КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв`язку між Київським апеляційним судом та ДУ «Київський слідчий ізолятор», матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 липня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Таке рішення суд мотивував тим, що на даний час суду не надано достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та зазначені в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва, якою ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, суттєво зменшилися чи зникли, а наразі ОСОБА_7 може переховуватись від суду, впливати на свідків, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуєтьсяОСОБА_7 , вид та міру покарання, що загрожує йому у випадку визнання його винуватим, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, і те, що ще не допитані всі свідки, визнав необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, оскільки інший, більш м`який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , вважаючи ухвалу суду незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог кримінального ____________________________________________________________

Справа №11-кп/824/3798/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8

Категорія: ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_1

процесуального Закону, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисту поруку полковника Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія, командира батальйону Гелаєвського полку спеціального призначення БОРЗ - ОСОБА_9 .

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що в своїй ухвалі суддя суперечить позиції Європейського суду з прав людини, на яку посилається, а саме, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.

Також вважає безпідставним і обґрунтування судом оскаржуваної ухвали рішенням Європейського суду з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, оскільки виходячи зі змісту цього рішення, висновки суду мають гуртуватися саме у комплексі із особою ОСОБА_7 та кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких його обвинувачують. В цьому сенсі судом не було проведено синтезу, оскільки ОСОБА_7 характеризується позитивно, має сталі соціальні зв`язки, місце проживання у м. Києві, раніше не судимий. Крім того, обвинувачений не переховувався від органів досудового розслідування та суду, а за межі України виїхав за запрошенням для продовження спортивної кар`єри та роботи, яке отримав набагато раніше, до внесення відомостей щодо нього у міжнародний розшук.

Наголошує на тому, що у вище вказаному рішенні Європейського суду з прав людини мова йде про стадію слідства, в той час як у даному кримінальному провадженні триває стадія судового розгляду.

Крім того, просить врахувати, що ОСОБА_7 утримується в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 03 жовтня 2019 року, тобто 3 роки 7 місяців, а загалом позбавлений волі із 13 год. 00 хв. 29 січня 2019 року, що становить 4 роки 4 місяці, коли його було затримано на території країни агресора в рамках міжнародного розшуку.

Зазначає й те, що ризик втечі, який був висунутий судом ОСОБА_7 , є неспроможним, оскільки на території України в період із 24 лютого 2022 року і до тепер діє воєнний стан, під час якого запроваджено режим комендантської години, що передбачає обмеження вільного пересування територією Україною без документів та спец перепусток. У ОСОБА_7 відсутні документи, що посвідчують його особу та надають право перетину державного кордону України, оскільки закордонний паспорт та паспорт громадянина України у нього був вилучений при затриманні, дані документи перебувають у прокурора Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_10 . Також, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, ОСОБА_7 не має можливості виїзду за межі України з метою переховування від суду, так як він призовного віку.

Крім того, зазначає, що у попередніх судових засіданнях були долучені та досліджені докази, розпочався допит свідків сторони обвинувачення. Дані докази та показання допитаних свідків не доводять вини ОСОБА_7 , а тому твердження суду про те, що страх обвинуваченого перед тяжкістю покарання спонукатиме його переховуватися від суду, є безпідставним.

Також відсутній і ризик впливу ОСОБА_7 на свідків, оскільки свідки у даній справі не володіють жодною конкретною інформацією щодо кримінальних правопорушень, що інкримінуються ОСОБА_7 .

Що стосується висновків суду стосовно ненадання стороною захисту медичних документів щодо стану здоров`я ОСОБА_7 та процедур спрямованих на його відновлення, то стороною захисту у попередніх судових засіданнях наголошувалося на різкому погіршенні стану здоров`я ОСОБА_7 , що сталося внаслідок поєднання декількох факторів, а саме: травми отриманні ним у ДТП, у яке він потратив до своєї екстрадиції, неналежними умовами тримання та відсутністю належного медичного забезпечення в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

При цьому, через те, що ОСОБА_7 був затриманий та екстрадований до України, де був взятий під варту, він не пройшов курс реабілітації, внаслідок чого його стан здоров`я різко погіршився. 08 грудня 2022 року та 13 березня 2023 року він пройшов невідкладні медичні обстеження та МРТ дослідження, відповідно до яких лікарем виявлено захворювання хребта, у зв`язку з чим стороною захисту, з часу проведення обстеження, наголошувалося на тому, що обрання до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою полегшить його страждання, дасть можливість пройти курс лікування та отримати кваліфіковану медичну допомогу.

Не погоджується апелянт і з підставами відмови судом у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисту поруку полковника Збройних сил Чеченської Республіки Ічкенія, командира батальйону Гелаєвського полку спеціального призначення БОРЗ - ОСОБА_9 , який, як і багато синів дружнього народу Чеченської республіки Ічкерія, зі зброєю в руках відстоюють незалежне майбутнє нашої держави.

Окрім цього, вказує на те, що зміна запобіжного заходу із тримання під вартою на особисту поруку допоможе уникнути додаткових витрат з державного бюджету України за рішенням Європейського суду з прав людини, оскільки переважна більшість справ виграних проти України стосуються необґрунтованого тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи захисника ОСОБА_6 про відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.

Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , Солом`янським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12017100090011732 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 289 КК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, своє рішення суд мотивував тим, що на даний час суду не надано достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та зазначені в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва, якою ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, суттєво зменшилися чи зникли, а наразі ОСОБА_7 може переховуватись від суду, впливати на свідків, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законодавством передбачена максимальна міра покарання, та, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуєтьсяОСОБА_7 , вид та міру покарання, що загрожує йому у випадку визнання його винуватим, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, і те, що ще не допитані всі свідки, визнав необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою,оскільки інший, більш м`який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до ОСОБА_12 жодного з більш м`яких запобіжних заходів, є безпідставними.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Враховуючи характер висунутого ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого злочину, тобто і злочину проти життя та здоров`я особи, за який передбачено покарання увиді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, та який спричинив загибель людини, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, який не має місця реєстрації у місті Києві, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, та відсутність даних, які б свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою за станом здоров`я, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків, та враховуючи ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила.

Посилання захисника ОСОБА_6 на те, що висновки суду мають гуртуватися саме у комплексі із особою обвинуваченого та кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких його обвинувачують, проте судом в цьому сенсі не було проведено синтезу, оскільки ОСОБА_7 характеризується позитивно, має сталі соціальні зв`язки, має місце проживання у м. Києві, раніше не судимий, не переховувався від органів досудового розслідування та суду, а за межі України виїхав за запрошенням для продовження спортивної кар`єри та роботи, яке отримав набагато раніше, ще до внесення відомостей щодо нього у міжнародний розшук, є непереконливими та не спростовують наявність встановлених на даний час у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Твердження захисника про те, що не існує будь-якого ризику втечі ОСОБА_7 , оскільки на території України в період із 24 лютого 2022 року і до тепер діє воєнний стан, під час якого запроваджено режим комендантської години, що передбачає обмеження вільного пересування територією Україною без документів та спец перепусток, до того ж у ОСОБА_7 відсутні документи, що посвідчують його особу та надають право перетину державного кордону України, так як закордонний паспорт та паспорт громадянина України у нього були вилучені при затриманні та перебувають у прокурора, а також у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, ОСОБА_7 не має можливості виїзду за межі України з метою переховування від суду, так як він призовного віку, є непереконливими, зважаючи на характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, які переконливо доводять існування ризику втечі, тому, на переконання колегії суддів, достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання ОСОБА_7 під вартою, щоб завадити цьому.

При цьому, враховуючи те, що, згідно з даними, наведеними у клопотанні прокурора, ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні перебував у міжнародному розшуку, це також свідчить про реальність ризику переховування обвинуваченого від суду, який є досить високим.

Щодо доводів захисника ОСОБА_6 про те, що у попередніх судових засіданнях були долучені і досліджені докази, та розпочався допит свідків сторони обвинувачення, які не доводять вини ОСОБА_7 , і тому безпідставним є твердження суду про те, що страх обвинуваченого перед тяжкістю покарання спонукатиме його переховуватися від суду, то вони не заслуговують на увагу, оскільки на даний час судове провадження триває, при цьому обсяг проведених судом процесуальних дій під час судового розгляду у кримінальному провадженні та їх результати не зменшують ризик переховування від суду.

Доводи захисника ОСОБА_6 щодо відсутності ризику впливу ОСОБА_7 на свідків, так як вони у даній справі не володіють жодною конкретною інформацією щодо кримінальних правопорушень, що інкримінуються ОСОБА_7 , є безпідставними, оскільки на даний час судове провадження триває і по справі ще не всі свідки допитані, а прокурор має право заявити про допит свідків на будь-якій стадії судового розгляду, відповідно до визначеного судом обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження.

Що стосується посилання захисника на те, що ОСОБА_7 утримується в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 03 жовтня 2019 року, а загалом позбавлений волі із 13 год. 00 хв. 29 січня 2019 року, коли його було затримано на території країни агресора в рамках міжнародного розшуку, то вказана обставина жодним чином не вказує на зменшення існування зазначених вище ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зважаючи на конкретні обставини висунутого обвинувачення, характер та тяжкість діяння, яке йому інкримінується, і покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у його вчиненні.

Доводи ж захисника ОСОБА_6 про те, що погіршується стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_12 , нічим не підтверджені, адже суду не були надані жодні відомості про те, що за станом здоров`я ОСОБА_7 не може утримуватися під вартою.

Не заслуговують на увагу також доводи захисника ОСОБА_6 про те, що, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисту поруку полковника Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія, командира батальйону Гелаєвського полку спеціального призначення БОРЗ - ОСОБА_9 , який, як і багато інших представників дружнього народу Чеченської республіки Ічкерія, зі зброєю в руках відстоюють незалежне майбутнє нашої держави, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до статті 194 цього Кодексу, і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

За змістом цієї норми поручителі повинні заслуговувати на довіру суду з огляду на повагу та авторитет у суспільстві, на що впливають їх моральні якості, рід занять або займана посада, життєвий досвід, громадська діяльність тощо.

Між тим, сам факт участі у відстоюванні незалежного майбутнього України полковником Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія, командиром батальйону Гелаєвського полку спеціального призначення БОРЗ - ОСОБА_13 , не говорить про те, що він зможе гарантувати дотримання обвинуваченим ОСОБА_7 відповідних обов`язків і запобігти зазначеним вище існуючим ризикам неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому суд, вказуючи про те, що з повагою відноситься до всіх захисників України від збройної агресії РФ, вірно зазначив в ухвалі, що ОСОБА_14 не є медійною персоною, особисті його якості суду не відомі, а тому не може знати, чи заслуговує дана особа на особливу довіру.

Отже, враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_12 більш м`якого запобіжного заходу, що є змістом апеляційної вимоги захисника ОСОБА_6 , принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисникаОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 липня 2023 року включно, без визначення розміру застави, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

_____________________ ____________________ ____________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3