Справа № 647/14/16-к

№ провадження 1-кп/647/99/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді В.С.Миргород.,

при секретарі Т.О.Полозок

за участю прокурора Баліошенко В.О.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши під час відкритого підготовчого судового засідання у м.Бериславі в приміщенні зали судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2014 року за №12014230090001380, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, начальника ВДВС Бериславського РУЮ Херсонської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

До Бериславського районного суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив переконання у необхідності призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акта, зазначивши про відсутність підстав до прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник просили повернути обвинувальний акт прокурору в звязку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Представник управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в підготовче судове засідання не зявився, заявою від 25.04.2017 року просив провести дане засідання за його відсутності.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданням кримінального судочинства, у тому числі, є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні щодо учасників кримінального провадження здійснюється судом при проведенні підготовчого судового засідання.

При вирішенні питання за зверненим обвинувальним актом суд визначає відповідність обвинувального акту, що поданий до суду, формі й змісту, що визначені та встановлені законом для складання й оформлення обвинувального акту, можливість призначення кримінального провадження за цим обвинувальним до судового розгляду.

Згідно вимог п.3 ч.3ст. 314 КПК України суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто вимогам ст. 291 КПК України.

Як роз'яснює пункт 2 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового засідання відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» про повернення матеріалів кримінального провадження (обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) прокурору, суд постановляє відповідну ухвалу. Такою ухвалою суд зобов'язує прокурора усунути виявлені недоліки. Ухвала негайно направляється прокурору для усунення зазначених у ній недоліків обвинувального акта, або для долучення необхідних додатків, тощо. Проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта, в кримінальному провадженні не допускається. Докази, отримані при проведенні процесуальних дій, не визначених в ухвалі про повернення зазначених матеріалів кримінального провадження, згідно з ч. 8 ст. 223 КПК є недопустимими.

Як вказано в реєстрі, внесених даних до ЄРДР, рішення приймались слідчим СВ Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3 та слідчим СУ УМВС України в Херсонській області Купчаком О.С.., при цьому дані про їх повноваження на проведення досудового розслідування по вказаному провадженню в реєстрі відсутні, внаслідок чого неможливо пересвідчитить, чи повноважні особи проводили досудове розслідування по даному кримінальному провадженню.

Згідно з положенням ст.9 КПК України прокурор та слідчий під час кримінального провадження мають діяти у межах наданих повноважень та неухильно додержуватись вимог цього Кодексу.

Суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Разом з тим, з реєстру матеріалів досудового розслідування не представляється можливим пересвідчитися в процесуальному становищі прокурора, що здійснював процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, не зазначені прізвища, ім»я та по батькові прокурорів, а тому не представляється можливим пересвідчитися в процесуальному становищі прокурора, чи є він таким, що здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, такі відомості не підтверджено прокурором також в підготовчому судовому засіданні, що не відповідає вимогам КПК України. Прокурором у підготовчому судовому засіданні не спростовано твердження захисника про те, що зазначена у реєстрі постанова про визначення групи прокурорів від 14.11.2014 року, яка винесена першим заступником прокурора Херсонської області Коржом А.С., та яка знаходиться у матеріалах кримінального провадження на (а.п.18 т.1) є постановою про зміну, а не призначення групи прокурорів, що позбавляє суд пересвідчитись у повноваженнях прокурора, який здійснював процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, тобто суд позбавлений можливості пересвідчитись у повноваженях вищезазначених осіб( слідчих та прокурора) на проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, відповідно до ч.3 ст.291 КПК України, також прокурором не усунуті недоліки зазначені у ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області від 07.11.2016 року.

Суд наголошує, що за нормами, передбаченими ст.293 КПК України, саме прокурор зобов'язаний під розписку надати копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному і його захиснику.

Вказане є гарантією забезпечення права на захист обвинуваченого, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Проте, як вбачається із матеріалів провадження, у порушення вимог ст. 293 КПК України, захиснику не була надана копія обвинувального акту та копія реєстру матеріалів досудового розслідування.

Складений прокурором акт про відсутність у офісі на робочому місці адвоката ОСОБА_4 та у зв»язку з зазначеним не вручення йому копії обвинувального акту та копії реєстру, свідчить про порушення порядку, встановленого статтею 293 КПК України(т.1 а.п.19).

Відповідно до ч.4ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам статті 291 КПК України.

Судовою практикою загально визнано, що документ набирає такого статусу лише тоді, коли виконані всі вимоги щодо його змісту та форми.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування викладені в ст. ст. 291, 109 КПК України. При цьому, обвинувальний акт набуває статусу процесуального рішення з моменту його затвердження прокурором.

Згідно п. 5, 6 ч. 2ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.

Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального акта є, зокрема, такі порушення вимог КПК України, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального акта. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному акті містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, є неконкретним.

Так, згідно п.13 ч.1ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, та за правилами ст.377 КПК України судовий розгляд по справі, суд проводить лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № №12014230090001380 від 12.10.2014 року, за ч.4 ст. 191 КК України, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не в повному об'ємі викладено формулювання обвинучення та не зазначено назву закону яка передбачає кримінальну відповідальність.

У обвинувальному акті правову кваліфікацію кримінального правопорушення прокурор зазначив наступним чином: «своїми умисними діями ОСОБА_2, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.191 України - заволодіння службовою особою чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах.».

Прокурор не вказав яким саме законом України про кримінальну відповідальність передбачена відповідальність, також кваліфікація дій обвинуваченого викладена у редакції, не передбаченій ч.4 ст.191 КК України, замість «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем», в обвинувальному акті зазначено «зловживання службовою особою чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем».

Пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення у редакції, не передбаченій ч.4 ст.191 КК України та без вказівки на закон України про кримінальну відповідальність та неконкретне обвинувачення, є порушенням передбаченого ст.42 КПК України права обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують та здійснювати своє право на захист від обвинувачення.

З ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області від 28.02.2017 року вбачається, що відсутність на 6 аркуші обвинувального акту повної назви закону України про кримінальну відповідальність, а саме назви КК за ч.4 ст.191 України, є технічною помилкою, яка не потребує значного часу для виправлення та не призводить до порушення прав обвинуваченого на захист. Натомість, вимоги про вказівку в обвинувальному актові, який звертається до суду, повної назви закону України про кримінальну відповідальність, передбачена та встановлена прямою нормою закону, недотримання таких вимог не є формальною опискою в процесуальному документі, яка може бути усунена в судовому засіданні, а є фактичним не дотриманням встановленої форми і змісту обвинувального акту, що являє собою суттєву перешкоду, згідно вимог закону, та унеможливлює подальше призначення до розгляду справи за цим обвинувальним актом по суті.

Під час підготовчого судового засідання прокурор не вправі змінити або уточнити висунуте обвинувачення, оскільки вчинення таких дій передбачено лише під час судового розгляду (параграф 2 глави 28 КПК України), а тому суд вважає, що незрозумілість та неконкретність обвинувачення тягне за собою порушення права на захист, що є підставою для скасування судового рішення.

Таким чином зазначений недолік при складанні обвинувального акту не може бути усунутий у підготовчому судовому засіданні, а тому суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, що може потягнути ухвалення незаконного рішення, а також порушення права обвинуваченого на захист внаслідок не конкретного та не зрозумілого обвинувачення.

Окрім зазначеного вище, обвинувальний акт містить недопустимі твердження, щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 умисного злочину, що суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є порушенням презумпції невинуватості та вказують на недотримання прокурором вимог визначених ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, відповідно до якої, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили ( сторінка 1 обвинувального акту ).

Також 23.11.2016 року прокурором відділу прокуратури Херсонської області молодшим радником юстиції ОСОБА_5 був складений обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014230090001380 від 12.10.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Так, 23.11.2016 року слідчим повторно обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не складався. Однак, прокурор відділу прокуратури Херсонської області молодшим радником юстиції ОСОБА_5 23.11.2016 року розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014230090001380 від 12.10.2014 року, особисто склав обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, а не в зв'язку з тим, що не погодився з обвинувальним актом складеним слідчим.

Складення обвинувального акту без зазначення мотивів не згоди з обвинувальним актом складеним слідчим і не відображення цього в реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про те, що дії прокурора не відповідають вимогам ст. 291 ч.1 КПК України, в той час як ст. 291 КПК України наводить вичерпний перелік дій і відомостей, які повинні міститись в обвинувальному акті і в матеріалах, які додаються до акту, і дій при його складанні, тому їх відсутність - не відповідність свідчить про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору відповідно до ст. 314 КПК України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Крім цього, статтею 109 КПК України визначено поняття «реєстру матеріалів досудового розслідування», з якого вбачається, що він повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Реєстр матеріалів досудового розслідування є невід’ємним додатком до обвинувального акту, що передбачено ст.291 КПК України.

У наданому до обвинувального акту реєстрі відсутні відомості щодо дати та часу складання та затвердження обвинувального акту у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.278 КПК України слідчим та прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про дату та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України.

Проте, у наданому реєстрі, прокурором зазначено, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру 30.10.2015 року, 15.12.2015 року, 23.05.2016 року, не зазначено час повідомлення про підозру та не зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2

З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що всі вказані обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, що є перешкодою для призначення обвинувального акту до судового розгляду, інакше суд, призначивши вказаний обвинувальний акт до судового розгляду посвідчить правильність складання обвинувального акту і відповідність його нормам Закону.

При призначенні обвинувального акту до судового розгляду, не зважаючи на викладені недоліки, суд фактично займе бік сторони обвинувачення, чим буде порушено принцип неупередженості та верховенства права і права на справедливий суд.

Усунення виявлених недоліків на стадії підготовчого розгляду справи законом не передбачено, у зв'язку з чим обвинувальний акт із зазначених вище підстав підлягає поверненню прокурору, як такий що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України для усунення виявлених недоліків.

Щодо інших тверджень захисника, то такі зауваження на даній стадії є передчасними, оскільки мають бути предметом перевірки під час судового розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.291, 314, 371, 372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Повернути обвинувальний акт із додатками по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014230090001380 від 12.10.2014 року, прокурору, який його затвердив.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В. С. Миргород