КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа№ 910/22904/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Верховця А.А.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.,

представників:

від боржника - Дяченко Я.В. (ліквідатор),

від ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд» - Полонська Н.М. (дов. від 25.10.2016 №193-1), Дзера С.М. (дов. від 06.09.2016 №153-1).

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2016

у справі №910/22904/15 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Банош» (код 33156172)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 20.12.2016, ліквідовано банкрута ТОВ «Банош», як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, припинено провадження у справі №910/22904/15.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2016.

На думку апелянта, судом першої інстанції неправомірно розпочато ліквідаційну процедуру ТОВ «Банош» та необґрунтовано затверджено ліквідаційний баланс. Скаржник вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що у банкрута відсутні майнові активи, належні йому на праві власності не відповідають матеріалам справи.

22.02.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ТОВ «Банош» подало відзив на апеляційну скаргу.

09.03.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду апелянт подав письмові пояснення щодо відзиву ліквідатора на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 розгляд справи відкладено на 23.03.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.04.2017.

07.04.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ліквідатор банкрута подав письмові пояснення.

11.04.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду апелянт надав письмові пояснення.

У судовому засіданні 11.04.2017 представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 скасувати.

Ліквідатор заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2017, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи вбачається, 07.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшов на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута та клопотання про затвердження грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора банкрута.

З поданого ліквідатором звіту вбачається, що з метою виявлення майна та інших активів банкрута ліквідатором були направлені запити до компетентних органів, зокрема, до Державної фіскальної служби України, Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві, Державної авіаційної служби України, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Головного управління статистики у м. Києві, Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, філії "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг" Державного підприємства "Український інститут промислової власності", Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, Фонду державного майна України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповіді від зазначених вище органів та установ свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включенні до ліквідаційної маси.

За результатами заходів по розшуку та виявленню майна банкрута, ліквідатором виявлено дебіторську заборгованість на суму 1227466,68 грн., цінні папери (прості іменні акції) у кількості 750000 шт., а також залишок грошових коштів на рахунках боржника.

На підставі проведеного конкурсу про визначення кандидатури організатора аукціону з продажу майна банкрута рішенням від 01.04.2016 ліквідатором банкрута визначено ТОВ "Центр з реалізації проблемних активів" організатором аукціону з продажу майна ТОВ "Банош".

В ході проведення ліквідаційної процедури, ліквідатором організовано здійснення оцінки виявлених майнових активів, а також проведено аукціон з продажу майна ТОВ "Банош".

За результатами реалізації майнових активів банкрута, ліквідатором сформовано ліквідаційну масу, за рахунок якої в повному обсязі погашено вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадів на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на суму 92840,26 грн., а також частково погашено вимоги ТОВ "Компанія з управління активами Траст Центр", що діє в інтересах та за рахунок Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний центр 1" на суму 133346,39 грн., ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" на суму 401084,03 грн., ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" на суму 470496,00 грн., ТОВ "БК Престиж" на суму 8692,05 грн., ТОВ "СтілАрм" на суму 6544,60 грн., ТОВ з іноземною інвестицією "Дока Україна Т.О.В." на суму 4072,15 грн. та ОСОБА_6 на суму 2756,00 грн.

Крім того, за рахунок ліквідаційної маси погашено витрати на оплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ "Банош".

У зв'язку з недостатністю у банкрута майнових активів непогашеними залишились кредиторські вимоги ТОВ "Компанія з управління активами Траст Центр", що діє в інтересах та за рахунок Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний центр 1" на суму 6789653,61 грн., ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" на суму 20297511,08 грн., ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" на суму 23961112,85 грн., ТОВ "БК Престиж" на суму 503840,33 грн., ТОВ "СтілАрм" на суму 336106,99 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Дока Україна Т.О.В." на суму 85042,19 грн., ОСОБА_6 на суму 40204,00 грн. та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на суму 175392,00 грн.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Враховуючи викладене вище, а також те, що виявлених майнових активів банкрута для задоволення вимог кредиторів не достатньо, боржника визнано банкрутом, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс представлені суду, виконані всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про ліквідацію банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Банош", з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про неповноту виявлення активів банкрута у вигляді прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" слід зазначити наступне.

Згідно з інформацією Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент), за результатами пошуку об'єктів промислової власності, що належать ТОВ «БАНОШ», ідентифікаційний номер 33156172 - не виявлено. Тобто, станом на час відкриття ліквідаційної процедури банкрута не володів об'єктами промислової власності.

Згідно відповіді Державної служби інтелектуальної власності від 03 березня 2017 року, наданої на адвокатський запит, направлений в інтересах ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», на підставі рішення ДСІВ №14529 від 27 травня 2013 року відомості про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1 від власника свідоцтва ОСОБА_7 до правонаступників власника свідоцтва ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» та TOB «ГЕОС ЕСТЕЙТ», а на підставі рішення ДСІВ № 17360 від 25.12.2014 року від власників свідоцтва на ТОВ «ГЕОС ЕСТЕЙТ» та ТОВ «НВФ УКРБУДПРОЕКТ 1» до реєстру внесено відповідні зміни.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07 травня 2014 року ВП №43227787 було накладено арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Отже, за твердженням апелянта, на час передачі права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1 від власників свідоцтва ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» та ТОВ «ГЕОС ЕСТЕЙТ» до правонаступників ТОВ «ГЕОС ЕСТЕЙТ» та ТОВ «НВФ УКРБУДПРОЕКТ 1» діяв арешт та заборона на відчуження майна боржника.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Вищий господарський суд України у п. 19 листа від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначив наступне. Розгляд апеляційною інстанцією додаткових доказів без обгрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції не може вважатися підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. З урахуванням наведеного законодавчого припису суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування. Водночас якщо прийнята апеляційною інстанцією постанова є по суті законною і обґрунтованою, то самі лише прийняття і розгляд апеляційною інстанцією додаткових доказів без обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції не можуть вважатися підставами для скасування зазначеної постанови.

З матеріалів справи №910/22904/15 вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Отже, доводи скаржника з посиланням на неправомірність відчуження об'єктів промислової власності не приймаються до розгляду апеляційним судом, у зв'язку з їх неподанням під час розгляду справи в суді першої інстанції та відсутності обґрунтування неможливості їх подання.

Поряд з тим, приписами ст. ст. 204, 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З системного аналізу вищенаведених нормативних приписів слідує, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а у разі не спростування презумпції правомірності договору - всі права, набуті сторонами правочину за відповідним договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Докази на підтвердження визнання недійсним відповідних правочинів у судовому порядку щодо передачі прав на об'єкти промислової власності суду не представлені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 у даній справі винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №910/22904/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді А.А. Верховець

О.М. Остапенко