Справа № 372/6276/13-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.

Провадження № 22-ц/780/2312/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 25.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

25 квітня 2017 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді:        Яворського М.А.,  

суддів:                             Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря      Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                              ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із зазначеною позовною заявою у відповідності до норм ст.ст. 526, 1050 ЦК України та просило стягнути з відповідача 6562,17 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких загальна заборгованість за кредитом складає 4094,64 грн. і заборгованість по відсоткам 2467,53 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 червня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений Договір №007/568/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), згідно умов якого Банк надав, а відповідач отримав кредит в розмірі ліміту, який становить 8000 грн. Згідно укладеного договору, відповідач взяв на себе зобов’язання погасити зазначений кредит та відсотки за користування кредитом у встановлені строки. Банк виконав свої зобов’язання видавши відповідачу кредит, а останній, отримавши кошти за даним договором, свої зобов’язання по своєчасному поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом не виконує, тому позивач просить у зв’язку із не виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань, стягнути суму неповернутого кредиту та понесені ним судові витрати.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6562,17 грн., судовий збір у сумі 229,40 грн. та витрати, що пов’язані з публікацією у газеті 420 грн., всього 7211,57 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема відповідач вважав, що позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, пропустив строки позовної давності на захист порушеного права, оскільки з моменту перерахування коштів на рахунки страхової компанії з 2009 року і до часу звернення із вказаним позовом до суду в грудні 2013 року минуло три роки, що є підставою для відмови у задовленні позову.

При апеляційному розгляді справи апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, з підстав пропуску строку позовної давності .

Представник позивача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" ОСОБА_4 заперечила щодо доводів апеляційної скарги, просила її відхилити, рішення місцевого суду вважає законним та обґрунтованим. Доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності вважає безпіставними, оскільки кредитним договором визначено кінцевий термін повернення кредиту - 08 червня 2012 року, а з позовом вони звернулися у грудні 2013 року, тому вважає, що строки давності ними не пропущено. Крім того зауважила, що відповідач у справі виконував свої зобов"язання за вказаним договором та частково погасив борг, сплативши - 1000 грн., 16 листопада 2009 року, 1500 грн. - 26 березня 2010 року та 500 грн. - 25 травня 2010 року, що є свідченням визнання ним своїх зобов"язань за вказаним договором та давало підстави сподіватися на подальше виконання ним зобов"язань у межах строків, визначених кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися до зали судового засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи  встановлено, що 08.06.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 укладено договір № 007/568/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 8000,00 грн. зі сплатою 26 % річних за користування цим кредитом.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, відповідач, як позичальник за даним договором, взяв на себе зобов’язання повернути кредит та відсотки за користування кредитом та своєчасно сплачувати відсотки за користування таким кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 10.06.2013 р. заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 007/568/07/1 від 08.06.2007 р. становить 6562,17 грн.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що вимоги позивача щодо стягнення в судовому порядку з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 007/568/07/1 від 08 червня 2007 року про кредитування поточного рахунку (овердрафт), є законним та доведеними, оскільки позивачем правомірно нараховані відсотки, та зобов"язання за вказаним договором відповідачем на час звернення до суду у повному обсязі не виконанні.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим виходячи з наступних обставин.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином, згідно умов договору та вимог цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свої зобов'язання, а кредитор прийняти виконання зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, у тому числі оплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно із положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із положеннями ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок - позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому у відповідності до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір № 007/568/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) (а.с.5-6).

Згідно п. 1.1. вказаного Кредитного Договору, Банк надає Позичальнику Овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку в розмірі Ліміту Овердрафта, який становить 8000,00 грн., а Позичальник приймає Кредит, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту і сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати інші зобов’язання, як це зазначено у Договорі. Підписанням цього Договору Позичальник погоджується з тим, що Ліміт Овердрафта може бути змінений Банком в односторонньому порядку.

Пунктом 2.1 кредитного Договору визначено, що цільовим використанням Кредиту є здійснення Позичальником чи за його дорученням Банком безготівкових платежів з поточного рахунку для виконання Позичальником своїх зобов"язань перед Страховиком щодо сплати страхових платеджів за догором страхування.

Також сторонами вказаного договору № 007/568/07/1 було погоджено, строк кредитування, який відповдіно до п. 6.2 закінчується в останній день строку дії Кредитного договору CL-007/097/2007 від 8 червня 2007 року, який відповідно до пункту 2 визначений сторонами 08 червня 2012 року . (а.с. 105)

Відповідно до п. 8.1. цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником своїх зобов’язань за цим Договором. При цьому, виконання Боргових зобов’язань повинно бути проведено Позичальником протягом 7 Банківських днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги. Реалізація положень даного пункту є одним із способів виконання Боргових зобов’язань, встановлених за взаємною домовленістю Сторін.

Також з матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2012 року між ПАТ "ОТП Банк", який є правонаступником прав та обов"язків ЗАТ "ОТП Банк" згідно до внесених змін до Статуту від 27.08.2009 року, та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено Договір Факторингу № 27/01/12 за умовами якого клієнт (Первісний Кредитор - ПАТ "ОТП Банк") передав, а Фактор ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (Новий Кредитор) прийняв право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає Кредитором за кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, у розмірі Портфеля Заборгованості. (а.с. 16 -22)

Згідно досудової вимоги про усунення порушення умов Договору № 007/568/07/1 від 08.06.2007 року, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимагало від ОСОБА_2 дострокового виконання боргових зобов’язань шляхом сплати на його рахунок наступних сум: залишок заборгованості за кредитом – 4094,64 грн. та суму відсотків за користування кредитом – 2467,53 грн. (а.с.7).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що факт укладення Договору кредиту та отриманням відповідачем кредиту підтверджується підписаним сторонами Договору № 007/568/07/1 від 08.06.2007 року, та платіжною вимогою №146 від 19 травня 2009 року (а.с. 175), а факт не виконання відповідачем своїх зобов’язань у вигляді не повернення заборгованості по кредиту в сумі 6562,17 грн. - наданим позивачем розрахунком ( а.с. 134 -166), тому суд перешої інстанції прийшов до законного да обґрунтованого висноку про задовлення позову.

Доводи апелянта в частині пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом та відмови із цих підстав у задоволенні позову колегія суддів вважає не обґрунтованими .

Так з матеріалів справи вбачається, що сторонами Договору 007/568/07/1 від 08.06.2007 року визначено кінцевий термін виконання зобов"язання позичальником 08 червня 2012 року згідно до п. 2 Кредитного договору CL-007/097/2007 від 8 червня 2007 року, натомість ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до суду звернувся у грудні 2013 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 257 ЦК України .

Крім того колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статі 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, то суд апеляційної інстанції не мав права розглядати заяву про застосування цієї норми.

Така правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15, та від 27 січня 2016 року у справі №6-2913цс15.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі у суді першої інстанції заяв про застосування строків паозовної давності не подавав і вказане питання не було предметом розгляду суду перешої інстанції, ні при розгляді справи по суті та ухваленні заочного рішення, ні при розгляді заяви про перегляд заочного рішення суду, тому колегія суддів не вправі розглядати вказану заяву про застосування цієї норми матеріального права на стадії апеляційного розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення суду законним та обґрунтованим.

Доводи апелянта про неповноту судового розгляду та порушення норм процесуального законодавства є безпідставними та необґрунтованими, а тому апеляційна скарга задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

                                                    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

ОСОБА_5