АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Махлай Л.Д.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника позивача ОСОБА_1

представника ПАТ«Укркомунбанк» Лакизи С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Б.С., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» Матвієнко Андрія Анатолійовича, Публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» про визнання права власності на грошовий вклад у порядку спадкування за законом,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Б.С., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» Матвієнко А.А., ПАТ «Укркомунбанк» про визнання права власності на грошовий вклад у порядку спадкування за законом.

Справа № 753/20725/16-ц

№ апеляційного провадження № 22-ц/796/5592/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Н.О. Кириченко

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірну оцінку доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не застосував норми Закону України «Про нотаріат», «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого в МЮУ 22.02.2012 року № 296/5, порушив норми ст.ст. 16, 328, 321 ЦК України, ст.ст.194, 209 ЦПК України. Суд не встановив, що у нього існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку після смерті матері, у зв'язку із чим його права повинні бути захищені судом шляхом визнання за ним права власності на спадщину, оскільки інший дієвий спосіб захисту прав відсутній. Неможливість позивача провести нотаріальне посвідчення права на спадщину є порушенням його права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб'єктами цивільних прав та інших правовідносин. Вважає, що суд неправомірно відмовив йому у задоволенні позову пославшись на відсутність доказів, оскільки ним була надана довіреність від 10.06.2014 року №205 видана спадкодавцем ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_1 для отримання належних їй грошових коштів у відповідному відділенні ПАТ «Український комунальний банк» з платіжної карти № НОМЕР_1, яка і підтверджує наявність станом на 10.06.2014 року грошових коштів в установі банку.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з викладених підстав.

Представник ПАТ«Укркомунбанк» Лакиза С.М. у судовому засідання апеляційної інстанції просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Інші особи, які беруть участь у справі (їх представники) у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону, будь - яких клопотань чи заяв до суду не надходило. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених осіб у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх не обґрунтованості та недоведеності, зокрема зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що грошові кошти у сумі 200000, 00 грн. після закінчення строку дії договору № 17093/10 про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті були перераховані на картковий рахунок, який був відкритий 20.05.2014 року відповідно до договору № 168664/195934/200514 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «Укркомунбанк», та зберігаються на вказаному рахунку, оскільки померла ОСОБА_8 до смерті могла отримати у банку зазначені кошти.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та відповідають зібраним по справі доказам, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_8 та ПАТ «Укркомунбанк» 13 травня 2013 року було укладено договір №17093/10 про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті, відповідно до умов якого банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний рахунок № НОМЕР_2 в сумі 200000,00 грн. строком до 23.05.2014 року з нарахуванням 17,50 % річних (а.с. 18).

Грошові кошти було внесено на рахунок банку 13.05.2013 року, що підтверджується квитанцією № 1217014_26 (а.с.17).

20 травня 2014 року між ОСОБА_8 та ПАТ «Укркомунбанк» було укладено договір № 168664/195934/200514 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «Укркомунбанк» (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 11 вересня 2014 року, актовий запис №15463, ОСОБА_8 померла (а.с.13).

Як зазначає позивач, після її смерті відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно - квартира №103 по вул. Якира у м. Луганську та банківський вклад, який відкритий у ПАТ «Укркомунбанк» 13.05.2013 року на підставі договору № 17093/10 про строковий банківський вклад в національній валюті, сума вкладу 200000, 00 грн., які було зараховано на Картковий Рахунок ОСОБА_8, відповідно до вищезазначеного договору від 20.05.2014 року.

Позивач ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11) та спадкоємцем першої черги за законом.

Як зазначено у позовній заяві, 20 липня 2015 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом та зареєстроване у реєстрі за № 1575. Але, у матеріалах справи відсутня копія такого свідоцтва та відсутні відомості щодо подачі ОСОБА_3 такого свідоцтва до суду. Не додано його копії і до матеріалів апеляційної скарги.

Як вбачається, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про оформлення права власності на грошовий вклад в порядку спадкування за законом, але усно приватний нотаріус повідомив про неможливість оформлення права власності на вклад, у зв'язку з початком процедури ліквідації банку, відповідно до наданих листів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.08.2015 № 98/15, від 23.10.2015 № 21-40747/15, від 15.03.2016 № 21-15230/16.

Так, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій та просить суд визнати за ним право власності на грошові кошти в сумі 200000,00 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_3, відповідно до договору про строковий банківський вклад № 17093/10 від 13.05.2013 року, укладеного на ім'я ОСОБА_8 та відкритому в ПАТ «Укркомунбанк», на картковому рахунку № НОМЕР_4, відкритому по договору №1686514/195934/200514 від 20.05.2014 року про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки в ПАТ «Український комунальний банк» в порядку спадкування за законом, які залишилися після смерті ОСОБА_8

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Разом з тим, позивачем не заявлено жодних вимог до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Б.С., а тому колегія суддів приходить до висновку, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у даному спорі.

Так, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання підтверджуючих документів.

Згідно з п. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч. 4 ст. 49 Закону N 3425-XII відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Із відповідей наданих Банком на запити приватного нотаріуса вбачається, що останній вчинив всі залежні від нього дії для отримання інформації, необхідної для оформлення спадщини на банківський вклад (грошові кошти на Картковому Рахунку). Усна відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на грошовий вклад у порядку спадкування за законом, лише свідчить про те, що ОСОБА_3 не позбавлений права повторно звернутися до нотаріуса із вимогою про вчинення ним необхідної нотаріальної дії після усунення обставин, які перешкоджають отриманню необхідної інформації та відповідних документів.

Як вбачається, відповідно до постанови Правління НБУ від 14 вересня 2015 р. № 604 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 вересня 2015 р. № 169 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укркомунбанк» з 14 вересня 2015 р. до 13 вересня 2017 р., призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Укркомунбанк», визначені статтями 37, 38, 48, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному юрисконсульту відділу методологічного забезпечення та контролю виведення неплатоспроможних банків з ринку Матвієнку Андрію Анатолійовичу строком на 2 роки з 14 вересня 2015 року до 13 вересня 2017 року включно.

Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кожному вкладнику банку Фонд гарантує відшкодування коштів за його вкладом та відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Отже, неналежним відповідачем у справі є і уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» Матвієнко А.А., оскільки відповідно до вимог закону у разі оголошення процедури ліквідації банку така особа призначається з метою вчинення певних дій виключно від імені банку, та позбавлена діяти окремо від свого імені.

Із матеріалів справи вбачається, що на даний час Банк позбавлений можливості надати запитувану інформацію, оскільки не встановлено місцезнаходження первинних бухгалтерських документів ПАТ «Укркомунбанк», а також серверів (зі встановленою базою даних Банку), інших документів та технічних засобів враховуючи відсутність фактичного доступу до банківської установи.

Разом з тим, ПАТ «Укркомунбанк» повідомив, що запитувана інформація може бути надана при отриманні відповідного доступу до первинних банківських документів Банку, у тому числі до автоматизованої банківської системи ПАТ «Укркомунбанк».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_3 спосіб захисту (визнання права власності) не відповідає чинному законодавству, оскільки позивачем не надано доказів наявності порушеного банком права, яке підлягає захисту в судовому порядку, а також, ним не залучена до участі у справі у якості відповідача відповідна територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, яка у разі наявності грошового вкладу (грошових коштів на Картковому Рахунку) може отримати його за певних обставин.

Отже, відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

ПАТ «Укркомунбанк» не є тією особою, яка оспорює право власності ОСОБА_3 на грошовий вклад. Однак, станом на сьогоднішній день, права власності на грошовий вклад, що був розмішений у банку померлою ОСОБА_8 позивач не має, оскільки його право не підтверджене свідоцтвом про право на спадщину, а отже банк не може оспорювати або не визнавати документ, якого нема і відповідно, який до банку не пред'являвся.

Доказом прийняття спадщини після смерті матері може бути відповідний документ встановленого зразка, яким є свідоцтво про спадщину, проте з таким документом ОСОБА_3 до банку не звертався, а тому відсутні докази про те, що банк не визнає його права власності на спадкове майно через відмову банку надати інформацію про наявні на ім'я спадкодавця кошти.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову повністю ґрунтується на зібраних по справі доказах та відповідає вимогам закону з наведених підстав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач не довів беззаперечними доказами відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України наявність суми грошового вкладу у розмірі 200000, 00 грн. на банківському рахунку станом на день звернення ОСОБА_3 до суду із даним позовом. Грошові кошти, які перебували на банківському рахунку за Договором про строковий банківський вклад від 13.05.2013 року були перераховані на Картковий Рахунок ОСОБА_8 відповідно до Договору від 20.05.2014 року. Але, в матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували факт знаходження грошових коштів на Картковому рахунку ОСОБА_8 Так, за життя вона (або уповноважений нею представник) могли зняти вказані грошові кошти, тобто мали реальну можливість розпорядитись грошовими коштами, які знаходились на Картрахунку ОСОБА_8

Щодо довіреності виданої спадкодавцем ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_1 10.06.2014 року №205 для отримання належних їй грошових коштів у відповідному відділенні ПАТ «Український комунальний банк» з платіжної карти № НОМЕР_1, колегія суддів зазначає наступне.

Так, приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області БабенкоА.М. 10 червня 2014 року видано довіреність, якою ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_1 у межах чинного законодавства України вії її імені та в її інтересах бути її представником у підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та належності, у відповідному відділенні ПАТ «Український комунальний банк» міста Луганська з питань, пов'язаних з отриманням належних їй грошових коштів, інших платежів з платіжної пластикової картки. Для виконання вказаних у цій довіреності повноважень представнику надано право: отримувати належні їй, на підставі договору № 17093/10 про строковий банківський вклад фізичної особи резидента в національній валюті від 13.05.2013 року, грошові кошти у відповідному відділенні ПАТ «Український комунальний банк» міста Луганська з платіжної пластикової картки № НОМЕР_5, подавати від її імені заяви та інші документи, отримувати необхідні довідки та документи, сплачувати необхідні платежі, розписуватися за неї, отримувати за неї документи, в тому числі

всі необхідні довідки, рішення тощо, одержувати довідки або інші документи про наявність грошових сум, процентів (нарахувань) по них чи руху зазначених сум, отримувати грошові кошти, що знаходяться на рахунку, без будь-яких обмежень у сумах, нараховані проценти, розписуватись за неї на документах та в одержанні за неї грошових коштів (а.с. 133).

Але, дана довіреність не підтверджує наявність зазначених грошових коштів в установі банку. Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували б наявність цих грошових коштів на рахунку у ПАТ «Укркомунбанк» станом на день звернення до суду із цим позовом. Таких доказів не було здобуто як під час розгляду справи судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції.

Дана довіреність не може слугувати належним доказом у розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України на підтвердження обставин зазначених у позовній заяві щодо наявності грошових коштів на відповідному картковому рахунку у Банку, оскільки була видана у червні 2014 року, а ОСОБА_10 померла у вересні 2014 року, отже як ОСОБА_10 за життя так і її представник з дня отримання довіреності і до дня звернення із даним позовом до суду могли отримати зазначені грошові кошти шляхом їх отримання у відповідному відділенні банку чи зняття коштів з Картрахунку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки зазначене відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_11 (як спадкоємець першої черги після померлої ОСОБА_10.) не позбавлений права оформити свої спадкові права, у порядку спадкування за законом, після припинення існування обставин, які перешкоджають у отриманні інформації необхідної для підтвердження наявності грошових коштів на відповідному Картковому Рахунку спадкодавця.

Отже, твердження заявника про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: