ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2017 р.Справа № 916/1868/16

За позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт”

про стягнення

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 – на підставі довіреності № 6 від 24.02.2017р.; ОСОБА_2 - на підставі довіреності №171 від 09.12.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_3 – на підставі договору № 01116 від 06.04.2017р. ; ОСОБА_4 - на підставі довіреності № 28-10/254 від 22.03.2017р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 – на підставі довіреності № 6 від 24.02.2017р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 – на підставі договору № 01116 від 06.04.2017р.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство (далі-ДП) „ Морський торговельний порт "Чорноморськ”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „Іллічівський морський рибний порт” про стягнення заборгованості у сумі 8 003 грн. 43 коп. , пені у сумі 1 989 грн. 28 коп. , 3% річних у сумі 144 грн. 46 коп. та інфляційних втрат у сумі 371 грн. 23 коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2016р. по справі № 916/1868/16 позов Державного підприємства „Морський торговельний порт "Чорноморськ” задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” на користь Державного підприємства „ Морський торговельний порт "Чорноморськ ” пеню в сумі 650 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 44 грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 91 грн. 08 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016р. у справі № 916/1868/16 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017р. рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р. у справі № 916/1868/16 скасовано та передано справу № 916/1868/16 на розгляд господарському суду Одеської області.

Розпорядженням керівника апарату №211 від 21.02.2017р. "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи", відповідно до п. 4.2.3 рішення Зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол №17-9/2016 від 20-26.12.2016р.) призначено повторний автоматичний розподіл справи та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Рога Н.В. для розгляду справи № 916/1868/16. Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 лютого 2017р. справу № 916/1868/16 прийнято до провадження суддею Рога Н.В.

При новому розгляді справи позивач у справі позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31 грудня 2013р. між ТОВ „ Іллічівський морський рибний порт ” (Замовник) і ДП „Іллічівський морський торговельний порт ” (Виконавець) (згідно наказу Міністерства інфраструктури України №319 від 16.09.2016р. – ДП „Морський торговельний порт "Чорноморськ”) укладений Договір про надання послуг №190/13/793-о (далі-Договір), згідно з яким Виконавець відповідно до заявки, підписаної виконавчим директором замовника, надає послуги потужністю від 900 до 5440 к.с., а Замовник зобов’язується сплатити вартість наданих виконавцем послуг в погодженим цим договором порядку.

26 березня 2014р. між ТОВ „ Іллічівський морський рибний порт ” (Замовник) і ДП „Іллічівський морський торговельний порт ” (Виконавець) була укладена Додаткова угода, якою сторони, зокрема, продовжили строк дії Договору з дня його підписання сторонами до 31.12.2017р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором та виклали в новій редакції п. 2.1 та п.2.3 Договору.

Згідно з п.2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 26.03.2014р. , Замовник сплачує послуги виконавця у розмірі 50% ставки плати за роботу буксирів при швартових операціях (куб.м/операцію), визначеної у Таблиці №2 наказу директора порту від 25.11.2013р. №580 та відповідно до п.3.1. цього ж наказу.

Відповідно до п.2.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 26.03.2014р., нарахування зборів і плати за послуги, що надаються суднам у акваторії ДП „Іллічівський морський торговельний порт” здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борта судна) зазначених в обмірному свідоцтві (головні розміри) або документі, що його замінює. При цьому умовний об’єм судна полягає округленню у такому порядку по 0,50 куб.м. та відповідно до п.3.1. цього ж наказу.

Згідно з п.2.5 Договору вартість послуг Виконавця за цим договором оплачується замовником протягом 10 банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунків.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що після надання послуг Виконавцем формується Акт прийому-передачі наданих послуг. Сторони погодились, що Акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін є документом, що підтверджує факт надання послуг.

Відповідно до п.4.1 Договору Замовник зобов’язаний завчасно, не пізніше однієї доби, подати письмову заявку на надання послуг, передбачених п.1.1 даного Договору на тел./факс Виконавця.

Позивач у справі зазначає, що 27 грудня 2015р. відповідачем надано заявку на виділення буксиру щодо надання швартових послуг т/х„ROMY TRADER”. На виконання цієї заяви позивачем надані послуги роботи буксирів при здійсненні швартових операцій, що підтверджується лоцманською квитанцією №3519 від 27.12.2015р. Супровідним листом від 08.01.2016р. №20/03.9-09 позивач надіслав відповідачу рахунок від 29.12.2015р. №ПР/15 440 на суму 25 560 грн. 02 коп. Вказаний рахунок відповідач одержав 13.01.2016р. Також, супровідним листом від 20.01.2016р. №54/03.9-09 позивач надіслав відповідачу перероблений рахунок ПР/15440Р від 31.12.2015р. на суму 26 671 грн. 42 коп. та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПР/15440 від 31.12.2015р. Як зазначає позивач, вказаний рахунок та акт були одержані відповідачем, але оплачені частково в сумі 18 669 грн. 99 коп., про що свідчить виписка по рахунку за 03.03.2016р.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за надані у грудні 2015р. послуги позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 8 001 грн. 43 коп.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що за приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з умовами п.6.2 Договору в разі порушення Замовником строків оплати за надані послуги він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діє на момент нарахування.

У зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасного перерахування коштів у якості оплати за надані послуги, на підставі п.6.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 03.02.2016р. по 05.03.2016р. у сумі 1 989 грн. 28 коп., яку також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу за період з з 03.02.2016р. по 05.03.2016р. 3% річних у сумі 144 грн. 46 коп. та інфляційні втрати у сумі 371 грн. 23 коп. , які також просить стягнути з відповідача.

Позивач також зазначає, що судно т/х „ROMY TRADER”, відповідно до класифікаційного свідоцтва, за спеціалізацією належить до багатоцільового суховантажного судна, яке обладнане для перевезення контейнерів. Вказане формулювання відрізняється від поняття „контейнеровоз”, яке зазначено у наказі Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013р. та наказі ДП „ Іллічівський морський торговельний порт ” від 494 від 03.12.2014р. Вказане зазначено у листі ДП „Іллічівський морський торговельний порт” №146/03.09-09 0430 від 10.02.2016р. Для класифікації судна, як контейнеровоз, у суднових документах повинно бути зазначено таке формулювання CONTAINER SHIP або CONTAINER CFRRIE. Також позивач посилається на те, що за номером ІМО 9150080 т/х „ROMY TRADER” взагалі призначений для перевезення генеральних вантажів.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем неправильно здійснений розрахунок вартості наданих послуг, а саме, не застосований коефіцієнт 0,7 до умовного об’єму судна, який підлягає застосуванню на підставі наказу ДП „ Іллічівський морський торговельний порт” №494 від 03.12.2014р., у п.1.2. якого встановлено, що для розрахунку збору і плат умовний об’єм суден РО-РО, РО-ФЛОУ, ОБО, ЛО-РО, контейнеровозів, худобовозів, ліхтеровозів, автомобілевозів застосовується з коефіцієнтом 0,7 за умови використання зазначених суден відповідно до їх спеціалізації. Тип судна та його спеціалізація визначаються судновими документами. Відповідно до ст.35 Кодексу торговельного мореплавства України судновим документом є в тому числі класифікаційне свідоцтво. У класифікаційному сертифікаті т/х „ROMY TRADER”, копія якого з переводом на українську мову міститься у матеріалах справи, зазначено, що це судно спеціалізоване для перевезення контейнерів (Equipped for Carriage of Containers). Відповідач зазначає, що під час судозаходу 27.12.2015р. це судно використовувалося для навантаження та вивантаження виключно контейнерів. Також, відповідач зазначає, що у матеріалах справи міститься копія обмірного свідоцтва (міжнародного тонажного сертифікату 1969) на т/х „ROMY TRADER”, яке також є судновим документом.

Крім того, відповідач зазначає, що морські порти, як й адміністрація морських портів України належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України, а лист Міністерства інфраструктури України №14280/11/10-15 від 23.12.2015р. виданий на виконання п.4 Положення про Міністерства інфраструктури України, згідно з яким Міністерство інфраструктури здійснює нормативно-правове регулювання у сферах, які належать до його компетенції; бере участь у межах, передбачених законом, у формуванні та реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційно-кредитної та соціальної політики у галузі транспорту.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.          Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2013р. між ТОВ „ Іллічівський морський рибний порт ” (Замовник) та ДП „Іллічівський морський торговельний порт ” (Виконавець) (згідно наказу Міністерства інфраструктури України №319 від 16.09.2016р. – ДП „Морський торговельний порт "Чорноморськ”) був укладений Договір про надання послуг №190/13/793-о, згідно з яким Виконавець відповідно до заявки, підписаної виконавчим директором замовника, надає послуги потужністю від 900 до 5440 к.с., а Замовник зобов’язується сплатити вартість наданих виконавцем послуг в погодженим цим договором порядку.

26 березня 2014р. між ТОВ „ Іллічівський морський рибний порт ” (Замовник) і ДП „Іллічівський морський торговельний порт ” (Виконавець) була укладена Додаткова угода, якою сторони, зокрема, виклали в новій редакції п. 2.1 та п.2.3 Договору.

Згідно з п.2.1 Договору , в редакції Додаткової угоди від 26.03.2014р. , Замовник сплачує послуги виконавця у розмірі 50% ставки плати за роботу буксирів при швартових операціях (куб.м/операцію), визначеної у Таблиці №2 наказу директора порту від 25.11.2013р. №580 та відповідно до п.3.1. цього ж наказу.

Відповідно до п.2.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 26.03.2014р., нарахування зборів і плати за послуги, що надаються суднам у акваторії ДП „Іллічівський морський торговельний порт” здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борта судна) зазначених в обмірному свідоцтві (головні розміри) або документі, що його замінює. При цьому умовний об’єм судна полягає округленню у такому порядку по 0,50 куб.м. та відповідно до п.3.1. цього ж наказу.

Згідно з п.2.5 Договору вартість послуг Виконавця за цим договором оплачується замовником протягом 10 банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунків.

За матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем надані послуги роботи буксирів при здійсненні швартових операцій відповідачу, що підтверджується лоцманською квитанцією №3519 від 27.12.2015р. Супровідним листом від 20.01.2016р. №54/03.9-09 позивач надіслав відповідачу рахунок ПР/15440Р від 31.12.2015р. на суму 26 671 грн. 42 коп. та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПР/15440 від 31.12.2015р. Вказаний рахунок та акт були одержані відповідачем, але сплачені в сумі 18 669 грн. 99 коп., про що свідчить виписка по рахунку за 03.03.2016р.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8 003 грн. 41 коп.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з умовами п.6.2 Договору в разі порушення Замовником строків оплати за надані послуги він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діє на момент нарахування.

За таких обставин, у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасного перерахування коштів у якості оплати за надані послуги, на підставі п.6.2 Договору, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 03.02.2016р. по 05.03.2016р. у сумі 1 989 грн. 28 коп., яка також підлягає стягненню з ТОВ "Іллічівський морський рибний порт".

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу за період з з 03.02.2016р. по 05.03.2016р. 3% річних у сумі 144 грн. 46 коп. та інфляційні втрати у сумі 371 грн. 23 коп., які також підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо посилання відповідача у якості підстави невиконання умов Договору щодо оплати виконаних робіт на те, що позивачем неправильно здійснений розрахунок вартості наданих послуг, а саме, не застосований коефіцієнт 0,7 до умовного об’єму судна, який підлягає застосуванню на підставі наказу ДП „ Іллічівський морський торговельний порт” №494 від 03.12.2014р., то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до абз.5 п.1.5 наказу Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013р. для розрахунку всіх видів зборів умовний об’єм суден РО-РО, РО-ФЛОУ, ОБО, ЛО-РО, контейнеровозів, худобовозів, ліхтеровозів, автомобілевозів застосовується з коефіцієнтом 0,7 за умови використання зазначених суден відповідно до їх спеціалізації. Тип судна та його спеціалізація визначаються судновими документами. Відповідно до ст.35 Кодексу торговельного мореплавства України судновим документом є в тому числі класифікаційне свідоцтво. У класифікаційному сертифікаті т/х „ROMY TRADER”, копія якого з переводом на українську мову міститься у матеріалах справи, зазначено, що це судно спеціалізоване для перевезення контейнерів (Equipped for Carriage of Containers). Також, слід зазначити, що умовами Договору №190/13/793-О від 31.12.2013р. застосування коефіцієнту 0,7 до зазначених суден не передбачено.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням зазначеного, позовна заява Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у зв’язку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський морський рибний порт” (68094, Одеська область, м. Чорноморськ - 5, код ЄДРПОУ 24544710) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672, р/р 26008010213819 ПАО „Банк Восток”, МФО 307123) заборгованість у сумі 8 003 грн. 43 коп., пеню у сумі 1 989 грн. 28 коп. , 3% річних у сумі 144 грн. 46 коп., інфляційні втрати у сумі 371 грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 квітня 2017 р.

Суддя Н.В. Рога