ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року № 22-а-17842/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді Онишкевича Т.В.,
суддів Ліщинського А.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області про зобов’язання провести перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області (надалі – УПФ України в м. Коломия) у перерахунку її пенсії згідно із ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача провести перерахунок призначеної їй пенсії з розрахунку її розміру 4121,25 грн. станом на 01 січня 2008 року та 4208,75 грн. станом на 01 квітня 2008 року і виплатити пов’язану із цим заборгованість в сумі 9927,94 грн. Крім того, позивачка просила зобов’язати УПФ України в м. Коломия у подальшому виплачувати їй пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У ході судового розгляду справи позивачка уточнила та збільшила свої позовні вимоги, просила визнати протиправною відмову УПФ України в м. Коломия щодо перерахунку її пенсії та зобов’язати відповідача провести такий перерахунок згідно із ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2008 року до 31.10.2008 року, виплативши різницю між сумою перерахованої та фактично виплаченої їй пенсії.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного від 04 листопада 2008 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову УПФ України в м. Коломия у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов’язано відповідача провести такий перерахунок, виходячи з вимог ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і виплатити недораховану суму пенсії за період з 22 травня до 31 жовтня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Вказане судове рішення в апеляційному порядку оскаржено позивачкою ОСОБА_1 та УПФ України в м. Коломия.
У поданій апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного від 04 листопада 2008 року скасувати і прийняти нову про задоволення заявлених нею позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на її незаконність. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд безпідставно відмовив їй у задоволенні позову в частині перерахунку пенсії починаючи з 01 січня 2008 року. Вважає, що згідно із ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її основна пенсія у спірний період мала становити не менше восьми мінімальних пенсій за віком, а додаткова 75% мінімальної пенсії за віком, тоді як в дійсності їй виплачувалася пенсія у розмірі 140% прожиткового мінімуму. Просить врахувати, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни до вказаного Закону визнані неконституційними з відповідними наслідками. Наполягає на виплаті їй недорахованої суми пенсії у розмірі 19397,34 грн. за період з 01 січня до 22 травня 2008 року.
Відповідач УПФ України в м. Коломия у поданій апеляційній скарзі просить судове рішення у даній справі скасувати і прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що пенсію позивачці правомірно було обчислено відповідно до положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Незважаючи на те, що ці зміни Конституційним Судом України 22 травня 2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), Верховною Радою України не було прийнято рішення про відновлення дії вказаного Закону у редакції, чинній до внесення таких змін. Вважає, що при розрахунку розміру пенсії позивачки необхідно керуватися постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
Під час апеляційного розгляду справи представник УПФ України в м. Коломия підтримав вимоги за апеляційною скаргою та надав суду пояснення відповідно до її змісту.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання на виклик апеляційного суду не з’явилася, що не перешкоджає розгляду справи у її відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, визнана інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на пенсію, не нижчу восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема положення п. 28 Розділу II, якими мінімальний розмір пенсії для осіб цієї категорії встановлювався на рівні 200 % прожиткового мінімуму, непроведення УПФ України в м. Коломия перерахунку пенсії позивачки ОСОБА_1 починаючи з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 22 травня 2008 року, є незаконним. Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають, як безпідставні.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Безспірно встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та визнана інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2008 році, мала право на одержання пенсії, не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакцію ст. 54 вказаного Закону та обмежено розмір спірної пенсії, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов’язання УПФ України в м. Калуші провести перерахунок належної їй пенсії виходячи із вимог ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 травня до 31 жовтня 2008 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
З урахуванням наведених норм, колегія суддів приходить до переконання, що законодавством України Кабінету Міністрів України не надано повноважень щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або по встановленню в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати. Встановлюючи у постановах № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року вказаний суб’єкт владних повноважень вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій.
У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірним і безпідставним.
Відтак колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору було повно і правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апелянтів не спростовують висновків суду, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року у справі № 2-а-4997/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 15 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді А.М.Ліщинський
В.В.Ніколін