АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/196/16-ц Номер провадження 22-ц/786/427/17Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В. Суддів: Кривчун Т.В., Чумак О.В. при секретарі: Ткаченко Т.І. з участю позивача ОСОБА_2 пр.-ка позивача ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_4 пр.-ка відповідача ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 26 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_6 державна нотаріальна контора про поділ майна подружжя та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_6 державна нотаріальна контора про встановлення факту придбання квартири за особисті кошти спадкодавця, визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 26 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як на частку в спільній сумісній власності подружжя.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 1334 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1185 грн. 43 коп.

Додатковим рішенням Київського районного суду м.Полтави від 2 лютого 2017р. стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір, як недоплачений, в розмірі 541 грн. 23 коп.

В апеляційній скарзі на основне рішення ОСОБА_4 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог та про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

При цьому апелянт посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.

Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 10.06.2005р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, який розірвано рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 3.08.2006р.

29.11.2005р. за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_7 придбав спірну квартиру, вартість якої складала 167050 грн.

25.03.2014р. ОСОБА_7 помер і після його смерті відкрилася спадщина.

За життя, 8.06.2010р. ОСОБА_7 склав заповіт, за яким квартиру АДРЕСА_2 заповів в рівних частках дружині – ОСОБА_4 та дочці ОСОБА_8

Другою ОСОБА_6 державною нотаріальною конторою після померлого ОСОБА_7 відкрита спадкова справа № 165/ 2014, з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_4 /дружина спадкоємця/, на ім’я якої державним нотаріусом 10 грудня 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_3 та свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2.

Також згідно з постановою державного нотаріуса від 10.12.2015р. ОСОБА_4відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину на ? частку квартири АДРЕСА_2 у зв’язку з тим, що вчинення такої нотаріальної дії суперечить чинному законодавству.

В подальшому, врахувавши зазначені обставини, а також той факт, що на вчинення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_2 надавалась письмова згода на вчинення такого правочину, місцевий суд дійшов до висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а також, що позивачкою не пропущено строк позовної давності, оскільки за життя ОСОБА_7 не порушував питання щодо поділу квартири як об’єкта спільної сумісної власності подружжя, а саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось з подружжя.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи місцевим судом були встановлені вірно і їм дано належну правову оцінку.

Відповідно до вимог ст..60 СК України та ст..368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згілно ст.. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/, вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Колегією суддів встановлено, і цей факт не заперечується сторонами по справі, станом на час придбання спірної квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перебували у шлюбі, тому слід вважати, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно застосовані положення ст..ст.57 та 60 СК України щодо режиму спільної сумісної власності подружжя, оскільки спірна квартира АДРЕСА_4 була придбана у власність ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2005р. , у якому її вартість визначено у розмірі 167050 грн., а відчудження 11/18 частини квартири №8 в м.Полтаві по вул.. Жовтневій, 22, які належали особисто ОСОБА_7, було здійснено згідно з договором купівлі-продажу від 22.11.2005р. на суму 159243 грн., тобто, зазначеної суми грошових коштів отриманої ОСОБА_7 від відчудження особистого майна для набуття у власність спірної квартири на придбання якої ОСОБА_2 давала свою згоду, як на об’єкт спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при вирішенні спору судом першої інстанції були вірно враховані положення чинного законодавства щодо режиму спільної сумісної власності подружжя, порядку спадкування часток у спільній сумісній власності подружжя та перебігу строку позовної давності.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_10

(підпис) ОСОБА_11

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1