ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.09.2009 р.           08:51           № 12/11-09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа –Прокуратура Шевченківського району міста Києва, про скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа –Прокуратура Шевченківського району міста Києва, про скасування постанови.

В суді позивач свій позов підтримав та, враховуючи уточнені–змінені позовні вимоги, просив скасувати постанову головного державного виконавця Андронович Наталії Василівни ВП №9117139 від 21.08 . 2008 року про закінчення виконавчого провадження, посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови від 21.08.08 державним виконавцем грубо порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не направлено копію постанови про закінчення виконавчого провадження стягувачу, в тексті оскаржуваної постанови допущено неточності, неправомірно застосовано положення норми даного Закону. Крім того, в діях державного виконавця вбачається порушення норм ст. 124 Конституції України.

Представник відповідача - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувану постанову винесено з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Представник третьої особи –Прокуратури Шевченківського району міста Києва заперечив стосовно позову, вважає, що рішення суду за відповідним виконавчим провадженням не може бути виконано з об’єктивних причин.

Вислухавши учасника процесу та дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

15.11.2006 року до державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м.Києва надійшов на виконання виконавчий лист від 29.09.2006 № 2а-761/06 Шевченківського районного суду міста Києва про зобов'язання «Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації»(далі –КМ БТІ) скасувати державну реєстрацію дублікату договору міни від 17.08.1994 року.

У відповідності до вимог статей 3, 18, 19, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) державним виконавцем 15.11.2006 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону 01.12.2006 року винесена вимога державного виконавця та направлена до КМ БТІ для виконання.

У зв'язку з невиконанням вимоги державного виконавця від 01.12.2006 року,  11.01.2007 року винесено повторні вимоги державного виконавця та направлено до КМ БТІ для виконання. У зв'язку з невиконанням законних вимог державного виконавця, 15.03.2007 року винесено постанову про накладення штрафу, яку направлено до КМ БТІ.

05.04.2007 року надійшла відповідь з БТІ, про те, що боржник не може виконати рішення суду в зв'язку з тим, що для скасування державної реєстрації дублікату договору міни 17.08.1994 року, необхідно скасувати реєстрацію свідоцтва про право на спадщину від 02.05.2003 року.

На підставі п. 1 ст. 35 Закону 02.04.2007 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з направленням заяви до Шевченківського районного суду для роз’яснення виконання рішення.

28.09.2007 року до відділу ДВС надійшла заява ОСОБА_1 та копія ухвали Шевченківського районного суду  від 20.06.2007 року про відмову державному виконавцю у задоволенні заяви про роз'яснення виконання рішення.

На підставі ст. 36 п. 5 Закону 01.10.2007 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, а 16.10.2007 року направлено повторну вимогу державного виконавця для виконання рішення суду в строк до 26.10.2007 року.

Станом на 08.11.2007 року рішення суду не було виконано. У зв'язку з невиконанням законних вимог державного виконавця, 09.11.2007 року винесено постанову про накладання штрафу, яку направлено до КМ БТІ.

Згідно відповіді КМ БТІ у вимозі державного виконавця не вказано поштову адресу нерухомого майна, державну реєстрацію права власності якого вимагається скасувати, також не надано належним чином засвідчений документ про припинення права власності, у встановленому законом порядку чи скасування правовстановлюючого документа.

26.11.2007 року державний виконавець звернувся із заявою до суду, який видав виконавчий документ, про уточнення поштової адреси нерухомого майна, державну реєстрацію права власності якого вимагається скасувати. У цей же день виконавче провадження зупинено та винесено відповідну постанову.

08.02.2008 року суд розглянув заяву державного виконавця та виніс ухвалу № 2а-761/06, у якій уточнена поштова адреса нерухомого майна, державну реєстрацію права власності якого вимагається скасувати.

19.02.2008 року направлено повторну вимогу до КМ БТІ та надано строк виконання до 26.02.2008 року.

Однак вимогу державного виконавця боржником не виконано.

11.04.2008 року винесено постанову про накладення штрафу та направлено до КМ БТІ.

29.05.2008 року надійшла відповідь з КМ БТІ, зі змісту якої вбачається, що скасувати державну реєстрацію права власності неможливо, оскільки державної реєстрації права власності на підставі договору міни не існує з 26.05.2003 року, в зв'язку з переходом права власності в порядку спадкування до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

21.08.2008 року виконавче провадження закінчено, про що винесено відповідну постанову та направлено клопотання до Шевченківського районного суду про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

При винесенні даної постанови державний виконавець керувався ч. 3 ст. 76, п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із даних критеріїв судом встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом  шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк . Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, даний строк державним виконавцем було порушено.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що її винесено на підставі ч. 3 ст. 76 Закону, відповідно до якої, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

За змістом наведеної норми –саме, після застосовує до боржника штрафних санкцій та інших заходів, передбачених ст. 87 Закону (порушення клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника), державний виконавець має право винести постанову, якою виконавчий документ повернути до суду чи іншого органу, що видав його. Однак в порушення даної норми державний виконавець одночасно із направленням клопотання до Шевченківського районного суду м. Києва виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена передчасно з порушенням вимог ст.76 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам  та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, докази, щодо направлення стягувачу (позивачу) копії оскаржуваної постанови відсутні.

За таких умов суд приходить до висновку про обґрунтованість посилань позивача на те, що про існування оскаржуваної постанови їй стало відомо лише 10.12.2008 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Одночасно це свідчить, що позивачем дотримано 10-ти денний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 181 КАС України.

Крім того, суд, звертає увагу на те, що у постанові державного виконавця від 21.08.2008 року зазначено, що виконавчий лист, на підставі якого здійснювалося виконавче провадження №2а-761 видано 31.10.2007 року. Однак, як видно із копії виконавчого листа №2а-761, виданого Шевченківським районним судом м. Києва та долученого до матеріалів справи, його датовано 29.09.2006 року. Дана обставина свідчить про невідповідність постанови від 21.08.2008 року матеріалам виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Таким чином, даною нормою права не встановлено а ні обов’язку, а ні права державного виконавця закінчити виконавче провадження при порушенні клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач в суді не довів правомірність відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ч.2 ст.19 Основного Закону відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.

В силу ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Проблема виконання судових рішень є однією з головних проблем у системі правосуддя України. Це підтверджує той факт, що переважна більшість рішень Європейського Суду з прав людини проти України стосується питання невиконання судових рішень. Так, наприклад, звертається увага на рішення у справах Войтенко проти України, Жовнір проти України, Шмалько проти України, Ромашов проти України, Півень проти України тощо.

За таких умов суд, приходить до висновку про протиправність постанови від 21.08.2008 року державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, та про необхідність її скасування з підстави невідповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.08.2008 року ВП №9117139, винесену головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління у місті Києві Андросович Наталією Василівною.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.   

Суддя:                                                                                         Ю.І. Цвіркун