ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017Справа №910/4484/17

За позовом Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»

до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК»

про стягнення заборгованості 15 407,05 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача Ковалик В.В. - представник за довіреністю № 837/03 від 31.03.2017

В судовому засіданні 26.04.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про стягнення заборгованості 15 407,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору №2182/475 від 06.08.2009 (надалі - договір) Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго» (надалі - позивач) зобов'язався надати послуги з постачання теплової енергії Публічному акціонерному товаристві «БРОКБІЗНЕСБАНК» (надалі - відповідач), а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги за встановленими тарифами. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати вартості послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.03.2015р. по 01.05.2015р. у розмірі 15 407,05 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4484/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 12.04.2017.

05.04.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

10.04.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач вказує, що стягнення коштів з ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» у інший спосіб, який не передбачено Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є неможливим, оскільки банк знаходиться в стані припинення та здійснюється процедура ліквідації. Тому, стягнення коштів здійснюється лише у межах процедури ліквідації та погашаються у сьому чергу відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, відповідач звертає увагу, що у Господарському суді міста Києва розглядалась справа № 910/17807/16 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та у вказаній справі винесено рішення від 12.10.2016.

У судовому засіданні, яке призначене 12.04.2017, з'явився представник відповідача, який надав усні пояснення по суті спору та заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в задоволенні якого судом відмовлено.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення та надати час для подачі додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 12.04.2017 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи на 26.04.2017.

21.04.2017 відділом діловодства суду зареєстровані клопотання позивача про слухання справи без участі уповноваженого представника та пояснення по суті спору на відзив відповідача.

У судовому засіданні 26.04.2017 представник відповідача не заперечував щодо клопотання позивача про слухання справи без участі уповноваженого представника останнього, надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представникавідповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 серпня 2009 року між Міським комунальним підприємством «Хмельницьктеплокомуненерго» (надалі - енергопостачальна організація/позивач) та Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» (надалі - споживач/відповідач) було укладено договір № 2182/475 на постачання теплової енергії (надалі - договір).

Відповідно до 1.1. договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Кількість та обсяги теплової енергії визначаються в Додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача тощо (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 6.3 договору оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Цей договір набуває чинності з 06 серпня 2009р. та діє до 06 серпня 2010р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.1, п. 10.4 договору).

За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати вартості послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.03.2015р. по 01.05.2015р. у розмірі 15 407,05 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань щодо вчасності оплати за спожиту теплоенергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів, відповідачем протягом спірного періоду з 01.03.2015 по 01.05.2015 р. було спожито, проте не оплачено, теплову енергію на загальну суму 15 407,05 грн.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується поясненнями відповідача на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28 лютого 2014 року прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» Тимчасова адміністрація була запроваджено строком на 3 місяці з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року.

В подальшому 03 червня 2014 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалила рішення №42 про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПAT «Брокбізнесбанк».

У відповідності до вимог ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 10 червня 2014 року була ухвалена Постанова Правління Національного банку України № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».

Відповідно до зазначеної Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 11 червня 2014 року № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПAT «Брокбізнесбанк» на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.

Судом встановлено, що спірна заборгованість відповідача з плати за теплову енергію перед позивачем виникла у період процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк», а саме: з 01.03.2015 по 01.05.2015 р.

Даний факт також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі № 910/17807/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017, а тому в силу ст. 35 ГПК України не підлягає повторному доказуванню.

Згідно з положеннями статей 17 та 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно за умови отримання банківської ліцензії та втрачає статус банку після відкликання банківської ліцензії.

Тому під час дії тимчасової адміністрації в банку дія Закону "Про банки і банківську діяльність" розповсюджується на банк з врахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що зазначено в п. 8Перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, під час тимчасової адміністрації юридична особа не втрачає статус банку, але її повноваження щодо здійснення банківських операції є обмеженими відповідно до приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Приписами статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначається Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Статтею 1 Закону встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною п'ятою статті 36 Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

При цьому, частиною 6 статті 36 Закону (в редакції від 04.07.2014) передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо:

1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;

1 1) сплати регулярного збору до Фонду;

2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;

3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;

41) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації;

6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

При цьому, слід зауважити, що у ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Отже, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 36 Закону, обмеження, визначене пунктом 1 ч. 5 статті 36 Закону не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

При цьому, суд звертає увагу на те, що про початок процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" було здійснено публікацію у газеті "Голос України" № 113 (5863) від 14.06.2014 р., отже суд погоджується з твердженнями позивача, що основна заборгованість утворилась після терміну прийняття вимог кредиторів, а саме 15.07.2014р., в зв'язку з чим остання не могла бути заявлена в період, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в цей період заборгованості не існувало.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Заперечення наведені відповідачем у відзиві спростовуються наведеним вище та приписами ч.4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої, початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема, договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення 15 407,05 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, просп.. Перемоги, буд. 41, ідентифікаційний код 19357489) на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» (29000, м. Хмельницький, вул.. Пересипкіна, буд. 5; ідентифікаційний код 03356571) заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.03.2015 по 01.05.2015 у розмірі 15 407 (п'ятнадцять тисяч чотириста сім) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2017

Суддя Пукшин Л.Г.