Судове рішення #63582913

Номер провадження: 22-ц/785/559/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді Сидоренко І.П., суддів Станкевича В.А., Цюри Т.В., при секретарі Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

03 лютого 2016р. ОСОБА_3Д.К. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2Г.О., в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2Г.О. на її користь грошові кошти в сумі 7077грн.61коп., як компенсацію за додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4, 17 лютого 1990р.н., і судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказала, що після розірвання шлюбу на вихованні та утриманні у неї залишився син ОСОБА_2Г.О., який хоча і був повнолітнім, але згідно Договору №03-2-008-2012–ІІв від 13 серпня 2012р. про індивідуальну підготовку бакалавра, продовжував навчатися в Одеському національному університеті ім. Мечникова, на що вона витратила кошти, та вважає, що 1/2 частка вказаних витрат підлягає стягненню з батька дитини ОСОБА_2Г.О.

Також позивач зазначила, що вона на утримання сина ОСОБА_2Т.О. додатково витратила гроші в сумі 14151грн.22коп., а саме 8657грн.22коп. на сплату навчання в учбовому закладі, і 5494грн. за придбання необхідної літератури.

Відповідач позов не визнав, вказав, що у період навчання його сина у Одеському національному університеті ім. Мечникова, він особисто давав йому грошові кошти на оплату навчання у період 2012-2013р.р., які його син сплатив, що на момент розлучення він працював, мав стабільний заробіток, утримував сім`ю, платив за виховання та навчання синів, а колишня дружина ніколи не працювала, живе у квартирі на кошти, які він їй залишив після розлучення.


Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016р. задоволено позов ОСОБА_3Д.К.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 7077грн.61коп. як компенсацію за додаткові витрати на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4, 17 лютого 1990р.н. до досягнення ним 23-річного віку (а.с.88-91).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права (а.с.94-98).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторони по справі, їх представників, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.  

У п.п.2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Судом  встановлено, що ОСОБА_3 з 16 лютого 1990р. до 16 серпня 2012р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. 17 лютого 1990р. у сторін народився син ОСОБА_4 (а.с.4).

 Відповідно до договору № 03-2-008-2012-ІІв про індивідуальну підготовку бакалавра, 01 вересня 2012р. ОСОБА_4 розпочав навчання в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, з оплатою за весь час навчання в сумі 28400грн. (а.с.6).

  Відповідно до квитанції № 8460703 від 07 вересня 2012р. саме ОСОБА_4 було сплачено на адресу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, за V семестр навчання по договору № 03-2-008-2012-ІІв  у розмірі 4290грн. та комісію за здійснення платежу 42грн.90коп. (а.с.7).

Згідно квитанції №ПН 510556Р від 07 лютого 2013р., ОСОБА_4 сплачено на адресу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, за VI семестр навчання по договору № 03-2-008-2012-ІІв у розмірі 4290грн. та комісію за здійснення платежу 34грн.32коп. (а.с.8).

Окрім того, як вбачається з товарних чеків №97, №96 від 01 жовтня 2012р., засвідчених печаткою ФОП «Опанасюк Наталія Валентинівна», наданих позивачем, було придбано учбову літературу на суму 2700грн. та 2794грн (а.с.10).

30 червня 2015р. ОСОБА_4 закінчив Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова за напрямком підготовки «правознавство» та здобув кваліфікацію бакалавра права (а.с.9).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, та що позивач потребує матеріальної допомоги на компенсування 1/2 частини витрат, які ОСОБА_3 понесла, оплативши навчання їх повнолітнього сина ОСОБА_2Т.О. за період 2012-2013р.р.

З вказаним висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки такий висновок суду не відповідає наявним у справі матеріалам.

Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_3Д.К. посилалася на ст.ст.185, 199 СК України.

Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

 Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_3Д.К. надано квитанції №8460703 від 07 вересня 2012р. в сумі 4290грн. та квитанцію №ПН510556К від 07 лютого 2013р. в сумі 4292грн. про сплату ОСОБА_4 коштів за навчання в університеті ОНУ ім. Мечникова. Також надано копію товарних чеків про оплату підручників на суму 2700грн. від 08 жовтня 2012р. та на суму 2794грн. від 08 жовтня 2012р. (а.с.7-10).

Однак, докази позивача на підтвердження заявлених позовних вимог з урахуванням положень ст.58 ЦПК України, не можуть вважатися належними та допустимими, оскільки, в квитанціях №8460703 від 07 вересня 2012р. на суму 4290грн. та квитанції №ПН510556К від 07 лютого 2013р. на суму 4292грн. платник зазначений саме ОСОБА_4. Товарні чеки від 08 жовтня 2012р. на суму 2700грн. та на суму 2794грн. взагалі не містять жодних даних про платника.

Судом апеляційної інстанції позивачу було надано можливість надати належні докази на підтвердження позову, але нею такі докази надані не були.

Судова колегія не приймає до уваги покази допитаного за клопотанням позивачки у якості свідка сина ОСОБА_5, оскільки він пояснив, що йому лише зі слів матері було відомо, що вона сплачувала за навчання брата, та не зміг конкретно пояснити, які саме суми нею були сплачені.

ОСОБА_3Д.К. не надано суду як першої так і апеляційної інстанції доказів того, що саме нею було оплачено навчання сина, на які позивачкою були надані квитанції та чеки, нібито сплачені нею.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов’язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України та у суду першої інстанції не було підстав для задоволення зазначених позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, у зв’язку з порушенням судом норм процесуального закону, неправильною оцінкою наданих позивачем доказів, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за можливе апеляційну скаргу відповідача задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року– скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини – відмовити.

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області І.П. Сидоренко

ОСОБА_6

ОСОБА_7



  • Номер: 2/521/2260/16
  • Опис: про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 521/2016/16-ц
  • Суд: Малиновський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Сидоренко І. П.
  • Результати справи: змінено рішення апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.02.2016
  • Дата етапу: 28.08.2019
  • Номер: 22-ц/785/559/17
  • Опис: Гасанова У.Д кизи - Гасанов Т.Г. огли про стягнення додаткових витрат на утримання дитини
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 521/2016/16-ц
  • Суд: Апеляційний суд Одеської області
  • Суддя: Сидоренко І. П.
  • Результати справи: заяву задоволено повністю; Ухвалено нове рішення по суті позовних вимог у зв'язку із:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.12.2016
  • Дата етапу: 24.04.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація