ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 року                                                                                                  № 2154 /09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                   Онишкевича Т.В.,

суддів                           Ліщинського А.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання                     Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Городищенської виправної колонії № 96 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року у справі за позовом підприємства Городищенської виправної колонії № 96 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області до відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання нечинною постанови,

ВСТАНОВИЛА :

Підприємство Городищенської виправної колонії № 96 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області (далі – Підприємство) у листопаді 2008 року звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинною постанову відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Рівненській області  (далі – ВДВС Рівненського р-ну) від 08.09.2008 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року у справі № 2-а-5852/08 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачем було подано до суду позовну заяву з дотриманням встановленого законом 10-денного строку. Вважає накладений відповідачем арешт незаконним, оскільки не було проведено опису майна та не вказано на яке конкретно майно такий накладається. Окрім того, звертає увагу суду на те, що позивач є казенним підприємством і складовою частиною Державного департаменту з питань виконання покарань. Згідно із п. 5 ст. 26 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається.

Відповідач ВДВС Рівненського р-ну подав апеляційному суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити оскаржувану постанову суду в силі. При цьому покликається на пропуск позивачем встановленого ст. 181 КАС України строку звернення до суду. Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” встановлює мораторій на реалізацію, а не накладення арешту на майно. Окрім того, позивачем не надано доказів того, що вказане майно використовується у виробництві чи там працюють засуджені. Вважає, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АН №031470 від 08.09.2008 року винесена з дотриманням вимог закону.

Під час апеляційного розгляду справи представник Підприємства вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підтримала. Просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову Підприємства, суд першої інстанції виходив із того, що арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не свідчить про звернення стягнення на майно боржника, а отже не заборонений приписами Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу”. Окрім того, позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 181 КАС України 10-денний строк звернення до суду і він не навів поважних причин його пропуску. При цьому відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову у зв’язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 181 КАС України, яка регламентує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У ході судового розгляду було безспірно встановлено те, що оспорювана постанова від 08.09.2008 року позивачем була отримана 12.09.2008 року, однак до суду з даним позовом він звернувся лише 14.11.2008 року, тобто з істотним порушенням встановленого законом строку для подання позовної заяви. При цьому будь-яких переконливих підстав для поновлення такого строку позивачем наведено не було.

Натомість у поданих 28.11.2008 року суду першої інстанції письмових запереченнях на позовну заяву Підприємства відповідач ВДВС у Рівненському р-ні звертає увагу на пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до суду.

У поданій апеляційній скарзі Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах покликається на подання Підприємством позову до адміністративного суду 22.09.2008 року з реєстрацією його 24.09.2008 року, що не відповідає матеріалам справи та до уваги колегією суддів не приймається.

У ході апеляційного розгляду представник Підприємства ствердила, що у неї відсутні докази звернення до суду із адміністративним позовом у встановлений законом 10-денний строк, а його пропуск вона поважними причинами пояснити не змогла.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

 З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні вказаного позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та вважає, що при вирішенні даного публічно правового спору судом було правильно встановлено дійсні обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта висновків суду не спростовують, а відтак оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись  ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року у справі № 2-а-5852/08 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

Ухвала у повному обсязі складена 15 жовтня 2009 року.

Головуючий суддя     Т.В. Онишкевич

Судді     А.М. Ліщинський

    В.В. Ніколін