АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1581/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1183/17Головуючий у 1-й інстанції Дем'янченко С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 березня 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору та судові витрати.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 березня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 34233 грн. 45 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

З рішенням не погодився відповідач, в апеляційній скарзі, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення в зв’язку з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Місцевим судом встановлено, що 14.04.2008 року між ПАТ КБ ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9-14).

Кредитний договір складається з анкети та заяви позичальника, Умов і правил надання банківських послуг та тарифів банку.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов’язався погашати кредит та сплачувати відсотки у порядку та строки, визначені договором.

На підтвердження надання кредиту ОСОБА_4 видана банківська картка №4149605314740942.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов’язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 31.10.2016 року становить 34233 грн. 45 коп. ( 3436 грн. 77 коп. - заборгованість за кредитом, 25933 грн. 30 коп. - заборгованість за процентами, 2995 грн. 12 коп. -заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг - 250 грн. - фіксована частина, 1618 грн. 26 коп. - процентна складова штрафу).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, місцевий суд виходив з того, що кредитний договір укладений між сторонами з урахуванням волевиявлення відповідача, оскільки підпис на договорі (заяві), є доказом того, що сторони погодилися з його умовами, в тому числі і з видами штрафних санкцій, їх розміром та порядком нарахування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони ґрунтуються на повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, та підтверджуються матеріалами справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зокрема посилається на те, що місцевий суд безпідставно стягнув з нього на користь позивача суму заборгованості за тілом кредиту в сумі 3436,77 грн., оскільки згідно заяви клієнта на його кредитну картку встановлено кредитний ліміт в сумі 900 грн.

Вказані доводи колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до п. 3.3 кредитного договору, підписання договору є прямим та безумовним погодженням держателя відносно прийняття будь-якого кредитного ліміту, встановленого банком. Згідно п. 5.3 договору, право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи, зокрема з журналу судового засідання та звукозапису судового засідання від 6.02.2017 року слідує, що відповідач визнав позовні вимоги в частині розміру заборгованості за кредитом. Під час встановлення обставин справи та обсягу позовних вимог відповідачем підтверджено, що він дійсно користувався кредитними коштами, вказані обставини підтверджені також наданим розрахунком заборгованості по кредитному договору.

Оскільки підписавши заяву позичальника, відповідач користувався кредитним лімітом, то він погодився з встановленими умовами, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, визначеними Умовами і правилами надання банківських послуг.

Рішення суду повинно ґрунтуватись на нормах закону та доказах, досліджених при розгляді справи.

Разом з цим, вирішуючи спір по суті, місцевий суд не звернув увагу на те, що пред'являючи позов, банк прохав стягнути з відповідача і штраф і пеню по суті за одні і ті самі порушення грошових зобов'язань.

Так, відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписаної відповідачем, за несвоєчасне погашення заборгованості передбачено нарахування пені.

Пунктом 8.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція висловлена у постанові ВСУ № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг (250 грн. - фіксована частина, 1618 грн. 26 коп. - процентна складова штрафу) з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 88 ч. 5 ЦПК України понесені судові витрати сторонами підлягають перерозподілу.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 34233,45 грн.

Колегія суддів прийшла до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 32365,19 грн.

Таким чином пропорційність задоволених вимог становить 94,54% (32365,19х100:34233,45=94,54%), а пропорційність вимог, в задоволенні яких відмовлено становить 5,46% (100-94,54=5,46).

Позивачем при подачі позову судовий збір сплачувався в сумі 1378 грн.

Оскільки, вимоги позивача підлягають задоволенню на 94,54%, то на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1302,76 грн. (1378х94,54%=1302,76).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 309 ч.1 п.3,4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну ОСОБА_4 задовільнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» штрафу відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг в розмірі 250 грн. - фіксована частина, 1618 грн. 26 коп. - процентна складова, та стягнення судового збору скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» штрафу відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг в розмірі 250 грн. - фіксована частина, 1618 грн. 26 коп. - процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» 1302 грн. 76 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_6

(підпис) ОСОБА_7

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1