печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6937/17-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2017 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Мотрич В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.05.1999 року позивач за згодою та в інтересах членів сім'ї: дружини ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_6 в рівних долях придбали квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира придбавалася за спільні кошти подружжя для постійного проживання усіх членів сім'ї. 02.06.1999 року між позивачем, ОСОБА_6 та КБ «Кредитно-фінансова спілка «Експобанк» було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5875, відповідно до умов якого квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку у виконання зобов'язань за кредитним договором № 106. Крім того, вказана квартира 9.09.1999 року була передана в заставу. 05.09.2000 року ОСОБА_8 придбано вказану квартиру, котру 18.12.2000 року продано ОСОБА_9, який 11.03.2001 року продав ОСОБА_10, який 29.08.2001 року продав її ОСОБА_3

З часу купівлі квартири, а саме з червня 1999 року позивач разом з членами сім'ї постійно та регулярно сплачують за вказану квартиру усі послуги з обслуговування та утримання квартири (електропостачання, водопостачання, водовідведення та інші). У 2007 році проведено капітальний ремонт квартири. У 2007 році позивач домовився з відповідачем ОСОБА_3, що його родина викупає квартиру, а також щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу даної квартири, який планували укласти за ціною 35 000 доларів США. За домовленістю кошти за квартиру будуть виплачуватись частинами.

На виконання зазначених домовленостей у період із травня по жовтень 2012 року, позивачем було сплачено ОСОБА_3 23 650 доларів США, що стверджується розписками. Проте договір купівлі-продажу квартири не укладений. Відповідач ухиляється від укладення договору. Тому, позивач звернувся з цим позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 23 650 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 640 394 грн. 56 коп. як безпідставно сплачені на підставі ст. 1212 ЦК України.

У судовому засіданні позивач, його представник, третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали.

Крім того, позивач надав суду показання як свідок в порядку ст. 184 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_4 залишила зал судового засідання у зв'язку з поганим самопочуттям. Враховуючи, що в матеріалах справи є її заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, суд розглянув справу у її відсутність.

Відповідач до судового засідання не з'явився, надав письмові заперечення, у яких зазначив про розгляд справи у його відсутність. Тому, суд розглянув справу у відсутність відповідача, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на відсутність будь-яких договірних відносин з ОСОБА_1 з приводу купівлі-продажу квартири. А розписки, на котрі посилається позивач, лише свідчать про наявність у нього боргу та його погашення відповідачу.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, третьої особи ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на котру посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1, 2 ст 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 , ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 1 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Судом встановлено, що 14.05.1999 року позивач ОСОБА_1 за згодою та в інтересах членів сім'ї: дружини ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_6 в рівних долях придбали квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира придбавалася за спільні кошти подружжя для постійного проживання усіх членів сім'ї (а.с. 14).

02.06.1999 року між позивачем, ОСОБА_6 та КБ «Кредитно-фінансова спілка «Експобанк» було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5875, відповідно до умов якого квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку у виконання зобов'язань за кредитним договором № 106. Крім того, вказана квартира 9.09.1999 року була передана в заставу (а.с. 57-62, 65-66) .

05.09.2000 року ОСОБА_8 придбано заставлену квартиру, котру 18.12.2000 року продано ОСОБА_9, який 11.03.2001 року продав ОСОБА_10, який 29.08.2001 року продав її ОСОБА_3 (а.с. 64, 67-72).

З часу купівлі квартири, а саме з червня 1999 року позивач разом з членами сім'ї постійно та регулярно сплачують за вказану квартиру усі послуги з обслуговування та утримання квартири (електропостачання, водопостачання, водовідведення та інші). У 2007 році проведено капітальний ремонт квартири (а.с. 75-246).

Судом також встановлено, що у вказаній квартирі ОСОБА_3 не проживав та не проживає.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Дійсно сторонами не укладався письмовий договір купівлі-продажу квартири, попередній договір, договір про наміри.

Разом з тим, судом встановлено, що що позивачем ОСОБА_11 у період із травня по жовтень 2012 року було сплачено відповідачу ОСОБА_3 23 650 доларів США, що стверджується власноручно написаними ОСОБА_3 розписками про отримання грошових коштів (а.с. 15-16), а саме:

- 24.05.2012 року - 5 000 доларів США;

- 29.05.2012 року - 5 000 доларів США;

- 06.056.2012 року - 4 000 доларів США;

- 22.06.2012 року - 2 000 доларів США;

- 21.07.2012 року - 2 000 доларів США; '

- 25.09.2012 року - 3 850 доларів США;

- 22.10.2012 року - 1 800 доларів США.

Відповідно до ст. 1147 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тому доводи відповідача, що позивач отримав від нього на початку лютого борг у сумі 35 000 доларів США, є безпідставними, оскільки самої розписки про отримання вказаних коштів суду не надано.

Суду надано лише розписки про повернення коштів, починаючи з травня по жовтень 2012 року.

Відповідачем не доведено факт того, що він мав вказані грошові кошти та їх передавав позивачу у лютому 2012 року, як про це вказує відповідач у своїх письмових запереченнях. Відповідачем не зазначено мету позички вказаних коштів.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що розписки про повернення суми боргу лише підвереджують факт, на який посилається позивач, а саме вирішення питання щодо передання у власність позивачу та членам його сім'ї квартири АДРЕСА_1 у такий спосіб (укладення в майбутньому договору купівлі-продажу після сплати вартості квартири).

Крім того, із заперечень відповідача вбачається, що відповідач визнає факт, що позивач та члени його сім'ї тривалий час проживають у його квартирі, сплачували квартирну плату та плату за комунальні послуги. Такі заперечення суд розцінює як підтвердження існуючої домовленості між сторонами з приводу проживання у квартирі позивача та членів його сім'ї та викуп цієї квартири частинами.

Також у письмових запереченнях відповідач визнає, що сторонами велися розмови про потенційну можливість продажу квартири позивачу, але по ним не було досягнуто згоди, зокрема по вартості квартири та строків її оплати.

У зв'язку з цим, суд погоджується з доводами позивача, що на підставі розписок здійснювалась виплати коштів за квартиру, оскільки відповідач визнав наявність розмов про купівлю-продаж квартири, проте ухилився від укладення договору. Надані розписки підтверджують, що сторонами було досягнуто згоди щодо вартості квартири, порядок проведення розрахунків (сплату вартості частинами).

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України по справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Враховуючи, що розписки про повернення коштів суд розцінює як домовленість сторін з приводу викупу квартири позивачем частинами, та враховуючи, що сторони не виконали та не дотрималися вимог законодавства в частині укладення та нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, проте, кошти позивачем були сплачені відповідачу у виконання такої домовленості, яка також належним чином не оформлена, відповідач утримує вказані кошти без належної правової підстави (не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту) та їх не повертає позивачу, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти підлягають поверненню відповідачем на підставі ст. 1212 ЦК України.

Зазначене не суперечить правовій позиції Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, відповідно до котрої у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Проте у даному випадку між сторонами відсутні належним чином оформлені договірні відносини так, як договір купівлі-продажу квартири та позики ними не укладався.

При розгляді вказаної справи суд виходить із загальних засад цивільного судочинства, передбачених ст. 3 ЦК України, зокрема, із засад справедливості, добросовісності та розумності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 23 650 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 7 квітня 2017 року становить 640 922 грн. 71 коп. (з розрахунку 2710,0326 грн. за 100 доларів США).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений судовий збір позивачу відшкодовується відповідачем.

Керуючись ст. 1212 ЦК України та ст. 10, 57, 60, 209, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 23 650 доларів США, що еквівалентно 640 922 грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 403 грн. 94 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Батрин