ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2009 р. Справа № 61/169-09
вх. № 5671/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Молочко Н.Г., за довіреністю №1275 від 04.03.2009р.;
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків
про стягнення 5534,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - КП "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 5534,79 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №7698, який було укладено між позивачем та відповідачем 21.07.2008р. та зобов’язати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому - передачі місце за адресою: м. Харків, вул.Героїв Праці, 25/71. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
24.09.2009р. представник позивача через канцелярію суду надав письмові уточнення позовних вимог (вх.11427) в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 5534,79 грн., зобов"язати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому - передачі місце за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці,25/71. Також позивач просить стягнути з відповідача 102,00 грн., 85,00грн. сплаченого державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 17,00 грн. судових витрат , пов"язаних із розглядом справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2009р. суд прийняв уточнення позовних вимог позивача та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цих уточнень.
В судовому засіданні 20.10.2009р. представник позивача, позовні вимоги підтримав з урахуванням уточнень до позовних вимог.
Відповідач в судове засідання, призначене на 20.10.2009р., не з"явився, свого повноважного представника не направив, документів, витребуваних ухвалами суду та відзиву на позовну заяву, не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи (арк.спр.59).
Присутній в судовому засіданні 20.10.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 07.10.2009 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі прокурора та представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
21 липня 2008 року між Комунальним підприємством "Міський Інформаційний центр" (позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір №7698 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 21 липня 2008року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (1,20x1.80x2) за адресою: м. Харків, вул.Героїв Праці, 25/71 строком з 21 липня 2008р. по 30 червня 2009р. (п. 1.4 Договору).
На підставі довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 21.07.2008р. ФОП ОСОБА_2 (відповідачу) було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (1,20x1.80x2) за адресою: м. Харків, вул.Героїв Праці, 25/71 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.
01.07.2008р. відповідач встановив спеціальну конструкцію типу - щит стаціонарний (1,20x1.80x2), за адресою: м. Харків, вул.Героїв Праці, 25/71, що підтверджується актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 21.07.2008р., який підписано та скріплено печатками позивачем та відповідачем.
Згідно до умов договору №7698 від 21.07.08р., а саме: п. п. 3.4.6., 4.1., 4.5. договору та додатку № 1 до договору № 7698 від 21.07.2008р. відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 222,40 грн. З урахування ПДВ 20%.
Відповідно до п.4.2. договору : „Якщо на момент укладання договору "Користувач" не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами тоді з дня укладання цього договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за договором у розмірі 25% відсотків від суми, передбаченої п.4.1. цього договору, що складає: 46,33 грн.(без ПДВ) на місяць; ПДВ-20% складає: 9,27 грн., загальний розмір плати (з ПДВ): 55,60 грн.
Відповідач, у свою чергу, порушив своє зобов'язання за договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, не сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього Договору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві суму заборгованості за користування місцем за договором № 7698 від 21.07.2008р. за весь час у розмірі - 312,07грн.
06.10.2008 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення №6349 (вих.№5196) з вимогою погасити заборгованість за договором №7698 від 21.07.08р. та попередженням про те , що у разі невиконання вимог даного повідомлення спеціальна конструкція буде демонтована. Відповідач отримав дане повідомлення 17.10.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на нього ніяк не відреагував, заборгованість не погасив.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 312,07грн.
Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно до п. 6.1. договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.
Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню за неповну сплату за цим договором у розмірі - 74 грн. 09 коп.
До того ж, згідно підпункту 3.4.2 п.3.4 договору відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальну конструкцію на місці, переданому у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.
Згідно п.6.3 договору відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 договору, сплачує позивачу пеню у розмірі плати за користування місцем, встановленої п.4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальної конструкції з порушенням зобов'язань.
Спеціальну конструкцію відповідачем було встановлено на місці, переданому в користування, ще 01 липня 2008року, що підтверджується актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 21.07.2008р.
А дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач не отримав.
Відповідач, у свою чергу, порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 договору щодо не розміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.
Таким чином відповідач повинен сплатити позивачу пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 21.07.2008 року по 21.10.2008 року у розмірі - 274,82 грн.
Відповідно до п.п.а) п. 2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконкому ХМР від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „Спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій".
Відповідно до п.п.б) п.2.8 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконкому ХМР від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „ Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2.3. цього Порядку за наказами директора КП „МІЦ”
У відповідності до п. а) п.п.3.1,1. договору №4230 від 26.10.2005р. позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках: несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених за користування місцями.
На підставі вищевказаного, 28.10.2008р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення №6612 (вих.№5715), з вимогою погасити заборгованість, яка виникла та повернути за актом прийому - передачі місце , та попередженням про те, що у разі не виконання відповідачем вимог даного повідомлення, спеціальну конструкцію буде демонтовано позивачем.
Дане повідомлення відповідач отримав 06.11.2009року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на нього не прореагував й, відповідно, ніяких дій щодо пред'явлених позивачем вимог, не вчинив, у результаті чого, відповідно до умов договору та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МЩ" №191-Д від 10.11.08 р. "Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій", позивач 11.12.2008р. здійснив демонтаж спеціальної конструкції - щит стаціонарний за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, 25/71, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальної конструкції від 11.12.2008р., у результаті чого він поніс збитки на суму - 810,04 грн., що підтверджується розрахунком витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції , рахунком - фактурою №СФД - 00270 від 12.12.2008р., калькуляцією витрат на надання послуг , кошторисом та іншими документами.
Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Господарським кодексом України також передбачено такий вид відповідальності за порушення господарських зобов’язань як відшкодування збитків. Так, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, страта або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв’язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.
Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вже було зазначено вище позивач вимушений був здійснити демонтаж спеціальних конструкцій за власні кошти у зв’язку з невиконанням відповідачем свого обов’язку, передбаченого умовами договору щодо своєчасної сплати платежів, в чому вбачається протиправна та винна поведінка відповідача. Розмір витрат на проведення демонтажу підтверджується матеріалами справи та знаходиться в прямому причинному зв’язку з протиправною поведінкою відповідача.
На підставі вказаного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 810,04 грн. витрат обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п.8.1.6 договору № 7698 від 21.07.08 р.: „Цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.
Таким чином, станом на 30 червня 2009року договір №7698 від 21.07.08р. вважається таким, що припинив свою дію.
Демонтаж позивачем спеціальної конструкції не позбавляв відповідача права користуватися місцем, оскільки договір після проведення демонтажу не припиняє свою дію та відповідно до предмету договору відповідачу надано в користування місце , що знаходиться у комунальній власності , а не спеціальну конструкцію і плата відповідачем проводиться за користування місцем , а не за користування спеціальною конструкцією.
Відповідно до п.5.1. договору №7698 від 21.07.2008р.: „Протягом семи днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору, „Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх „КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" на підставі актів прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками "КП" та „Користувача". При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється "Користувачем" самостійно за власний рахунок.
Відповідно до п.5.2 договору №7698 від 21.07.2008р. : "Місця вважаються фактично повернутими "КП" з моменту підписання актів приймання - передачі."
Отже зважаючи на те, що наведенимим положеннями договору передбачено повернення місць виключно на підставі актів приймання - передачі ні факт демонтажу, ні припинення договору не є фактами , які підтверджують належене виконання зобов"язання в частині повернення місць, наданих в користування.
Відповідач порушив умови даного договору, а саме, не повернув позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування за договором №7698 від 21.07.2008р.
Відповідно до п. 6.2. договору №7698 від 21.07.2008р.: „У разі прострочення повернення місць, наданих у користування, "Користувач" сплачує „КП" неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць (ПДВ), встановленої додатком №1 цого договору , за кожен день прострочення виконання зобов"язання щодо повернення місць за цим договором . Таким чином, відповідно до умов договору, з 29.10.2008р. і по 16.07.2009р. на відповідача нараховується неустойка за кожний день затримки повернення місця, яка складає 4063,77грн.
З урахуванням приписів ст. 611 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4063,77грн. неустойки за кожний день затримки повернення місця.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов"язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місце за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, 25/71.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованість за щомісячне користування місцем у розмірі 312,07 грн., пеню за неповну сплату платежів у розмірі 74,09 грн., пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці, що знаходиться у комунальній власності у розмірі 274,82 грн., витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 810,04 грн., неустойку за прострочення повернення місця у розмірі 4063,77 грн., держмито у розмірі 187,00грн., витрати пов"язані із розглядом справи у сумі 17,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 22.10.2009р.
Справа №61/169-09.