ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року № 1954 /09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді Онишкевича Т.В.,
суддів Ліщинського А.М. , Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної екологічної інспекції в Львівській області на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області Мацьківа Миколи Михайловича, державної екологічної інспекції у Львівській області, третя особа на стороні позивача Домашовець Віталій Степанович про визнання дій протиправними та скасування постанови,
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області Мацьківа М.М., скасувати постанову від 18 травня 2008 року про накладення штрафу у розміру 255 грн. та закрити справу
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2008 року у справі № 2-а-753/08 позов було задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області Мацьківа М.М. № 41 від 18.05.2008 року про притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
У поданій апеляційній скарзі державна екологічна інспекції в Львівській області просить зазначену постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1. У обґрунтування свої вимог покликається на те, що позивачем було пропущено встановлений ст. 289 КУпАП строк оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Одночасно не погоджується із твердженнями суду першої інстанції про безпідставне покликання при накладенні адміністративного стягнення на положення ст. 164 ЗК України та ст. 17 Закону України “Про відходи” з огляду на те, що вони не передбачають адміністративної відповідальності. При цьому звертає увагу апеляційного суду на приписи ст. 42 Закону України “Про відходи” та ст. 211 ЗК України, які є бланкетними та відсилають до ст. 52 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність.
Окрім того, на думку апелянта, судом першої інстанції при вирішення спору не було враховано поняття “псування земель”, дане у Законі України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, яке включає у себе засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.
Відповідач Мацьків М.М. у ході апеляційного розгляду справи вимоги апелянта не визнав, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 не є перешкодою для судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що у ході судового розгляду жодних доказів того, що позивач ОСОБА_1 забруднив землю відходами, допустив псування земель відповідачем не представлено і судом не здобуто. Покликання відповідача на те, що позивач ОСОБА_1, який виконував обов’язки міського голови м. Яворова, як посадова особа несе відповідальність за дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Яворівської міської ради, де було виявлено на правому березі річки Шкло два стихійних звалища твердих побутових відходів розміром 80 м2, судом першої інстанції не було взято до уваги з огляду на те, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення (проступку). Окрім того, у оскаржуваній постанові безпідставними є покликання на порушення ст. 164 Земельного кодексу України та ст. 17 Закону України “Про відходи”, оскільки вони не передбачають адміністративної відповідальності. Тому суд прийшов до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП.
Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх правильними, виходячи з таких міркувань.
Як безспірно встановлено у ході судового розгляду, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області Мацьківим М.М. 08 травня 2008 року у ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України на території Яворівської міської ради Львівської області, проведеної на підставі направлення № 563 від 05 травня 2008 року, було виявлено на правому березі річки Шкло у межах прибережно-водоохоронної смуги два стихійних звалища твердих побутових відходів розміром 80 м2, про що було складено акт № 51/20 від 08 травня 2008 року, протокол про адміністративне правопорушення № 009565 від 08 травня 2008 року та припис № 4/20 від 12 травня 2008 року.
За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 009565 від 08 травня 2008 року відповідачем Мацьківим М.М. було прийнято оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення від 18 травня 2008 року, якою на позивача ОСОБА_1. було накладено штраф у розмірі 255 грн. на підставі ст. 52 КУпАП за те, що він допустив псування земель, що проявилося у засміченні землі у прибережно-водоохоронній смузі річки Шкло на площі 80 м2.
Разом із тим, положеннями ст. 52 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само за невжиття заходів по боротьбі з бур’янами.
Даючи аналіз передбачених у ст. 52 КУпАП правопорушень, колегія суддів приходить до переконання, що дана правова норма містить декілька юридичних складів адміністративного правопорушення, які вчиняються у формі дії (активної поведінки), за винятком складу адміністративного правопорушення, що передбачає відповідальність за невжиття заходів по боротьбі з бур'янами, що вчиняється у формі бездіяльності (пасивної поведінки).
З огляду на викладене та виходячи даних протоколу про адміністративне правопорушення № 009565 від 08 травня 2008 року, на підставі якого було прийнято оспорювану постанову про накладення адміністративного стягнення № 4/20 від 18 травня 2008 року, колегія суддів приходить до переконання про відсутність правових підстав для висновку про те, що позивач ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за псування земель на підставі ст. 52 КУпАП, оскільки не було встановлено його активних дій по псуванню чи забрудненню земель.
Положеннями ст. 42 Закону України “Про відходи” встановлено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків (п. “а”); за невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення (п. “г”), однак докази вини позивача у матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного та враховуючи положення ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1.
Покликання апелянта на пропуск позивачем ОСОБА_1. строку звернення до суду, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки відсутні належні докази отримання позивачем копії оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення. Окрім того, на відмові у задоволенні позову з цих підстав апелянт не наполягав у ході розгляду справи судом першої інстанції.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу державної екологічної інспекції в Львівській області залишити без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2008 року у справі № 2-а-753/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 15 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя Т.В. Онишкевич
Судді А.М. Ліщинський
В.В. Ніколін