Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 676/4914/16-ц

Провадження № 22-ц/792/707/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Костенка А.М.,

суддів: Грох Л.М., Гринчука Р.С.,

секретар Гриньова А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку ст. 197 ЦПК України цивільну справу № 676/4914/16-ц за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на заочне рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Євролізинг Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом просили визнати недійсним договір фінансового лізингу та стягнути із відповідача кошти в розмірі 42 360 грн., моральну шкоду в розмірі 7000 грн.. Зазначали, що 24 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Євролізинг Україна» було укладено договір фінансового лізингу, предметом якого був транспортний засіб марки RenaultDaster. Того ж дня позивачем було сплачено кошти на рахунок відповідача в розмірі 42 360 грн., що підтверджується квитанцією № 103 від 24 червня 2015 року з яких як виявилося пізніше 33 280 грн. – адміністративний платіж та 9 080 грн. авансований платіж. Ознайомившись детально із умовами договору позивач зрозумів, що даний договір укладено на вкрай невигідних для нього умовах та звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому сплачених коштів на, що отримав відповідь, що адміністративний платіж поверненню не підлягає, а повертається лише 60 % авансованого платежу. Тому враховуючи дані обставини, вважав, що даний договір порушує його права, передбачені Законом України «Про захист прав споживача», послався на вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України та просив врахувати невідповідність положень договору фінансового лізингу від 24 червня 2015 року, принципам добросовісності, розумності, справедливості, та рівності сторін у договорі.

_____________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/ 707/17

Доповідач –Костенко А.М. Категорія № 19

Заочним рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 24 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТзОВ «Євролізинг Україна». Стягнуто із ТзОВ «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_1 42 360 грн. внесену суму платежу. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 8 лютого 2017 року відмовлено в задоволені заяви ТзОВ «Євролізинг Україна» про перегляд заочного рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року.

В апеляційній скарзі представник товариства із заочним рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, умов договору фінансового лізингу, та спеціального закону України «Про фінансовий лізинг», існування суттєвих розбіжностей та невідповідності фактів по суті спору. Зазначав, що оскаржуваний договір фінансового лізингу укладено відповідно до вимог цивільного законодавства та законодавства, яке регулює діяльність у сфері фінансового лізингу, оскільки правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписано позивачем та повноважною особою відповідача, а тому при вирішенні даного спору між сторонами повинні застосовуватися положення укладеного договору та додатків до нього. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що адміністративний платіж є частиною договору фінансового лізингу та не сплачується за окремим правочином, він входить до загальної суми договору і розглядається у складі фінансової послуги, а не окремо.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 24 червня 2015 року між позивачем та ТОВ «Євролізинг Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 00169 з додатками до нього.

Відповідно до умов зазначеного договору предметом договору лізингу є транспортний засіб автомобіль RenaultDuster комплектація/модифікація ДСІ, об’єм двигуна 1,5, тип КПП мех., вартістю 14791,11 доларів США, що еквівалентно на дату підписання договору 332800 грн. Лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу в строк та умовах даного договору, а лізингоодержувач зобов’язаний до отримання предмету лізингу на умовах та порядку, передбаченому у договорі сплатити, передбачені даним договором платежі, прийняти предмет лізингу, у встановлений строк та в повному обсязі оплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного договору (п.п. 1.1, 3.1, 3.3., 8.2).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 78 календарних місяців, але до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому. Строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання сторонами акту прийому-передачі та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту-прийому-передачі та останнього місяця сплати лізингового платежу (п. п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу й у разі необрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах пункту 12.1 цього договору, що стосуються обсягу повернення коштів.

При цьому, згідно з пунктом 12.1 договору лізингодавець повертає лізингоодержувачу лише 60 % авансового платежу, а 40 % утримує як штраф за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

Згідно з п. 4.1 договору Предмет Лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (дев'яноста) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Адміністративного платежу, Авансового платежу та Комісії за Передачу Предмета Лізингу. Лізингоодержувач має право сплачувати Авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного Договору платежами, визначеними Лізингодавцем залежно від вартості Предмета Лізингу в Додатку № 1 до даного Договору.

За умовами договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший внесок, який складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

У додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 00169 від 24 червня 2015 року встановлено вартість предмета лізингу автомобіль RenaultDаster – 14791,11 доларів США., що еквівалентно на дату підписання договору 332800 грн., авансовий платіж -7395,56 доларів США та щомісячний платіж авансового платежу – 616,30 доларів США, розмір комісії за передачу (3%) – 443,73 доларів США, адміністративний платіж 1479,11 долари США та графік сплати авансового платежу.

Згідно додатку № 2 до договору фінансового лізингу № 00169 від 24 червня 2015 року визначено специфікацію предмету лизінгу.

Після підписання договору позивач 24 червня 2015 року сплатив ТОВ «Євролізинг Україна» 42360 грн. Відповідно до квитанцій від 24 червня 2015 року призначення цих платежів–договір фінансового лізингу № 00169 від 24 червня 2015 року.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Крім того, відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг». 

Ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

У даній цивільній справі судом встановлено, що згідно з укладеним між сторонами договору фінансового лізингу лізингодавець зобов’язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі.

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 14791,11 дол. США., що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 332800 грн.

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Таким чином судом встановлено, що за невиконання своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду – штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

З огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов’язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов’язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов’язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов’язань лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 1.5 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобов’язаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (статті 808 ЦК України).

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.5 договору щодо усунення

лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім того, статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР передбачено, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

За змістом частини п’ятої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, є несправедливими.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постановах від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, 11 травня 2016 року № 6-65цс16, 811 травня 2016 року № 6-30230цс15, 8 червня 2016 року № 6-330 цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про фінансовий лізинг», та суперечить цивільному законодавству.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та неправомірності рішення суду першої інстанції слід відхилити, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать чинним вимогам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду України

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» відхилити.

Заочне рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1212 грн. 64 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С. Гринчук

ОСОБА_4

Згідно з оригіналом ОСОБА_5