського району

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства"

про усунення перешкод у користуванні власністю

          В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року (суддя Мартинюк С.В.) ( з ухвалою про виправлення описки від 27 лютого 2017року) первісний позов задоволено повністю.

Суд витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" на користь територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №109, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський,17 в м.Дніпро (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 99526412101).

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь Прокуратури Дніпропетровської області суму витрат в розмірі 2189грн., пов’язаних зі сплатою судового збору за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову.

Зустрічний позов залишено без розгляду.

          Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся - відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", в якій,

просив рішення суду скасувати, у задоволенні первісного позову відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Зокрема, апелянт вважає, що позивач за первісним позовом був обізнаний, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу мало бути відчужено в процедурі погашення вимог кредиторів в процедурі припинення, а з дня прийняття господарським судом Дніпропетровської області постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (14.08.2012р.) повноваження Позивача за первісним позовом як представника власника майна банкрута відповідно до ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” взагалі припинились.

Апелянт посилається на те, що рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 р. виконано не було, а тому фактично майно з балансу та володіння ВРЖЕП АНД району знято не було та не вилучено з володіння, а відтак ніякої передачі майна в порядку передбаченому наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88 та наказом Головного управління Державного казначейства України, Державного комітету статистики України №125/70 від 02.12.97, від ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська не відбулось, майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання.

Крім того, апелянт посилається на те, що як на момент відчуження спірного майна, так і на теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №38/5005/6637/2012, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об’єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника.

Рішенням від 24.07.2013р №29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання третьої особи-2 банкрутом залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації.

Апелянт вважає, що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Таким чином, Дніпропетровська міська рада, реалізуючи свої повноваження щодо володіння, користування та розпорядження комунальним майном, шляхом затвердження проміжного ліквідаційного балансу ВРЖЕП АНД району зі всіма активами, що знаходились на балансі вказаних підприємств, приймаючи в подальшому рішення від 24.07.2013 р. №29/37 «Про вирішення питання комунальної власності територіальної громади міста», ще раз підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання банкрутом Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур- Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а значить відповідно до ст.ст. 74, 78, 219 ГК України та ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації.

Отже, фактичні обставини справи, за умови належної їх оцінки, свідчать про те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська та залишалось закріпленим за ним на праві господарського відання. Адже, виконання рішення міської ради було неможливе, оскільки це б прямо суперечило наведеним імперативним нормам матеріального права щодо заборони розпорядження майном, яке перебуває під обтяженням, що в свою чергу призвело б до порушення прав держави і інших кредиторів на отримання погашення боргу за рахунок майна банкрута.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції була надана неправильна оцінка заявленому відповідачем клопотанню про застосуванню строку позовної давності та початку його перебігу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 березня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 25 квітня 2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя- доповідач –ОСОБА_4, судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.

25 квітня 2017 року у судовому засіданні представник апелянт вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Дніпропетровської області просила апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року у справі № 904/12521/16 залишити без змін.

Треті особи: 1, 2 відзиви на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників третьої особи, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. “Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів”, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 05.07.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №109, що розташоване за адресою: пр. Слобожанський в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-99526412101).

В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВВЖЕП АНД району передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

06.08.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012р. у справі №38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі вказаної постанови ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого, яким всупереч вимогам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №1109 що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський,109 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 99526412101); з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому - реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу спірного нерухомого майна , переможцем яких визначено ПП "Цесія".

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нерухомого майна №58, р. між ВРЖЕП АНД району та ПП "Цесія." укладено договір купівлі-продажу. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №5767, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого ОСОБА_5 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №109, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 109 та продажу його з відкритих біржових торгів ; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу №5767 від 30.07.2013р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та ПП "Цесія").

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 в частині задоволення скарги прокуратури Дніпропетровської області, з урахуванням доповнень, про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012р. та договорів купівлі-продажу нерухомого майна - залишено без змін.

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало Виробничому ремонтному житлово-експлуатаційному підприємству Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Згідно приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Спірне нерухоме майно ПП "Цесія" було відчужено на користь ТОВ "Тулс" за договором купівлі-продажу №4989 від 21.10.2013р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (далі – відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) із позовом про витребування майна, позивач – прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради посилався на те, що в ході здійснення представницьких повноважень, прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі, нежитлового приміщення №109, що розташоване за адресою: пр. Слобожанський,17, м. Дніпро.

Задовольняючи позовні вимоги по первісному позову про витребування майна, господарський суд першої інстанції виходив з того, що саме визнання судом недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна стало підставою для звернення заступника прокурора до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про витребування від ТОВ "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський,109 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 99526412101). Тобто право на звернення з цим позовом до суду та початок перебігу строку позовної давності, у межах якого заступник прокурора та Дніпровська міська рада могли звернутися з позовом до суду розпочався 29.08.2016р., а заступник прокурора звернувся з цим позовом до суду 30.12.2016р. (тобто в межах цього процесуального строку).

Таким чином, прокурором та Дніпровською міською радою не пропущено строк, встановлений приписами ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, у межах якого можна звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпроського району третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" про усунення перешкод у користуванні власністю ( а.с.214-217).

Право відповідача до початку розгляду судом справи по суті подати зустрічний позов передбачено ч.5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, згідно ухвали суду від 27.01.2017 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду з первісним позовом, задоволено клопотання про відстрочку сплати судового збору до 31.01.2017 року, а позивача за зустрічним позовом зобов'язано надати докази сплати судового збору.

Оскільки на день розгляду зустрічного позову вимоги ухвали суду позивач за зустрічним позовом не виконав, господарський суд першої інстанції залишив зустрічну позовну заяву ТОВ "ТУЛС" без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Рішення господарського суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржувалось.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Згідно вимог ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: проспект Слобожанський № 109 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договори купівлі-продажу №5767 від 30.07.2013р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим та ПП «Цесія».

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовим рішенням було встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради.

У подальшому, ПП "Цесія" відчужило спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу №4989 від 21.10.2013р. на користь ТОВ « ТУЛС».

А отже, Дніпровська міська рада в інтересах якої діє прокурор, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову до нового власника майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Дніпропетровська, як власник спірного об’єкта нерухомості, делегує Дніпропетровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення статті 136 Господарського кодексу України, пункту 30 частини 1 статті 26, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.

Посилання апелянта на те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська та залишалось закріпленим за ним на праві господарського відання, а тому правомірно було включено до складу ліквідаційної маси, є необґрунтованим, оскільки державну реєстрацію права господарського відання ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська було проведено лише в 2013 році, що підтверджується витягами про зареєстровані речові права та їх обтяження, тобто, вже після включення нерухомого майна до ліквідаційного маси та його продажу ліквідатором з біржових торгів.

Зазначені обставини були досліджені під час розгляду справи №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району, та свідчать про вибуття майна поза волею власника, що підлягає встановленню у справі про витребування майна від добросовісного набувача.

Доводи апелянта про те, що як на момент відчуження спірного майна, так і на теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №38/5005/6637/2012, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об’єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки дана ухвала виносилась за результатами розгляду скарги іншої особи, мала інше обґрунтування, правові підстави та обсяг вимог.

Колегія суддів вважає, що мотивація ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. не має в даному випадку преюдиціального значення для правовідносин , що склалися, тому, що у вказаній ухвалі суд першої інстанції не вирішував питання права власності та не досліджував обставини правомірності чи неправомірності відчуження в ліквідаційної процедурі спірних об'єктів нерухомого комунального майна.

Доводи апелянта про неправильну оцінку судом першої інстанції його заяви про застосування строку позовної давності, також є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз’яснив Вищий господарський суд України в п. 2.10 постанови Пленуму №11 від 29.05.2013 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

При цьому про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві, так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016 після винесення ухвали господарським судом Дніпропетровської області ухвали в справі №38/5005/6637/2012 про задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора по включенню вказаного майна до ліквідаційної маси.

Дніпропетровська міська рада була залучена до участі у справі №38/5005/6637/2012 ухвалою від 12.04.2016, що також свідчить про те, що раніше Дніпропетровська міська рада не могла дізнатися про порушення її прав в справі про банкрутство КВ ЖРЕП Амур - Нижньодніпровського району шляхом включення належного їй нерухомого майна до ліквідаційної маси.

Крім того, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016р. №3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. №916/1624/15) та доводи апелянта в цій частині апеляційним судом відхиляються.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно з’ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС",м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого2017року у справі №904/12521/16залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 квітня 2017 року.

Головуючий суддя            О.В. Березкіна

Суддя            М.О.Дармін

Суддя                                                                                 О.Г.Іванов