ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19.09.06р. | Справа № 31/221-06 |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Ігротех”, м. Київ |
до відповідача | Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією „Чемпіонер”, м. Дніпропетровськ |
про | стягнення штрафних санкцій |
Суддя Мороз В.Ф. |
Представники:
Від позивача | Половко О.М., дов. від 12.12.05 р. |
Від відповідача | Семенко Ю.С., генер. директор, Коба О.В., дов. №17 від 22.03.06 р. |
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 80 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на вимогу відповідача, позивачем були достроково повернуті запозичені у відповідача кошти згідно договорів № 5 від 21.06.2005 р. та №6 від 23.06.2005 р. у загальному розмірі 180 000,00 грн. У відповідності до п. 6.2. зазначених договорів кредитор не вправі вимагати повернення позики достроково, а відповідно п. 8.3, якщо кредитор вимагає повернення позики достроково, то він зобов’язаний сплатити позичальнику штраф у розмірі 50% від суми позики, який відповідно і складає 80 000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що розмір санкцій, передбачений п. 8.3. є неспіврозмірним. При цьому відповідальність позивача за прострочення позики встановлена у вигляді пені у розмірі 0,01% від неповернутої суми за кожен день прострочення. Направлення відповідачем вимоги про повернення коштів є по своїй правовій природі вимогою про розірвання договорів позики. Ст.. 188 ГК України встановлено, що розірвання чи зміна договору, за загальним правилом, допускається лише за згодою сторін. При цьому згідно такого порядку сторона яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, зобов’язана надіслати пропозицію про це іншій стороні. Обмеження права сторони договору звернутись з пропозицією про його розірвання є протизаконним. Одночасно інша сторона, при отриманні пропозиції у двадцятиденний строк повинна повідомити іншу про результати її розгляду. Позивачем, при цьому, не були повернуті запозичені кошти на відповідну вимогу відповідача, таку вимогу було проігноровано, а повернення коштів відбулось лише 21.03.2006 р. з інших підстав при розслідуванні кримінальної справи порушеної по факту перевищення службових повноважень при укладенні договорів.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно договору поворотної фінансової допомоги №5 від 31.06.2005 р., що укладений між ТОВ „Ігротех” та ТОВ з ІІ „Чемпіонер”, останній надає позивачу поворотну фінансову допомогу (безвідсоткову позику) у розмірі 100 000,00 грн. строком до 21.06.2008 р. (п. 1.1, п. 3.1., п. 5.1. Договору).
У відповідності до договору поворотної фінансової допомоги №6 від 23.06.2005 р., укладеного між тими ж сторонами, відповідачем надається позивачу поворотна фінансова допомога (безвідсоткова позика) у розмірі 60 000,00 грн. строком до 23.06.2008 р. (п.1.1, п.. 3.1., п.5.1. Договору).
Згідно платіжних доручень № 486 від 24.06.2005 р. на суму 100 000,00 грн. та № 489 від 25.06.2005 р. на суму 60 000,00 грн. кошти за вказаними договорами перераховані позивачу.
У відповідності до п. 6.2. зазначених договорів кредитор не вправі вимагати повернення позики достроково. А згідно їх п. 8.3 якщо кредитор вимагає дострокового повернення позики, то він зобов’язаний сплатити позичальнику штраф у розмірі 50% від суми позики.
Згідно листа за вих. №24 від 14.11.2005 р., відповідач звернувся з вимогою до позивача про повернення грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн., запозичених останнім згідно договору №5 від 31.06.2005 р. Зазначена вимога, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана позивачем 22.11.2005 р.
Відповідно до платіжного доручення № 114 від 21.03.2006 р. позивачем достроково повернуто відповідачу отриману за договорами №5 від 31.06.2005 р. та №6 від 23.06.2005 р. позику у розмірі 160 000,00 грн.
Суд не може погодитись з доводами позивача щодо повернення запозичених коштів саме на підставі та у зв’язку з вимогою відповідача про їх повернення, оскільки відповідна вимога, яка у даному випадку по своїй правовій природі є вимогою позикодавця про розірвання (припинення) договорів, не була розглянута та задоволена позивачем протягом розумного строку, зокрема, двадцятиденного строку для розгляду пропозиції про розірвання договору, встановленого ст.. 188 ГК України.
Оскільки грошові кошти були перераховані позивачем лише 21.03.2006 р., тобто майже через чотири місяці після отримання вимоги відповідача, суд приходить до висновку про їх повернення не у зв’язку з відповідною вимогою відповідача від 14.11.2005 р., що не дає достатніх підстав для задоволення позову про стягнення штрафу.
Суд не може погодитись з посиланнями позивача на те, що достатньою підставою для сплати штрафу є сама лише вимога про повернення позичкових коштів, оскільки надіслання пропозиції про внесення змін або розірвання договору (його припинення), не може були визначено як порушення договірних зобов’язань та, окрім того, обмежує право однієї з сторін на звернення до іншої з пропозицією про розірвання договору.
За викладеного суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову.
Суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, оскільки позивачем не наведено обставин та не підтверджено доказами наявність достатніх підстав припустити, що невжиття таких заходів могло б утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя В.Ф.Мороз