ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року № 22-а-17491 /08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді Онишкевича Т.В.,
суддів Ліщинського А.М. , Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову господарського суду Чернівецької області від 22 жовтня 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Фобос” до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Фобос” (далі – ТОВ “Фобос”) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002950300/0 від 25 червня 2008 року Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі – Новоселицька МДПІ) про нарахування та сплату податкового зобов’язання у розмірі 18885,39 грн. за порушення вимог п. 8.1.1. ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Постановою господарського суду Чернівецької області від 22 жовтня 2008 року у справі № 4/226 позову було задоволено, визнано нечинним оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0002950300/0 від 25 червня 2008 року Новоселицької МДПІ та стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ “Фобос” 3,40 грн. державного мита.
У поданій апеляційній скарзі відповідач Новоселицька МДПІ просить зазначену постанову суду скасувати. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом при вирішенні спору не було повно та всебічно досліджено пояснення-розписки працівників ТОВ “Фобос”, які свідчать про неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Окрім того, судом не було дано належну оцінку акту перевірки № 601/23-22855021 від 13 червня 2008 року “Про результати проведення виїзної планової перевірки ТОВ ВКФ “Фобос” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року”, яким зафіксовано порушення позивачем вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів у сумі 6295,13 грн.
Представник апелянта Новоселицької МДПІ у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги апеляційної скарги поясненнями, аналогічними до викладеного у самій скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Представник позивача ТОВ “Фобос” у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечив, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Задовольняючи позов ТОВ “Фобос”, суд першої інстанції виходив із того, що з 28 травня по 10 червня 2008 року Новоселицькою МДПІ було проведено перевірку ТОВ “Фобос” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Результати перевірки було оформлено актом від 13 червня 2008 року № 601/123-22855021, на підставі якого було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0002950300/0 від 25 червня 2008 року. При донарахуванні податку з доходів фізичних осіб контролюючий орган виходив з пояснень-розписок працівників позивача, книги нарахування заробітної плати, платіжних відомостей та поданого податкового розрахунку сум доходу.
Однак, у судовому засіданні 24 вересня 2008 року свідки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10 ствердили суду, що отримували заробітну плату лише у розмірі, вказаному у платіжних відомостях. Пояснення працівниками відповідача від них відбиралися безпосередньо під час виконання роботи, що не дало змоги зрозуміти зміст пояснень, або пояснення викладалися ними зі слів інспектора.
З огляду на це суд прийшов до висновку, що вказаними показаннями свідків повністю спростовуються доводи відповідача щодо виплати позивачем працівникам більшої суми заробітної плати, ніж вказано у книзі нарахування заробітної плати, платіжних відомостях та поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум отриманого з них податку.
Через неявку у судове засідання для допиту свідків ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13 суд критично віднісся до їх письмових пояснень-розписок і до уваги їх не прийняв.
Відтак суд зробив висновок, що Новоселицька МДПІ у судовому засіданні не довела правомірності оспорюваного повідомлення-рішення, а тому його слід визнати нечинним.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, в цілому відповідають вимогам матеріального права та дійсним обставинам справи, виходячи з таких міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи, висновки Новоселицької МДПІ, викладені у акті від 13 червня 2008 року № 601/123-22855021, на підставі якого було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0002950300/0 від 25 червня 2008 року про необхідність донарахування податку з доходів фізичних осіб, ґрунтуються на порівняльному аналізі даних пояснень-розписок працівників позивача з даними книг нарахування заробітної плати, платіжних відомостей та поданого податкового розрахунку сум доходу.
Разом із тим, у судовому засіданні 24 вересня 2008 року працівники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ствердили суду першої інстанції про те, що отримували заробітну плату лише у розмірі, вказаному у платіжних відомостях.
Будь-яких об’єктивних доказів, які б спростовували показання зазначених осіб та засвідчували отримання ними заробітної плати у розмірі, який би перевищував вказані у платіжних відомостях суми, Новоселицькою МДПІ не представлено ні у ході судового розгляду у суді першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду.
Відтак правових підстав для висновку про необхідність нарахування та сплати ТОВ “Фобос” податкового зобов’язання саме у розмірі 18885,39 грн. за порушення вимог п. 8.1.1. ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” колегія суддів не вбачає.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами регламентовано п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон).
Відповідно до пп. 4.3.1. п. 4.3. ст. 4 Закону якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов’язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Приписами пп. 4.3.2. п. 4.3. ст. 4 Закону передбачено, що за непрямим методом податкове зобов’язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов’язання щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) відповідно до закону.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об’єкта оподаткування або його елементів, пов’язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
Одночасно положеннями пп. 4.3.4. п. 4.3. ст. 4 Закону встановлено, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
З огляду на викладене та виходячи з обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що визначення Новоселицькою МДПІ у даному випадку податкового зобов’язання позивачу ТОВ “Фобос” на підставі пояснень фізичних осіб, що за своєю суттю є непрямими методами визначення суми податкового зобов’язання, порядок застосування якого на даний час законодавчо не визначений, є необґрунтованим і погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення таким чином податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
Таким чином колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення вимог апелянта Новоселицької МДПІ немає, оскільки її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ “Фобос”.
Разом із тим, оскільки нечинним адміністративний суд вправі визнати лише нормативно-правовий акт, а предметом даного спору є акт індивідуальної дії, то колегія суддів вважає, що оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати, а тому резолютивну частину постанови суду першої інстанції слід уточнити.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задовольнити, а постанову господарського суду Чернівецької області від 22 жовтня 2008 року у справі № 4/226 – без змін, уточнивши її резолютивну частину та вказавши про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0002950300/0 від 25 червня 2008 року Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвала у повному обсязі складена 15 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя Т.В. Онишкевич
Судді А.М. Ліщинський
В.В. Ніколін