Україна  

    Суворовський районний  суд міста Одеси  

      Справа № 2-407  

      2009 рік

РІШЕННЯ  

Іменем України  

 10 вересня    2009 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі головуючого судді Гудіної Н.І.  

при секретарі Мельніченко А.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одесі

справу за позовом

 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу  

 та зустрічному позову

 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Органу приватизації Одеського міськвиконкому, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договорів купівлі - продажу недійсними

      Установив:

 Позивачка ОСОБА_8 звернулася із позовом до ОСОБА_9 про  стягнення боргу за договором займу , мотивуючи свої вимоги тім, що 16.12.1998 року відповідачка взяла  у неї у борг гроші в сумі 13000 доларів США. Вона неодноразово зверталася до відповідачки з проханням повернути їй борг, але відповідачка своїх обов’язків не виконує, тому вона змушена звернутися до суду про стягнення боргу.

 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися з позовом  до ОСОБА_2, Органу приватизації Одеського міськвиконкому, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договорів купівлі - продажу недійсними( якій в подальшому уточнився ) , мотивуючи своїх вимоги тім, що їх  сім'я ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3- чоловік, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - донька, с 1990 року постійно  мешкають та зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була державним житловим фондом, при цьому наймачем квартири була ОСОБА_2

З часом вони дізналися , що ОСОБА_2 одноособово приватизувала вказану квартиру на своє ім'я в 1997 році.

 Розпорядженням УЖКГ виконкому Одеської міської ради №100014 від 18.07.1997 року , на підставі заяви ОСОБА_2, було вирішено передати квартиру АДРЕСА_1 - в приватну власність ОСОБА_2

 На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 УЖКГ виконкомом Одеської  міськради було видане свідоцтво про право власності на житло від 18.07.1997 року, зареєстроване за №16-4119.

 Вважаючи  вказане розпорядження та свідоцтво про право власності на житло  незаконними, такими, що порушують  їх, як членів сім"ї наймача, право на приватизацію займаного ними житла, оскільки вони  не зверталися в органи приватизації с заявою про відмову від приватизації займаного ними житла, та фактично були його вказаними документами позбавлені, а ОСОБА_5 взагалі  на той час була неповнолітньою ,  та в будь якому разі повинна була включена до приватизації.

 У відповідності до ст. З Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам, а саме наймачам та членам його сім"ї, квартир.

 У відповідності до  ст. 5 Вказаного Закону, до членів сім’ї  наймача відносяться громадяни, які постійно мешкають в квартирі разом з наймачем.

 Відповідно до ст. 8  вказаного Закону, передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну чи часткову власність за письмовою згодою усіх повнолітніх членів сім'ї", які постійно мешкають в даній квартирі.

 В подальшому ОСОБА_2 переоформила вказану квартиру на ім'я ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №3028 від 29.07.1997 року, укладеного на товарній біржі «Центральна Одеська біржа».

 Після цього ОСОБА_6 переоформила вказану квартиру на ім’я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №4610 від 14.08.1998 року, укладеного на товарній біржі «Центральна Одеська біржа».

 Після цього ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_10, переоформила вказану квартиру на ім’я ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу №4611 від 15.08.1998 року, укладеного на товарній біржі «Центральна Одеська біржа».

 Після цього ОСОБА_7 переоформила вказану квартиру на ім’я ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу №5029 від 27.03.1999 року, укладеного на товарній біржі «Центральна Одеська біржа».

 Вказані договори повинні бути визнані недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки фактично це удавані правочини, які не були спрямовані на реальні настання правових наслідків, що встановлені ними, оскільки вказану квартиру ніхто фактично у власність не приймав, вони мешкають  в неї до цього часу безперервно, гроші за неї не отримував, вказані правочини укладенні фактично з метою приховування договорів застави, в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за договорами позики з відповідачами у відповідності до ст. 235 ЦК України.

 Однак вказані договори застави є нікчемними, оскільки щодо них не дотримана нотаріальна форма посвідчення у відповідності до вимог ст.ст. 220, 577 ЦК України. Тому вони прохають:Визнати не чинним розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №100014 від 18.07.1997 року про передачу ОСОБА_2 в приватну власність квартиру АДРЕСА_2.

 Визнати свідоцтво про право власності на житло від 18.07.1997 року, зареєстроване за №16-4119, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради про належність квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності ОСОБА_2 недійсним.

 Визнати недійсними договір купівлі продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 №3028 від 29.07.1997 року, укладеного на товарній біржі «Центральна Одеська біржа».

 Визнати недійсними договір купівлі продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 №4610 від 14.08.1998 року, укладеного на товарній біржі «Центральна Одеська біржа».

 Визнати недійсним договір № 5029 від 27.03.1999 року купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3, зареєстрований на товарній біржі « Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

 Відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове  засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

 Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення ОСОБА_1,  яка наполягала на задоволенні свого позову, та визнала зустрічний позов, думку позивачів по зустрічному позову, які наполягали на задоволенні зустрічного позову, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги сторін належить задовольнити з наступних підстав:

 В судовому засіданні достовірно встановлене наступне:

 16.12.1998 року ОСОБА_2 взяла  у ОСОБА_1 у борг гроші в сумі 13000 доларів США. ОСОБА_1. П.  неодноразово зверталася до ОСОБА_2  з проханням повернути їй борг, але вона своїх обов’язків не виконує, гроші не повертає.

 Сім'я ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3- чоловік, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - донька, с 1990 року постійно  мешкають та зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була державним житловим фондом, при цьому наймачем квартири була ОСОБА_2

 ОСОБА_2 одноособово приватизувала вказану квартиру на своє ім'я в 1997 році.

 Розпорядженням УЖКГ виконкому Одеської міської ради №100014 від 18.07.1997 року , на підставі заяви ОСОБА_2, було вирішено передати квартиру АДРЕСА_1 - в приватну власність ОСОБА_2

 На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 УЖКГ виконкомом Одеської  міськради було видане свідоцтво про право власності на житло від 18.07.1997 року, зареєстроване за №16-4119.

 Усі обставини в судовому засіданні були визнані сторонами по справі.

  На підставі викладеного,  суд дійшов до висновку про те, що дійсно ОСОБА_2 зобов’язана належним чином виконати свої зобов'язання , та повернути ОСОБА_1 гроші в сумі 101456,55  грн.,(  еквівалент 13000 доларів США). Оскільки приватизація житла була проведена с порушенням діючого законодавства, а саме, були порушені права членів родини ОСОБА_2, оскільки фактично це удавані правочини, які не були спрямовані на реальні настання правових наслідків, що встановлені ними, оскільки вказану квартиру ніхто фактично у власність не приймав, позивачі мешкають  в неї до цього часу безперервно, гроші за неї не отримували , вказані правочини укладенні фактично з метою приховування договорів застави, в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за договорами позики з відповідачами у відповідності до ст. 235 ЦК України.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  10,11,77,169,   212-215,218, ЦПК України,    ст. 214,374,375 ЦК України( в редакції 1963 року), ст.ст. 203.215,216,220,235,236,572-577 ЦК України, ст.ст. 3,5,8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», суд,-

      Вирішив :

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу задовольнити.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 101456,55 грн.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в сумі 1014,56 грн.

 Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційне технічне забезпечення на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області в сумі 120 грн.

 Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Органу приватизації Одеського міськвиконкому, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договорів купівлі - продажу недійсними задовольнити.

 Визнати недійсним розпорядження Управління житлово - комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради № 100014 від 18.07.1997 року про передачу ОСОБА_2 в приватну власність квартири АДРЕСА_4.

 Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 18.07.1997 року, яке зареєстроване під № 16-4119, та видане Управлінням житлово - комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_2 про належність на праві власності квартири АДРЕСА_4..

      Визнати недійсним договір № 3028 від 29.07.1997 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, зареєстрований на товарній біржі « Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

  Визнати недійсним договір № 4610 від 14.08.1998 року купівлі - продажу квартири АДРЕСА_5, зареєстрований на товарній біржі « Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

 Визнати недійсним договір №4611 від 15.08.1998 року купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_4, зареєстрований на товарній біржі « Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_2 ( від імені якої діяла ОСОБА_10) та ОСОБА_7.

 Визнати недійсним договір № 5029 від 27.03.1999 року купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3, зареєстрований на товарній біржі « Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя-