У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2009 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Коваленка Є.П.
суддів – Максимовича Ю.А. , Римар Т.М.
з участю прокурора – Семенця О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 . на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2008 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м.Тернополя, освіта - середня, непрацюючий, неодружений, проживаючий у АДРЕСА_1 , раніше судимий:
• вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 06 березня 2008 року за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
засуджений за ч.4 ст.27,ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до покарання , призначеного за даним вироком, частково приєднане невідбутне покарання за вироком Збаразького районного суду від 6 березня 2008 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець м. Тернополя, освіта середня, неодружений, непрацюючий,
Головуючий у 1 інстанції - Костів О.З. категорія – ст. 27, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК
Доповідач- Максимович Ю.А. справа № 11-55/09
проживаючий у м. Тернополі проспект
АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 27, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 76 КК України покладено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Згідно вироку суду 15 вересня 2008 року близько 19.00 год. засуджені ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . знаходились біля магазину «Едельвейс», що на проспекті Злуки, 17, в м.Тернополі, де розпивали спиртні напої. Біля 20.00 год. до них підійшов їх знайомий ОСОБА_3 ., який проживає із ними в одному будинку АДРЕСА_3 , та вони разом втрьох продовжили розпивати спиртне. При цьому ОСОБА_1 . побачив, що потерпілий має при собі гаманець із грошима, оскільки той розраховувався в магазині за придбане спиртне та розповідав, що був на заробітках в м. Києві. ОСОБА_1 . попросив в потерпілого позичити йому 40 грн., щоб піти в більярдний клуб, на що останній у грубій формі йому відмовив.
В цей час, близько 23.00 год., у ОСОБА_1 . виник злочинний намір, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_3 ., а саме - гаманця із грошима, який той мав при собі.
Реалізуючи свій злочинний намір, 15 вересня 2008 року близько 23.00 години ОСОБА_1 ., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля магазину „Едельвейс", що на проспекті Злуки, 17, в м. Тернополі, запропонував ОСОБА_2 . заволодіти грошима ОСОБА_3 . шляхом грабежу, на що він погодився.
Коли ОСОБА_3 . відійшов від них в сторону, щоб поговорити по телефону, вони розподілили між собою злочинні ролі, згідно яких ОСОБА_2 . повинен був покинути їх раніше та очікувати в третьому під'їзді будинку АДРЕСА_3 , де вони проживали, а ОСОБА_1 . повинен був завести туди ОСОБА_3 . Після цього ОСОБА_2 . повинен був напасти на потерпілого, застосувати до нього насильство та відкрито викрасти його майно.
Таким чином ОСОБА_1 . схилив ОСОБА_2 . до вчинення злочину.
Після цього, діючи згідно розподілених наперед злочинних ролей, ОСОБА_2 . попрощався та пішов в третій під'їзд будинку АДРЕСА_3 , де в неосвітленому місці на першому поверсі, став очікувати ОСОБА_1 . та потерпілого, з метою вчинення грабежу. ОСОБА_1 . запропонував ОСОБА_3 . разом піти додому, на що останній погодився.
Завівши потерпілого в під'їзд, де за підбуренням ОСОБА_1 . їх очікував ОСОБА_2 , останній, побачивши ОСОБА_3 ., наніс йому удар кулаком ззаду в ділянку шиї, застосувавши до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, від чого той впав на підлогу. Падаючи, потерпілий зачепив ОСОБА_1 ., який знаходився поруч із ним, та останній також впав на підлогу. Утримуючи потерпілого в лежачому положенні, ОСОБА_2 . почав його обшукувати з метою викрасти гаманець вартістю 4 грн. 50 коп., в якому знаходилось: п'ять купюр номіналом по 100 доларів СПІА кожна, що згідно офіційного курсу гривні до долара США, складало 2426 гривень, 428 гривень, три чеки, дві пластикові картки „АРЕСS", візитна картка, чотири акційні етикетки від пива, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють, а всього на загальну суму 2858 грн. 50 коп.
Однак, ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . не змогли довести злочин до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були виявлені ОСОБА_4 ., яка в цей час зайшла в під’їзд, а тому з місця вчинення злочину втекли.
У апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ., не оспорюючи доведеності своєї вини та кваліфікації дій, просить пом’якшити покарання та призначити таке, що не пов’язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що щиросердечно розкаюється у вчиненому, має на утриманні непрацюючого батька, а також допомагає бабці по господарству, а його молодший брат на даний час відбуває покарання.
Вирок в частині засудження ОСОБА_2 . не оспорюється.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який вважає вирок обґрунтованим та законним, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи, перевіривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає з наступних мотивів.
Висновок суду про доведеність вини засуджених у вчиненні замаху на відкрите заволодіння майна та кваліфікація їх дій, в апеляції не оспорюється.
Покарання засудженому ОСОБА_1 . суд призначив у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України із врахуванням правил сукупності вчинених злочинів.
Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_1 . хоча позитивно характеризується за місцем проживання, однак вчинив умисний злочин в стані алкогольного сп’яніння під час дії іспитового строку за попереднім вироком і прийшов до правильного висновку про неможливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства та доцільність застосування до нього покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, суд врахував і пом’якшуючі обставини - визнання вини та щире розкаяння у вчиненому, сприяння розкриттю злочину і призначив за ч.2 ст. 186 КК України мінімальне покарання.
Підстав для пом’якшення покарання засудженому ОСОБА_1 . колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.362,365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 . залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2008 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
З оригіналом згідно:
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Максимович Ю.А.