копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-196/09/0470
Категорія статобліку 2.32
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 жовтня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В.М.
при секретарі Середа А.О.
за участю:
позивача Лаврентьєвої А.А.
представника позивача ОСОБА_2.
представника відповідачів Лимар О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області; сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними,-
ВСТАНОВИВ:
08 січня 2009 року ОСОБА_2 звернувся із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати відмову сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_1 за місцем проживання батька, ОСОБА_2, незаконною;
- зобов’язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зареєструвати місця проживання неповнолітньої ОСОБА_1 за місцем проживання батька, ОСОБА_2.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року замінено первинного позивача ОСОБА_2 на ОСОБА_1.
16 квітня 2009 року ОСОБА_1. подала до суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких вона просить:
- визнати відмову сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_1 за місцем проживання батька, ОСОБА_2, незаконною;
- зобов’язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Красногвардійський районний відділ Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову зазначено, що 17.12.2009 року позивач звернулась до сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області із заявою щодо реєстрації її місця проживання за місцем проживання її батька – АДРЕСА_1.
21.01.2009 р. позивач отримала лист № 42/Л-80 за підписом заступника начальника Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Бєляніна Р.Ю., яким було відмовлено в реєстрації місця проживання на підставі ст. 9 Житлового кодексу України та ст. 63 Закону України «Про освіту».
26.01.2009 р. позивач повторно звернулась до СГІРФО Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області із заявою щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Проте реєстрація місця проживання проведена не була, офіційної відповіді на свою заяву позивач не отримала. Такі дії керівництва СГІРФО Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області позивач вважає такими, що порушують її законні права та інтереси. Позивач зазначила, що заява щодо реєстрації ОСОБА_1. була оформлена і подана відповідно до вимог, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 р. № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», всі необхідні документи, тобто, паспортний документ, квитанція про оплату державного мита та два примірники талону зняття з реєстрації додані. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересуванні та вільний вибір місця проживання в Україні», вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів забороняється. Посилання в листі № 42/Л-80 на ст. 9 Житлового кодексу України та ст. 63 Закону України «Про освіту» є безпідставним, оскільки положення зазначених статей відносини щодо реєстрації місця проживання громадян не регулюють.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, в яких зазначено, що згідно відповіді МБТІ Дніпропетровської області (вих. 354 від 15.01.2009) право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано. За даними управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради (вих. №16/5 - 2 від 16.01.2009) за адресою: АДРЕСА_1 значаться об'єкти нерухомості СЗШ № 51, що належать до комунальної власності територіальної громади міста та перебуває на балансі відділу освіти Красногвардійської районної у місті ради. На момент звернення до СГІРФО Красногвардійського РВ ДМУ, ОСОБА_1. набула повноліття та на реєстрацію постійного місця проживання їй необхідно надати згоду власника, або органу, на балансі якого знаходиться будівля. За повідомленням відділу освіти Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради окремий акт введення в експлуатацію житлової квартири № 4 відсутній, та відділ освіти вважає за неможливе надання згоди на реєстрацію громадян за вищевказаною адресою.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 вересня 2008 року ОСОБА_2. звернувся до СГІРФО Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про реєстрацію місця проживання його неповнолітньої доньки - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. - за його місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1.
27 жовтня 2008 року ОСОБА_2. отримав відповідь від начальника СГІРФО Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, в якій повідомлялось, що для реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ОСОБА_2 необхідно надати до СГІРФО Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області документи на дім, домову книгу, паспорт та свідоцтво про народження дитини.
17.12.2009 року позивач звернулась до сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області із заявою щодо реєстрації її місця проживання за місцем проживання її батька – АДРЕСА_1.
21.01.2009 р. листом № 42/Л-80 за підписом заступника начальника Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Бєляніна Р.Ю., було відмовлено в реєстрації місця проживання на підставі ст. 9 Житлового кодексу України та ст. 63 Закону України «Про освіту».
26.01.2009 р. позивач повторно звернулась до СГІРФО Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області із заявою щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Проте реєстрація місця проживання проведена не була, офіційної відповіді на свою заяву позивач не отримала.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні».
У відповідності до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
У відповідності до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно зі статтею 6 вказаного Закону, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву; паспортний документ; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985.
Відповідно до статті 11 Закону, реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Обмеження вільного вибору місця проживання можливе тільки у випадках, встановлених законодавством України. Такі випадки передбачені статтею 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зокрема те, що вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться:
- у прикордонній смузі;
- на територіях військових об'єктів;
- у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
- на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності;
- на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан.
Твердження відповідача про те, що позивач не підлягає реєстрації за місцем проживання свого батька, оскільки не має згоди балансоутримувача на адресу: АДРЕСА_1, судом не приймається з урахуванням наступного.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок реєстрації за місцем проживання встановлений Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яким не передбачено можливості відмови в реєстрації у зв'язку з відмовою балансоутримувача.
Заява щодо реєстрації позивача місця проживання була оформлена і подана відповідно до вимог, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 р. № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», всі необхідні документи, тобто, паспортний документ, квитанція про оплату державного мита та два примірники талону зняття з реєстрації додані.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересуванні та вільний вибір місця проживання в Україні», вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів забороняється.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з матеріалів справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено обґрунтованості свого рішення про відмову в проведені реєстрації позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 122, 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною відмову сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов’язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зареєструвати місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 23 жовтня 2009 року.
Суддя В.М.Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя Олійник В.М.