ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 року Справа № 904/2027/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників :

позивача: не явився;

відповідача: ОСОБА_1- провідний юрисконсульт, дов. №5303-К-О від 15.03.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (м. Миколаїв Миколаївської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017р. у справі № 904/2027/17

за позовом: управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (м. Миколаїв Миколаївської області)

до: публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (м. Дніпро)

про: стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 2404 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2017 року у справі №904/2027/17 (суддя Фещенко Ю.В.) відмовлено в позові управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (м. Миколаїв Миколаївської області) до публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (м. Дніпро) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 2404 грн. 00 коп.

Позивач – управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області, оскільки вважає, що рішення суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Скаржник вважає, що враховуючи факт відсутності інформації про наявність всієї зарахованої суми на поточному рахунку пенсіонера ОСОБА_2 станом на час звернення управління із заявою про повернення суми зарахованої пенсії, сума неповернутих грошових коштів може вважатися безпідставно отриманими грошовими коштами.

Відповідач – публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» у відзиві на апеляційну скаргу і представник в судовому засіданні підтвердив свою позицію щодо безпідставності заявлених позовних вимог та вказав, що судом при прийнятті рішення повно і всебічно з’ясовано та доведено обставини, які мають значення для справи, правомірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

25.04.2017р. позивач по факсу направив на адресу суду апеляційної інстанції лист №4724/10-3 про розгляд справи за відсутності його представника, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання.

Позивач 25.04.2017р. по факсу звернувся з клопотанням про заміну сторони правонаступником та просив замінити управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на Центральне об’єднання управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області. Клопотання обґрунтовано тими обставинами, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016р. №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати в тому числі і управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва шляхом злиття в Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області. На підтвердження реєстрації нової юридичної особи позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.04.2017р.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ч.1 ст. 104 ЦК України)

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до реєстру внесено інформацію щодо юридичної особи - Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (54018, Миколаївська область, м. Миколаїв, Інгульський район, вул. проспект Богоявленський, 55-Е; ідентифікаційний код 41250753).

Враховуючи вищевикладене колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення клопотання позивача.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (Фонд) та публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», в особі філії «Миколаївське регіональне управління» (Банк) 05.01.2010р. за №05/01/10-15 був укладений договір, за умовами якого Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999р. №1596 (з наступними змінами) (Порядок).

Згідно &3 ст.1 договору взаємовідносини між органами Фонду та ОСОБА_3 з питання виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках регулюються Порядком, цим договором та договорами про зміну цього договору, що є його невід’ємними частинами.

&2 ст. 3 договору визначено, що до зобов’язань ОСОБА_3, зокрема, входить зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від органів Фонду.

В &1 ст. 8 договору наведений перелік підстав для не зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки. До таких підстав входить і наявність даних про смерть одержувача.

Положеннями &4 ст. 8 договору передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті ОСОБА_3 повертає відповідно органам Фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Відповідно до &1 ст. 10 договору він набрав чинності з 1 січня 2010 року і діяв до 1 січня 2011 року.

05.01.2011р. сторонами була укладена до договору додаткова угода №1, якою внесені зміни у &1 ст. 10 договору: цифри « 2011» замінені на « 2012» та доповнено ст. 10 &3: «Цей договір може бути пролонгований на тих же умовах на наступний календарний рік у разі визнання ОСОБА_3 переможцем конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги на цей період, та якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не висловила бажання його розірвати.»

Підстав вважати договір розірваним або недійсним матеріали справи не містять.

На виконання умов укладеного договору позивачем було відкрито картковий рахунок на ім’я ОСОБА_2 для перерахування коштів на виплати пенсії щомісячно.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач, отримав списки померлих громадян за квітень-травень 2016р., в яких значилась ОСОБА_2, яка померла 08.03.2016р.(актовий запис №2042 від 19.05.2016р.). У зв’язку зі смертю зазначеної громадянки 13.07.2016р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути пенсію з нарахованими на неї відсотками за період з 01.04.2016р. по 31.05.2016р. в сумі 2404,00 грн.

Листом №20.1.0.0.0/7-20160714/3173 від 15.07.2016р. відповідач повідомив позивача про неможливість виконати його вимоги. ОСОБА_3 послався на те, що станом на момент виконання вимоги грошові кошти не були забезпечені залишком на рахунку.

ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 2404,00 грн.

Колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відмову у позовних вимогах в силу наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках визначено у Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, від 30.08.1999р. № 1596.

Відповідно до п.3, п. 4 Порядку виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються, зокрема, між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.

Виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за місцем проживання одержувачів у населених пунктах, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Уповноважені банки проводять операції з відкриття поточних рахунків, зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки і їх виплати відповідно до зобов'язань, визначених додатком 2 до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1231 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. N 662), та укладених договорів, передбачених пунктом 3 цього Порядку (п.5).

Пунктом 7.1.2. ст. 7 Закону України від 05.04.2001р. N 2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (із змінами і доповненнями) визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України

Відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком відбувається на підставі договору банківського рахунку.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Статтею 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п.п.1.4, 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно визначень наведених у п.п.1.38, 1.39 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом; списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг (п. 26.4. ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні»).

Пунктом 22.9 ст.22 Закону передбачено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

За вимогами п.13 Порядку від 30.08.1999р. №1596 ( в редакції від 14.03.2016р. на день звернення позивача до відповідача з вимогою повернути суму пенсійних виплат) у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Відповідачем надано виписку по картці/рахунку ОСОБА_2 5168757233027749 і додатковим рахункам договору за період 01.04.2016-15.07.2016р., з якої вбачається, що остання банківська операція була проведена 20.05.2016р. Грошові кошти на рахунку громадянки вже були відсутні. Крім того, зазначені операції були проведені відповідачем до моменту повідомлення його позивачем про смерть громадянки (а.с. 35).

Пенсійні кошти, які були зараховані на рахунок померлої особи в квітні-травні 2016р. були отримані особами, які володіли банківською карткою.

З приписів п. 1.6. Інструкції вбачається, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. ОСОБА_3 не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст. 14 ЦК України).

З огляду на наведені правові норми банк, як не власник грошових коштів перерахованих позивачем на рахунок пенсіонера, не вправі розпоряджатися такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта. При цьому, обов’язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі здійснити повне чи часткове списання грошових коштів з особового рахунку клієнта) виникає лише у передбачених законодавством випадках.

Таким чином, відмовляючи в позові, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відсутність спірних грошових коштів на поточному рахунку одержувача, станом на день отримання ОСОБА_3 повідомлення про його смерть, унеможливило виконання вимоги позивача про повернення цих коштів останньому відповідно до умов договору №05/01/10-15 від 05.01.2010р. Відповідач діяв в межах чинного законодавства та умов укладеного договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком попереднього суду про безпідставність застосування в даному випадку ст. 1212 ЦК України, оскільки для застосування даної правової норми відсутні такі обов’язкові юридичні факти, як: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, господарським судом Дніпропетровської області правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни або скасування рішення суду попередньої інстанції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 25, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (м. Миколаїв Миколаївської області) від 24 квітня 2017 року №4725/10-1 про заміну позивача його правонаступником задовольнити.

Здійснити по справі № 904/2027/17 заміну позивача ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на його правонаступника Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (54018, Миколаївська область, м. Миколаїв, Інгульський район, вул. проспект Богоявленський, 55-Е; ідентифікаційний код 41250753).

Апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017р. у справі №904/2027/17 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 26.04.2017 року)

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М.Кощеєв

ОСОБА_5