Справа № 2-3830/09р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2009 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненко В.О.,
при секретарі Ганзюк Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням – квартирою №3 будинку №106 по вулиці Карла Лібкнехта в місті Маріуполі, виділив йому у користування жилу кімнату площею 15,1 кв.м., а відповідачці ОСОБА_2 кімнату площею 12 кв.м., інші приміщення спірної квартири залишити у спільному користуванні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що під час перебування у шлюбі з відповідачкою за договором купівлі-продажу від 15 березня 2006 року, він придбав у власність квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира придбана в кредит за договором від 15.03.2006р., укладеним між ним та АКБ „ОСОБА_3 Аваль”, за яким він отримав кредит у сумі 23500 доларів США за цільовим призначенням – придбання нерухомого майна. Вказана квартира є предметом іпотеки. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24.09.2009р., ухваленим у справі за позовом ОСОБА_2, його колишня дружина вселена до вказаної квартири, оскільки зазначене майно придбане в період спільного шлюбу. Оскільки в теперішній час вони не є членами однієї родини, просить визначити порядок користування квартирою, виділив йому у користування кімнату більшої площі, оскільки відповідачка забезпечена іншим житлом, що підтверджується даними БТІ.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечувала.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Згідно з рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24.09.2009р., ухваленим у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, вирішено вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2 та зобов’язати ОСОБА_1 не створювати перешкод у користуванні власністю – жилим приміщенням.
Згідно з інвентаризаційною справою Маріупольського БТІ квартира АДРЕСА_3 загальною площею 46,8 кв.м. складається з двох жилих кімнат площею 15,1 кв.м та 12,0 кв.м., коридору, кухні, ванної кімнати, вбиральні, шафи.
Згідно до ст. 150 ЖК України, ст. 383 ЦК України, громадяни, що мають у приватній власності квартиру (будинок) користуються нею для особистого проживання та проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст.155 ЖК України, ст.321 ЦК України, громадянин не може бути протиправно позбавлений права власності на своє майно чи обмежений в його здійсненні.
При цьому законодавцем передбачений перелік підстав (ст. 365 ЦК України), за яких може бути припинено право особи на частку у спільному майні. При цьому, сама по собі та обставина, що спільне володіння і користування майном (у даному випадку квартирою) є неможливим, не є достатньою підставою для порушення права власності особи.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.14 постанови “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” від 22 грудня 1995 року № 20, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
Через відсутність домовленості з відповідачкою про порядок користування належною їм квартирою, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою, при цьому просив виділити йому у користування жилу кімнату площею 15,1 кв.м, відповідачці виділити у користування жилу кімнату площею 12,0 кв.м, а інші приміщення квартири залишити у спільному користуванні.
Суд вважає, що у разі встановлення порядку користування спірною квартирою та виділення позивачу жилої кімнати площею 15,1кв.м., а відповідачці жилої кімнати площею 12,0кв.м., не будуть суттєво порушені права ОСОБА_2, яка згодна з таким порядком, з урахуванням подальшого особистого користування нею лоджією квартири площею 1,9кв.м., вхід до якої знаходиться саме у кімнаті меншої площі. Інші підсобні приміщення, коридор, ванну кімнату, вбиральню, кухню та шафу необхідно залишити у спільному користуванні сторін.
На підставі ст. ст. 150, 155 Житлового кодексу України, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 12 квітня 1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, керуючись ст. ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування жилим приміщенням - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою №3 будинку №106 по вулиці Карла Лібкнехта у місті Маріуполі та виділити у користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 15,1 кв.м., а ОСОБА_2 виділити у користування у цій же квартирі жилу кімнату площею 12,0 кв.м.
Інші підсобні приміщення, коридор, ванну кімнату, вбиральню, шафу, кухню залишити у спільному користуванні сторін.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя.
Суддя