ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 р. № 20/108-08-2156
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіРазводової С.С. (доповідач),
суддівПлюшко І.А., Бернацької Ж.О.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Фламенко"
напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.09р.
у справі№ 20/108-08-2156
за позовомТОВ "Фламенко"
доТОВ "Торговий центр "Південний", ТОВ "Торгівельний центр "Південний"
третя особаКП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"
провизнання недійсним договору та визнання права власності
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 дов.,
від відповідача не з'явилися,
від третьої особи не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
У травні 2008р. ТОВ “Фламенко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “Торговий центр Південний” (надалі —відповідач-1), ТОВ “Торгівельний центр “Південний” (надалі —відповідач-2) про визнання недійсним договору про заснування ТОВ “Торгівельний центр “Південний” від 20.02.2004р., зареєстрованого в реєстрі за №1680 приватним нотаріусом ОСОБА_2; визнання за позивачем право власності на нерухоме майно, розташоване по просп. Академіка Глушка, 19, у м. Одесі. В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Фламенко” посилалось на ст.ст.41, 124 Конституції України, ст.ст.16, 215, 238, 321, 388, 392 ЦК України та вказувало на те, що на підставі Свідоцтва від 28.08.2002р. №769777 воно є власником нежитлового приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 2493,3кв.м. по просп. Академіка Глушка, 19, у м. Одесі, придбаного з прилюдних торгів, проведених під час виконання рішення суду; вказаним приміщенням протиправно розпоряджаються відповідачі, неправомірно включивши його в договір про заснування ТОВ “Торгівельний центр “Південний” від 20.02.2004р., який підлягає скасуванню.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2008р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.
В ході розгляду справи, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно виклавши їх в наступній редакції: визнати за ТОВ “Фламенко” право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, загальна площа якого становить 2612кв.м., з них основна 988,3кв.м., підсобна 1623,7кв.м.; визнати недійсним договір про заснування ТОВ “Торгівельний центр “Південний” від 20.02.2004р., зареєстрований в реєстрі за №1680 приватним нотаріусом ОСОБА_2, в частині включення нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2008 року у справі № 20/108-08-2156 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково; визнано за ТОВ “Фламенко” право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, загальна площа якого становить 2612кв.м., з них основна 988,3кв.м., підсобна 1623,7кв.м.; в решті заявлених вимог провадження у справі припинено; стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України держмито в сумі 18200грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року у справі № 20/108-08-2156 (судді: Мишкіна М.А., Сидоренко М.В., Таценко Н.Б.) рішення місцевого господарського суду від 27.10.2008р. скасовано в частині задоволення позову ТОВ “Фламенко” про визнання права власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу за адресою м.Одеса, просп.Академіка Глушка,19 (п.п.1, 2, 4 резолютивної частини рішення), в іншій частині рішення залишено без змін, виклавдено резолютивну частину в наступній редакції: “Провадження у справі припинити. Видати ТОВ “Фламенко” довідку на повернення з Державного бюджету України держмита у сумі 85грн.”
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ “Фламенко” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року, а рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2008 року у справі № 20/108-08-2156 залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ТОВ “Фламенко” придбало нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, на прилюдних торгах, що відбулися 27.08.2002р. в приміщенні Одеської філії СДП “Укрспец'юст”, за 1820000грн.
Державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Тиквенко М.О. було видане Свідоцтво від 28.08.2002р. ВАА №769777, яким посвідчується право власності на вказане майно ТОВ “Фламенко”. 29.08.2002р. право власності було зареєстроване в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації.
До продажу на прилюдних торгах нежитлове приміщення належало ТОВ “Торговий центр “Південний” на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.1995р.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ “Торговий центр “Південний” (надалі —Торговий центр, відповідач-1), громадянкою ОСОБА_3 громадянкою ОСОБА_4 був укладений договір від 20.02.2004р. про заснування ТОВ “Торгівельний центр “Південний” (на далі- Торгівельний центр, відповідач-2), відповідно до п.2.1. якого засноване Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, зокрема, нежитлового приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 2445кв.м. за адресою м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, та нежитлового приміщення (павільйону) по просп.Академіка Глушка, 22 у м.Одесі.
В подальшому 20.03.2006р. відбулися загальні збори учасників ТОВ “Торгівельний центр “Південний”, на яких було вирішено виключити зі складу учасників гр.ОСОБА_4 у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1.; за нотаріальною заявою ОСОБА_5 (спадкоємця ОСОБА_4 першої черги) виділити в натурі частку статутного фонду, яка належала ОСОБА_4, з майна Товариства як спадщину спадкоємиці другої черги —громадянці США ОСОБА_6 передати у власність гр. США ОСОБА_6 в рахунок спадщини ОСОБА_4 - 151/1000 частину домобудівлі по просп.Академіка Глушка, 19 у м. Одесі, що складає 50% статутного фонду Товариства; також вирішено затвердити відповідні зміни до Статуту Товариства, за якими його учасником є ОСОБА_3 з часткою 100% статутного фонду.
Апеляційний суд встановив, що Київський районний суд м. Одеси виніс ухвалу від 14.11.2005р. по справі № 2-8218/05 за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ТОВ “Торгівельний центр “Південний”, ОСОБА_3 про виділ частки спадкового майна і визнання права власності, якою визнав мирову угоду між сторонами по справі, за умовами котрої (зокрема):
відповідач-2 передав гр.ОСОБА_6 в рахунок статутного капіталу спадкового майна ОСОБА_4, нерухоме майно —приміщення магазину першого поверху та підвалу загальною площею 2445кв.м. по просп.Академіка Глушка, 19 у м.Одесі, що складає 151/1000 частину цієї домобудівлі, яке належало ТОВ “Торгівельний центр “Південний” на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 10.06.2004р. № 22а-2608, зареєстрованого в МБТІ та РОН м.Одеси 23.06.2004р.;
громадянка США ОСОБА_6 прийняла вищевказане майно у власність від ТОВ “Торгівельний центр “Південний”.
КП “ОМБТІ та РОН” 30.12.2005р. зареєструвало право власності гр. ОСОБА_6 на 151/1000 спірної домобудівні.
Надалі КП “ОМБТІ та РОН” на підставі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.08.2006р. у справі № 088/2006 скасувало реєстрацію права власності за ОСОБА_6, що відбулася на підставі ухвали від 14.11.2005р.
27.02.2008р. апеляційний суд Одеської області за апеляційною скаргою ТОВ “Фламенко” скасував ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2005р. по справі №2-8218/05 та направив справу до Приморського районного суду м. Одеси на розгляд по суті.
Як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на даний час в провадженні місцевих загальних судів знаходяться численні цивільні справи, в яких громадянка США ОСОБА_6 є стороною або третьою особою у спорах про визнання права власності, усунення порушень права власності і права володіння, тощо, нерухомим майном у вигляді нежитлових приміщень по просп.Академіка Глушка, 19, м.Одеса.
Таким чином, громадянка США ОСОБА_6 поряд з ТОВ “Торгівельний центр “Південний” є особою, що оспорює право власності ТОВ “Фламенко” на частину (151/1000) спірного майна, яке позивач вважає належним ТОВ “Фламенко” на праві власності як набувачу майна на прилюдних торгах та на підставі Свідоцтва від 28.08.2002р. ВАА №769777, зареєстрованого в ОМБТІ та РОН 29.08.2002р.
Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що спір, який розглядається в даній справі, не стосується фізичної особи —гр. ОСОБА_6, позаяк реєстрація права власності за нею після скасування ухвали Київського райсуду м. Одеси від 14.11.2005р. була також скасована.
В ст. 392 ЦК України, якою встановлено підстави для подання позову про визнання права власності особою, право якої не визнається або оспорюється іншими особами, не міститься будь-яких застережень стосовно підтвердженості прав на майно цими особами, наявності чи відсутності у них правовстановлюючих документів.
Судова колегія апеляційного суду зазначила, що відповідачем у позові про визнання права власності за змістом ст. 392 ЦК України виступає будь-яка особа, яка має сумніви у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування, розпорядження таким майном, або має власний інтерес в межах існуючих правовідносин.
Ухвали місцевих загальних судів по забезпеченню цивільних позовів громадянки США ОСОБА_6 шляхом накладення арештів на спірне майно і заборони ТОВ “Фламенко” їм розпоряджатись, винесені за клопотаннями ОСОБА_6 свідчать, що право власності на частину спірного нежитлового приміщення, яке на думку позивача в цілому належить ТОВ “Фламенко”, поряд з ТОВ “Торгівельний центр “Південний” не визнається та оспорюється громадянкою США ОСОБА_6.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального і неправильно застосовано норми матеріального права при розгляді спору за позовом ТОВ “Фламенко” про визнання права власності на нерухоме майно —приміщення магазину першого поверху та підвалу загальною площею 2445кв.м. по просп.Академіка Глушка, 19 у м.Одесі, у зв’язку з тим, що рішення суду першої інстанції від 27.10.2008 року прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі у належному процесуальному статусі —відповідача.
Враховуючи викладене, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову ТОВ “Фламенко” про визнання права власності на спірне майно.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу; позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Суд попередньої інстанції вказав, що в межах розгляду даної господарської справи відсутні процесуальні підстави для оформлення належного суб'єктного складу сторін спору, а саме, залучення до участі у справі громадянки США ОСОБА_6 в якості відповідача за позовом ТОВ “Фламенко”, у зв’язку чим даний спір не підлягає розгляду в господарському суді, є підвідомчим загальному суду і повинен розглядатись за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.
Отже, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що провадження у даній справі в частині позовних вимог ТОВ “Фламенко” до ТОВ “Торговий центр Південний” та ТОВ “Торгівельний центр “Південний” про визнання права власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, загальна площа якого становить 2612кв.м., підлягає припиненню за п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Проте, судова колегія не може погодитись із висновками апеляційного суду, з огляду на таке.
TOB «ФЛАМЕНКО»зазначає, що в обґрунтування відсутності у ОСОБА_6 права на спадкування майна ОСОБА_4 TOB «Фламенко»17.02.2009 надало клопотання про залучення матеріалів спадкової справи № 88/2005 з якої вбачається, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_5, яка не отримала у спадщину майно належне TOB «Торгівельний центр Південний». Однак вказане клопотання в порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції необгрунтовано відхилено, що призвело до прийняття невірного рішення суду.
Відповідно до положень частини другої статті 34 ГТЖ України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини п'ятої статті 35 ГТЖ України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути, спростовано в загальному порядку.
Згідно зі ст.ст. 1223, 1258, 1259, 1268-1276 Цивільного кодексу України, встановлено певний порядок набуття права власності на спадкове майно та відмова від спадщини.
Судом першої інстанції встановлено, що з спадкової справи ОСОБА_4 видно, що ОСОБА_5 є спадкоємницею, та визначено, яке саме майно успадкувала ОСОБА_5 Саме спадкова справа підтверджує факт, не набуття ОСОБА_6 права на спадщину, як того вимагає діюче законодавство, та саме спадкова справа підтверджує факт відсутності у переліку майна нежитлового приміщення першого поверху та підвалу розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19.
Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Згідно з положеннями частини першої статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Заявник касаційної скарги обгрунтовано звертає увагу на те, що апеляційним судом в порушення норм процесуального права, у постанові зазначено, що у господарського суду відсутня компетенція щодо надання оцінки матеріалам спадкової справи з позиції наявності або відсутності у ОСОБА_6 прав на спадкову майно. При цьому з спадкової справи вбачається факт наявності такого права спадкування у ОСОБА_5, який оформлено згідно з вимогами чинного законодавства.
Крім того, у клопотанні TOB «Фламенко»не просив надавати оцінку спадковій спаві, а просив залучити її як встановлений законом факт відсутності у ОСОБА_6 права на спадкування, та відсутності спірного майна у переліку майна, яке успадкувала ОСОБА_5
Судова колегія вважає, що зазначені висновки апеляційного суду є помилковими і такими, що порушують норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Крім того, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду, що громадянка ОСОБА_6 поряд з TOB «Торгівельний центр «Південий»є особою, що оспорює право власності TOB «ФЛАМЕНКО»на спірне майно є таким, що зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В мотивувальній частині рішення суд посилається на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2005 у справі № 2-8218/05, яка скасована апеляційним судом Одеської області 27.02.2008, як така, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 у справ № 20/108-08-2156 не містить посилання на жодне рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, що фактично призвело до неправильних висновків, а відтак до неправильного рішення апеляційної інстанції взагалі.
Відповідно до абзацу 4 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»від 29.12.1976 № 11 мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 15, 30, 62 ЦПК України й інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках - також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні цивільних справ.
З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 не містить посилань на такі норми, а ґрунтується на припущеннях суду, а не на фактичних обставинах справи, що є порушенням норм матеріального та процесуального права та відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК безумовною підставою для скасування рішення суду.
Заявник касаційної скарги підставно зазначає, що в обґрунтування свого висновку апеляційний суд посилається на договір про існування TOB «Торгівельний центр «Південний», який укладено між ОСОБА_4 ОСОБА_3 та TOB «Торговий центр Південний», але при цьому судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 внесла до статутного фонду 20 % у вигляді грошових коштів в сумі 55 000 грн, а TOB «Торговий центр Південний»внесло 50 % статутного фонду у вигляді нерухомого майна (нежитлове приміщення першого поверху та підвалу розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19 та нежитлове приміщення (павільйону) за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 22) та автомобіля на загальну суму 110 000 грн.
Враховуючи викладе, а саме TOB «Торговий центр Південний»незаконно розпорядилось спірним майном, яке йому не належить з 2002 року, включивши його до статутного фонду TOB «Торгівельний центр «Південний», який в свою чергу незаконно прийняв вказане майно чим порушив права власності TOB «Фламенко»на спірне майно, і саме на цьому ґрунтувалась позовна заява.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про господарські товариства»при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У них випадках розмір статутного (складеного) капіталу товариства підлягає зменшенню.
Тому викладене сама по собі вимога, щодо передачі нежитлового приміщення першого поверху та підвалу розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, спадкоємцю ОСОБА_4 є незаконною.
Скаржник також зазначає, що апеляційний суд посилається на нотаріальну заяву ОСОБА_5 (спадкоємиці ОСОБА_4), про передачу статутного майна на користь ОСОБА_6, як спадкоємиці другої черги, однак вказана заява не є доказом наявності у неї спадкового права, посилання на вказану заяву є неприпустимим та незаконним, тому як вказана заява посвідчена приватним нотаріусом, який засвідчив підпис ОСОБА_5, а не факт відчуження частини у статутному фонді ОСОБА_6. Крім того, законодавством, яке діяло на той час приватні нотаріуси не мали права вирішувати питання по спадкуванню, це була прерогатива державних нотаріусів.
На майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування»відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.
Стаття 328 ЦК України встановлено, підстави набуття права власності. Так, зокрема, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_5 ОСОБА_6 відсутні жодні права на спірне майно, яки б давали підстави для їх порушення, та взагалі право претендувати на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 19.
Враховуючи зазначене, доводи Одеського апеляційного господарського суду викладені в постанові від 17.02.2009 у справі № 20/108-08-2156 не грунтуються на законі та фактичних обставинах справи і порушують норми матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вийшов за рамки позовної заяви та досліджував обставини, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції і взагалі сторонами у справі не обговорювались та не досліджувались. Позовна заява ТOB «ФЛАМЕНКО»ґрунтувалась на тому, що позивач не погоджується з діями TOB «Торговий центр Південний»в частині включення спірного майна до статутного фонду TOB «Торгівельний центр «Південний», шляхом укладення договору про заснування та підписання статуту.
Межі здійснення цивільних прав визначені статтею 13 ЦК України, а саме цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 не була учасником вказаних договорів тому не має юридичного інтересу в даних правовідносинах, оскільки спір не стосується її прав та інтересів; вона не є учасником чи особою, які залучались до проведення виконавчих дій, та формування статутного фонду ТОВАРИСТВА, тому в даному випадку не вправі приймати участь у справі, так як таке право не передбачено ст. 4 ЦПК України.
Таким чином, колегія Вищого господарського суду України прийшла до висновку по те, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.09р. не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області від 27.10.08р. по справі № 20/108-08-2156 прийняте у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для його скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Фламенко" задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.09р. по справі № 20/108-08-2156 скасувати.
3. Рішення господарського суду Одеської області від 27.10.08р. залишити без змін.
Головуючий, суддя С.С. Разводова
Судді І.А. Плюшко
Ж.О. Бернацька