копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-13257/08/0470
Категорія статобліку 2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В.М.
суддів Павловського Д.П., Чорної В.В.
при секретарі Середа А.О.
за участю:
представників позивача Федоренко Т.В., Луганської Л.О.
представників відповідача Загородянської Ю.Ю., Дараган Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
28 листопада 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Орфей» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить:
- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.07.2007 року № 0000322305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 65 987,0 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає безпідставним висновок відповідача, зазначений в акті перевірки від 17.07.2007 р. №318/235/31792877/01-046 щодо порушення з боку позивача п.п.7.7.4, 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 р. здійснений позивачем у повній відповідності до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За таких обставин, за твердженням позивача, сумніви відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за квітень 2007 року у зв’язку з тим, що за останні 12 календарних місяців підприємство мало обсяг оподатковуваних операцій менше, ніж заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість, а податковий кредит за лютий 2007 року був сформований за рахунок операцій з придбання або спорудження (будівництва) основних засобів, - необґрунтовані та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що згідно з даними перевірки позивач за останні 12 календарних місяців мав обсяг оподатковуваних операцій значно менший, ніж заявлена до бюджетного відшкодування сума. Крім того, відповідач вказує, що податковий кредит підприємства ТОВ «Орфей» за квітень 2007 року не було сформовано за рахунок операцій з придбання або спорудження (будівництва) основних засобів.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2007 року, складено акт перевірки від 17.07.2007 р. №318/235/31792877/01-046, в якому зазначено, що податковий кредит ТОВ «Орфей» за квітень 2007 року не було сформовано за рахунок операцій з придбання або спорудження (будівництва) основних засобів. У зв’язку з виявленим та на підставі п.п.7.7.11, п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відмовила позивачу в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в розмірі суми 65 987 грн. за квітень 2007 року, про що на підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.07.2007 року № 0000322305/0.
Суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, виходячи із наступного.
Позивач подав до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007 р.. в рядку 25 декларації зазначена сума в розмірі 65 987,00 грн. В рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 р. позивачем задекларована сума в розмірі 65 987,00 грн.
Відповідно до п. 1.8 ст. І Закону України «Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються п.7.7 ст.7 вказаного Закону.
Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З аналізу вказаної норми Закону вбачається, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежності від того, коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальником, а визначає, що суми ПДВ мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальником товарів.
Так, сума податкових зобов'язань позивача за березень 2007 р. - 0 грн. (рядок 9 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2007 р.). Сума податкового кредиту позивача за березень 2007 р. - 87 059,0 грн. (рядок 17 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2007 р.). Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень 2007 р. має від'ємне значення і складає 87 059.0 грн. (рядок 18.2 Податкової декларації з ПДВ за березень 2007 р.). Сума у розмірі 87059,0 грн. була зарахована до складу податкового кредиту за квітень 2007 р. (рядок 22.2 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2007 р., рядок 23.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 р.).
Сума податкових зобов'язань позивача за квітень 2007 р. - 0 грн. (рядок 9 Податкової декларації з податку на додану вартість за квітень, 2007 р.). Сума податкового кредиту позивача за квітень 2007 р. - 86 091,0 грн. (рядок 17 Податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 р.). Залишок від'ємного значення за березень 2007 р., що включається до складу податкового кредиту за квітень 2007 р. - 236 879,0 грн. (рядок 23 Податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 р.).
Таким чином різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку від'ємного значення за березень 2007 р., що включається до складу податкового кредиту за квітень 2007 р., має від'ємне значення.
Частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у березні 2007 р. постачальникам товарів (послуг) складає 65 987,06 грн.
Отже, сума бюджетного відшкодування, розрахована згідно норм Закону України «Про податок на додану вартість» складає 65 987,06 грн. (при відображенні у податковій декларації 65 987,0 грн.)
Таким чином, розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 р. здійснений позивачем у відповідності до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Також не порушений позивачем пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому як у відповідності з даним пунктом позивач своєчасно надав ДПІ у Бабушкінському районі декларацію з ПДВ разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року, а до казначейства Бабушкінського району - копію декларації з відміткою ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що не заперечується актом перевірки.
Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Інших вимог до платника податку, що має право на бюджетне відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить, тому висновок в Акті про порушення позивачем вказаного підпункту закону неправомірний.
Відповідно до останнього абзацу пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначається за процедурою, встановленою центральним податковим органом. Форма та порядок заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, порядок заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Форма розрахунку суми бюджетного відшкодування передбачає відображення в рядку 4 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. а саме: суми, вказаної в рядку 1 цього розрахунку, в межах суми, вказаної в рядку 3 розрахунку. В рядку 1 розрахунку відображається залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду. В рядку 3 розрахунку відображається сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Вимоги заповнення рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування з необхідністю зазначення суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг), встановлені Формою розрахунку суми бюджетного відшкодування (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин). суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначеним Законом встановлений інший порядок бюджетного відшкодування, а саме: сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). (пп. а) пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Закон не вимагає від платника податку, для визначення суми бюджетного відшкодування, щоб податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді.
При цьому пп. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), аналогічний пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), що складає 65 987.0 грн. (при відображенні у податковій декларації - 65987,0 грн.)
Таким чином, висновки наведені в Акті про порушення позивачем п.п. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства України.
Також в Акті зазначено, що за останні 12 календарних місяців підприємство мало обсяг оподаткованих операцій менше ніж заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість, а податковий кредит за лютий 2007 р. не був сформований за рахунок операцій з придбання або спорудження (будівництва) основних засобів. Тому, відповідно до п.п. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 р. у розмірі 65 987,00 грн.
Згідно п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), не має права на бюджетне відшкодування особа, яка ... мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів регулюється пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції. яка діяла на момент виникнення спірних відносин), а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8' цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
абз. 3 - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, формулювання абз. 3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про ототожнення поняття «основні фонди» з поняттям «основні засоби».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
5.1 Основні засоби
5.2 Інші необоротні матеріальні активи;
5.3. Незавершені капітальні інвестиції.
Таким чином поняття «основні засоби (основні фонди)» включає в себе поняття «незавершені капітальні інвестиції», що відповідає й змісту абз. 3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, податковий кредит позивача за березень, квітень 2007 р. сформовано за рахунок операцій з будівництва (реконструкції) основних фондів (основних засобів). Відсутність будівлі по вул. Шевченка. 49, 51, м. Дніпропетровськ на обліку по рахунку 10 «Основні засоби» субрахунку 103 «Основні засоби - будівлі, споруди» не суперечить вимогам чинного законодавства, не свідчить про відсутність основних фондів (основних засобів) і не може бути доказом відсутності права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в 65 987,0 грн.
З урахуванням вищезазначених норм та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.07.2007 року № 0000322305/0 винесене з порушенням норм діючого законодавства України, а тому має бути визнано протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 122, 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.07.2007 року № 0000322305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 65 987,0 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 23 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя: В.М. Олійник
Судді: В.В. Чорна
Д.П. Павловський
З оригіналом згідно.
Суддя Олійник В.М.