Справа № 760/18257/15-ц

Провадження №2/760/228/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2015 року Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилається на те, що 27 липня 2007 року між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DN81AR03110022, згідно з умовами якого Відповідач отримав у позику суму в розмірі 241186,00 гривень строком до 26.07.2014.

В порушення умов Кредитного договору Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував та станом на 02 липня 2016 року мав заборгованість по договору на загальну суму в розмірі 2114944,65 гривень (а.с. 142), яка включала в себе:

-225222,91 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

-267911,82 гривень - заборгованість за процентами;

-54585,64 гривень - заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом;

-1567224,28 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

З огляду на таке Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості на загальну суму в розмірі 2050407,88 гривень в примусовому порядку (зменшивши вимоги в частині розміру пені до 1502687,51 грн).

Представник Позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила суд позов задовольнити. Зазначила, що рішення про збільшення процентної ставки за користування кредитом було прийняте Банком до вступу в силу статті 1056-1 Цивільного кодексу України, про що Відповідачу направлене повідомлення від 25.12.2008, а тому немає підстав для визнання протиправним підвищення процентної ставки одноособово Позивачем.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що банк протиправно з 01.02.2009 збільшив процентну ставку за користування кредитом з 9% до 21%, не повідомивши про це Позичальника, і вже після набрання чинності статтею 1056-1 ЦК України, яка заборонила одноособове збільшення банком процентної ставки за користування кредитом.

Крім того, представник Відповідача звернув увагу на те, що 02.04.2011 Банк звернувся до нього з вимогою про дострокове стягнення заборгованості з кредитним договором, а тому строк виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань настав ще в травні 2011 року, що свідчить про пропуск Позивачем строку позовної давності.

Представник Відповідача також зазначив, що з метою погашення заборгованості Банк звернув стягнення на предмет застави - належний Позивачу автомобіль «Hyundai Sonata», проте невідомо, яким чином були зараховані коштів від реалізації вказаного автомобіля.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні письмові докази, суд встановив наступне.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

27 липня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DN81AR03110022 у відповідності до якого Відповідачу було надано кредит у вигляді непоновлюваної лінії в розмірі 241186,00 гривень строком до 26.07.2014 зі сплатою за користуванням кредитом відсотків в сумі 0,75% на місяць (9% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту.

Відповідно до п.7.4 Договору згідно зі ст.212 ЦК України при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених Договором, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 3.00% на місяць (36% річних), розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом.

Пунктом 2.3.1 Договору, було передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у випадку зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а сам: зміні курсу долару США до гривні більше ніж на 10%, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань в страховий (резервний) фонд тощо. При цьому Банк надсилає Позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів від дати вступу в силу нової процентної ставки.

З матеріалів вбачається, що 25 грудня 2008 року, до включення з 12.01.2009 до Цивільного кодексу України статті 1056-1, Банком на адресу ОСОБА_1 було направлене письмове повідомлення про збільшення з 01.02.2009 процентної ставки за користування кредитом до 21% річних. (а.с. 172)

При цьому зазначене повідомлення не містить інформації про величину зміненої відсоткової ставки у разі невиконання Позичальником грошових зобов'язань за Кредитним договором, обмежуючись лише зауваженням про її «відповідну зміну».

Не зважаючи на відсутність попередження ОСОБА_1 про конкретну зміну процентної ставки на прострочену заборгованість, ПАТ КБ «Приватбанк» з 01.02.2009 року почав нараховувати проценти на неї за ставкою 60% річних, збільшивши її з 36% річних вже в період, коли набрала чинності стаття 1056-1 Цивільного кодексу України, яка визнавала умову договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку нікчемною.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розрахунок заборгованості, складений Позивачем в обгрунтування позовних вимог, з урахуванням протиправного збільшення процентної ставки на прострочену заборгованість, не може бути покладений в основу судового рішення в цілому, оскільки внаслідок безпідставного збільшення нарахованих процентів спотворюється розмір пені, нарахованої на неї, а також наслідки погашення заборгованості за рахунок реалізованого предмету застави (автомобіля) на суму в розмірі 175000 гривень (а.с. 185).

За таких обставин суд позбавлений можливості визнати обгрунтованими позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки належного розрахунку її розміру суду не було представлено.

Тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.2 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем ОСОБА_1 оплачена вартість послуг спеціаліста у галузі права ОСОБА_2 в розмірі 12180 гривень. (а.с. 154-156)

Суду наданий розрахунок вартості наданих фахівцем ОСОБА_2 послуг з правової допомоги (а.с. 153), складений з урахуванням положень зазначеного вище Закону, такий розрахунок уявляється суду обгрунтованим, і підстав для його критичної оцінки суд не вбачає.

Таким чином, стягненню з Позивача підлягає компенсація понесених Відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 12180 грн.

Керуючись статтями 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 12180,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: