Справа № 343/349/17

Провадження № 22-ц/779/766/2017

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.,

суддів: Матківського Р.Й.,Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: представника апелянта - Цюк І.М.,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі про стягнення недотриманих коштів у відшкодування втраченого заробітку, - за апеляційною скаргою тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Цюки Ігора Михайловича на рішення Долинського районного суду від 22 березня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

В лютому 2017 року ОСОБА_3 вернулась в суд з зазначеним позовом, обґрунтувавши тим, що 22.08.1979 року при виконанні трудових обов'язків вона отримала трудове каліцтво та визнана інвалідом 3 групи внаслідок трудового каліцтва із стійкою втратою професійної працездатності у розмірі 65%.

До 1995 року відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, проводив Долинський завод ЗБВІК, після реорганізації якого до 01.04.2001 року відшкодування втраченого заробітку у зв'язку з травмою на виробництві їй проводило ВАТ «Долинський деревообробний завод».

Після утворення Фонду у 2001 році, особові справи потерпілих на виробництві з підприємств передавалися у Фонд. Разом з іншими була передана і справа позивачки. Фондом було вирішено продовжити виплату раніше призначеної Долинським ДОЗ щомісячної грошової суми 76,70 грн., платежі проводити з 01.04.2011 року - довічно.

Крім того, ВАТ «Долинський деревообробний завод» до особової справи долучив довідку №17 від 14.06.2001 року про те, що місячна зарплата станочниці, яку вона займала, на 01.04.2001 року становить 118 грн. з донарахуванням 25% гірських.

Як вбачається з копії посвідчення серії 2Б №207249 від 26.01.2007 року, ОСОБА_3 має статус громадянки, яка працює на території гірського населеного пункту.

А отже, згідно постанови КМ України від 24.01.2001 року №47 у неї виникло право на збільшення її заробітної плати, а відповідно і страхової виплати у зв'язку з частковою втратою працездатності на 25%.

Дані обставини встановлені рішенням Долинського районного суду від 07.06.2013 року, яке набрало законної сили, рішенням Долинського районного суду від 02.09.2014 року, законність якого підтверджено ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.09.2014 року, а також рішенням Долинського районного суду від 24.12.2014 року та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.01.2015 року, а також рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.06.2016 року та ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.09.2016 року.

Починаючи з 01.03.2016 року і по даний час відповідач продовжує виплачувати їй відшкодування без нарахування та виплати 25% доплати до відшкодування за роботу в гірському населеному пункті. Тобто позивачу знову безпідставно відмовлено у виплаті 25% доплати до відшкодування за роботу в гірському населеному пункті.

Тому ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача 2186,60 грн. 25%-ї доплати до відшкодування втраченого заробітку за роботу в гірському населеному пункті за період з 01.03.2016 року по 01.03.2017 року та зобов'язати відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі продовжувати виплату щомісячного відшкодування з підвищенням на 25% за роботу в гірському населеному пункті, починаючи з 01.03.2017 року.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22.03.2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі на користь ОСОБА_3 2187,60 грн. 25% доплати до відшкодування втраченого заробітку за роботу в гірському населеному пункті за період 01.03.2016 року по 01.03.2017 року та 600 грн. витрат за надання правової допомоги адвоката згідно квитанції.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування судом обставин справи, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі в особі тимчасово виконуючого обов'язки Цюки І.М. подав апеляційну скаргу, доводи якої зводились до того, що особова справа ОСОБА_3 була передана у Фонд в 2001 році. До того ж розмір страхової виплати уже був призначений та ця виплата уже проводилася ВАТ «Долинський ДОЗ». Після отримання особової справи позивачки, Фондом було продовжено раніше призначену страхову виплату, виходячи із даних довідки про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілої.

Таким чином, застосовуючи самостійно, визначені в розрахунку позивачки відсотки доплати за роботу в гірському населеному пункті, відділення Фонду в Долинському районі не мало підстав, оскільки підприємством була надана довідка про розмір страхових виплат, визначених із фактично проведених виплат заробітної плати.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суди не можуть провадити або зобов'язувати провадити перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу з інших підстав, не зазначених у ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», яка містить вичерпний перелік підстав для здійснення перерахунку щомісячної страхової виплати, а саме: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року.

При вирішенні даного спору, суд також не врахував, що відшкодування частини втраченого заробітку як інший, окремий вид виплати, а саме страхового виплату особі, з якою стався нещасний випадок на виробництві, передбачено нормами спеціального закону - статтями 21 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». До виплат, вказаних в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року №648, страхові виплати не відносяться, а тому не підлягають збільшенню на 25 відсотків.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, висновки і мотиви, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що Фондом не проводилися нарахування та виплата 25% доплати до відшкодування у період з 01.03.2016 року по 01.03.2017 року, що підтверджується довідкою відповідача за №63 від 23.02.2017 року, з якої вбачається, що щомісячно виплачується страхова виплата в сумі 666,67 грн., а за січень-лютий 2017 року по 1040,00 грн. без виплати «гірських», в той час, коли відповідач зобов'язаний дотримуватися гарантій соціального захисту громадян, передбачених законодавством та оплатити їй не лише донараховані «гірські», а також компенсацію за порушення терміну їх виплати.

Сума заборгованості по нарахуванню 25% доплати до відшкодування за період з 01.03.2016 року по 01.03.2017 року складає 2186,00 грн.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частина 2 вищевказаної статті передбачає, що це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи з огляду на таке.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 у 1979 році на Долинському заводі «ЗБВІК» отримала трудове каліцтво із втратою професійної працездатності у розмірі 65%. У зв'язку з чим вона звернулась за призначенням страхової виплати на вищевказане підприємство. До утворення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплата проводилась вказаним заводом та його правонаступниками. У період з 01.02.2001 року по 01.04.2001 року нарахування та виплату втраченого заробітку ОСОБА_3 проводив ВАТ «Долинський деревообробний завод». З 01.04.2001 року ВАТ «Долинський ДОЗ» передав особову справу ОСОБА_3 у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Долинському районі, який продовжив страхову виплату позивачці відповідно до довідки в сумі 76,70 грн.

Станом на 01.03.2017 року недоотримана позивачкою 25% доплата за роботу в гірському населеному пункті становить 2186 грн. 60 коп.

У відповідності до п.1 постанови КМ України №648 від 11.08.1995 року «Про умови праці осіб, які працюють в гірських районах» (в редакції від 03.04.1996 року), на підприємствах в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням КМ України або за його дорученням, підвищуються на 25%.

Дія постанови КМ України від 03.04.1996 року №392 поширювалась на підприємства, установи, організації як на юридичних осіб, а отже поширювалась на ВАТ «Долинський ДОЗ» та на Фонд СС від НВ на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, як таким, що постановлено з дотриманням всіх норм матеріального права, та вважає, що доводи апелянта не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі - відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк