ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017р.                                                                        Справа № 914/3182/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Блавацької-Калінської О.М., судді Іванчук С.В. та судді Манюка П.Т. при секретарі Петровській Н.Я.

розглянувши матеріали заяви: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг», м.Київ

до відповідача: Львівської митниці ДФС, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Київ

про: визнання права власності на дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113, витребування з чужого незаконного володіння Львівської митниці ДФС дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113 та зобов’язання передати дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113. Ціна позову 155 071,36 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 17.09.16р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 22.01.16р.);

від третьої особи:ОСОБА_4 - представник (довіреність від 09.09.16 р.)

Відповідно до ст.20 ГПК України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» заявлено позов до Львівської митниці ДФС за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про визнання права власності на дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113, витребування з чужого незаконного володіння Львівської митниці ДФС дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113 та зобов’язання передати дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №1113030113. Ціна позову 155 071,36 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.01.2017 року.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 16.01.2017 р.

Ухвалою суду від 06.02.2017 р. призначено колегіальний розгляд справи №914/3182/16 у складі трьох суддів.

Автоматичним розподілом справ між суддями визначено у склад колегії суддю Іванчук С.В. та суддю Манюка П.Т.

Ухвалою суду від 01.03.2017 р. відкладено розгляд справи на 15.03.2017 р.

В судовому засіданні 15.03.2017 р. відповідно до ст.77 ГПК України оголошено перерву до 22.03.2017 р.

Ухвалою суду від 22.03.2017 р. відповідно до ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів з 06.04.2017 р. Розгляд справи відкладено на 11.04.2017 року.

11.04.2017 р. позивач подав клопотання (вх.№13646/17) про виправлення описки у позовній заяві та похідних від неї документах у номері дизельного двигуна Deutz TCD2013L06 4V серії, а саме вважати правильним №11303011 замість №1113030113. Заявлене клопотання прийняте судом до розгляду та долучене до матеріалів справи.

Крім того, 11.04.2017 р. позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_5 «Богдан», оскільки з витягу про опис майна вбачається, що спірне майно передане відповідачем останньому для реалізації.

В судовому засіданні 11.04.2017 р. розгляд заявленого клопотання відкладено до з’ясування фактичного володільця спірного майна. Розгляд справи призначено на 20.04.2017 року.

Представник позивача в судове засідання з’явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та скерованих на адресу суду поясненнях (вх.№989/17 від 11.01.2017 р. та вх.№13645/17 від 11.04.2017 р.) Доказів, що підтверджують факт передачі спірного майна для реалізації ОСОБА_5 «Богдан» не надав.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач - Львівська митниця ДФС незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа дизельним двигуном Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011, який розмитнений та є власністю позивача.

Представники відповідача в судове засідання з’явився, вимоги позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві (вх.№1712/17 від 16.01.2017 р.), надав суду докази (службову записку від 14.04.2017 р. та відповідь на неї від 19.04.2017 р.) з яких вбачається, що дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії перебуває на складах митниці та зазначив про відсутність підстав для залучення ОСОБА_5 «Богдан» в якості відповідача.

Третя особа участь повноважного представника в судове засідання забезпечила, вимоги позивача підтримала в повному обсязі.

Згідно ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації , яким пред’явлено позовну вимогу.

Згідно із ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Як зазначено у Постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 ( із наступними змінами та доповненнями), заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. Ухвали про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача не можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку. У разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Стаття 24 ГПК не зобов’язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. Проте відхилення такого клопотання і задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути підставою для скасування рішення, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК».

Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.

Елементами позову, його структурними складовими, які сукупно визначають його зміст, є : предмет та підстава позову.

У п.3.12 Постанови пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов’язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків спірного матеріального правовідношення.

Позивачем у справі не надано суду доказів, що підтверджують факт передачі спірного майна для реалізації ОСОБА_5 «Богдан», натомість відповідач надав суду докази (службову записку від 14.04.2017 р. та відповідь на неї від 19.04.2017 р.) з яких вбачається, що дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії перебуває на складах митниці за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 369.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Львівська митниця ДФС є належним відповідачем, який повинен відповідати за даним позовом, а відтак в задоволенні клопотання позивача необхідно відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

25.04.2012 року між ДП «Автомоторс» та ТОВ «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» укладено договір №004/12. Предметом даного договору була купівля-продаж 30 (тридцяти) дизельних двигунів Deutz TCD2013L06 4V потужністю 213 кВт при 2100 об./хв. стандарту Евро 3., вартістю 155071,36 грн. за 1 (один) двигун. Після оплати цього договору ДП «Автомоторе» передало, а ТОВ «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» прийняло згідно акту прийому-передачі Товару від 09.07.2012 року наступні дизельні двигуни Deutz TCD2013L06 4V серії №11303006, №11303007, №11303008, №11303009, №11303010, №11303011, №11303012, №11303013, №11303014, №11303015, №11303016, №11303017, №11303018, №11303019, №11303020, №11303021.

Позивач стверджує, що відповідно до наведеного договору набуло право власності на дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 після його повної оплати та отримання від ДП «Автомоторс».

12.07.2012 року між ТОВ «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» та ТОВ «Львівські автобусні заводи» (третя особа у справі) уклали договір відповідального зберігання майна. Предметом даного договору було відповідальне зберігання дизельного двигуна Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 у складі за адресою: м. Львів, вул. Стрийська,45. Згідно акту приймання-передачі майна до договору ТОВ «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» передало, а ТОВ «Львівські автобусні заводи» прийняло на відповідальне зберігання дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011.

Згідно з листом за №94/01 від 04.07.2016 року ДП «Автомоторс» підтвердило, що дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 був ввезений на територію України ДП «Автомоторс» та пройшов митне оформлення 09.07.2012 року за ВМД №125130000/2012/215580.

Згідно з актом Львівської митниці ДФС про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспорті засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи за №13-70-03/01-2 від 27.01.2015 року встановлено, що окрім матеріальних цінностей, вказаних в акті та які знаходяться під митним контролем, на складі присутні розмитнені товари (оформлені у митний режим імпорту зі сплатою усіх митних платежів), а саме: двигуни моделі MAN Engine D2066LOH39 з аксесуарами для автобусів - 6 штук та двигун фірми DEUTZ, модель TCD2013L06 4V серійний номер 11303011 в кількості - 1 шт.; Мости ведучі та неведучі до автобусів з аксесуарами - 10 шт (додаток №2 до акта).

Позивач зазначає, що даним актом огляду Львівська митниця ДФС встановлює, що дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 є розмитненим та не знаходиться під митним контролем. Тобто законних підстав для його вилучення у Львівської митниці ДФС не було. З огляду на вищевикладене ТОВ «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» вважає Львівську митницю ДФС недобросовісним володільцем дизельного двигуна.

В подальшому, Сихівським районним судом м.Львова у справі №464/4286/15-к від 27.05.2015 року винесено ухвалу про надання дозволу на проведення огляду, вилучення та подальшого переміщення на склади Львівської митниці ДФС усього наявного майна на складі тимчасового зберігання ОСОБА_5 «ЛАЗ». 24.06.20015 року Львівською митницею ДФС вказана ухвала була виконана.

Відповідно до ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 02.10.2015 року у справі №464/8243/15-к виявлене при огляді 24.06.2015 року на складі тимчасового зберігання майно (в т.ч. дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011) передано в розпорядження Львівської митниці ДФС. Відтак, двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 оприбуткований на склад Львівської митниці на підставі акту приймання-передачі №21 від 06.11.2015 р. та висновку Львівської торгово-промислової палати №19-09/1331 від 11.08.2015 року.

Зазначає при цьому, що відповідачу на момент вилучення двигуна (24.06.2015 року) було відомо про те, що двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 розмитнений, не знаходиться під митним контролем та є власністю ТОВ «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг».

З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2016 року ТОВ «Львівські автобусні заводи» листом за №56/07 звернулось на адресу Львівської митниці ДФС з проханням повернути власнику - ТОВ «Львівські автобусні заводи» безпідставно вивезений двигун. Однак, листом №12382/10/13-70-03-05/19 від 10.08.2016 року Львівська митниця ДФС повідомила про неможливість встановлення факту придбання двигуна, наявність митного оформлення та його належність ТОВ «Львівські автобусні заводи».

21.10.2016 року ТОВ «Львівські автобусні заводи» листом №57/10 направило на адресу Львівської митниці ДФС документи, які підтверджують за ОСОБА_5 «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» право власності та розмитнення дизельного двигуна Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011.

У відповіді №18414/10/13-70-03-05/19 від 09.11.2016 року Львівська митниця ДФС повідомляє, що виявлене при огляді 24.06.2015 року майно було передано в розпорядження Львівської митниці ДФС. Тому двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 був оприбуткований на склад Львівської митниці на підставі акту приймання-передачі №21 від 06.11.2015 року та висновку Львівської торгово-промислової палати №19-09/1331 від 11.08.2015 року. Також у даній відповіді Львівська митниця ДФС зазначила, що для видачі товару зі складу митниці необхідно подати письмову заяву з дотриманням вимог Порядку роботи складу митниці ДФС № 627.

Позивач стверджує, що у відповідача наявні усі докази щодо права власності позивача на спірне майно, а відтак відповідач не має жодних передбачених законодавством підстав для подальшого утримання спірного майна у своєму володінні та розпорядженні.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова у справі №464/4286/15-к від 02.10.2015 року як на правомірність розпорядження зазначеним двигуном. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що засвідчили б порушення прав позивача, відсутні докази звернення позивача до Львівської митниці ДФС, а отже відсутність самого спору та необхідність звернення до господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до договору №004/12 від 25.04.2012 року ОСОБА_5 «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» набуло право власності на дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 після його повної оплати та отримання від ДП «Автомоторс». Дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 був ввезений на територію України ДП «Автомоторс» та пройшов митне оформлення 09.07.2012 року за ВМД №125130000/2012/215580.

Відтак позивачем надано суду належні докази законного набуття права власності на спірне майно та його належне розмитнення.

Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником. Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Як вбачається з матеріалів справи право власності позивача на дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 відповідачем не заперечується та не оспорюється, відтак позовна вимога в цій частині підлягає відхиленню.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (Постанова ВГСУ від 02.07.2008 № 30/351)

Як встановлено судом, виявлене при огляді 24.06.2015 року майно на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 02.10.2015 року у справі №464/8243/15-к було передано в розпорядження Львівської митниці ДФС. Відтак, дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 був оприбуткований на склад Львівської митниці на підставі акту приймання-передачі №21 від 06.11.2015 року та висновку Львівської торгово-промислової палати №19-09/1331 від 11.08.2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Згідно з ст.399 Цивільного кодексу України право володіння припиняється у разі, зокрема витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Статтею 400 ЦК України встановлено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до статей 330, 387 ЦК України, віндикаційний позов може бути пред'явлений тільки тоді, коли відповідач незаконно заволодів річчю внаслідок передачі йому такої речі не позивачем, а іншою особою. Подання такого позову не вимагає визнання недійсними усього ланцюга правочинів, за якими майно потрапило від позивача до відповідача від третіх осіб.

При цьому встановлення обставин недобросовісності дій набувача майна є підставою для витребування такого майна згідно статті 387 ЦК України в особи, яка його набула без достатніх правових підстав як це передбачено статтею 1212 ЦК України.

Статтею 1212 ЦК України визначено загальні положення про зобов'язання особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, юридичний склад зобов'язання за статтею 1212 ЦК України виникає за наявності сукупності таких юридичних фактів: а) факту придбання або збереження майна; б) факту набуття або збереження майна іншої особи; в) факту відсутності (або відпадіння в майбутньому) визначених законом підстав набуття права власності на спірне майно. Для виникнення зобов'язання за наслідком безпідставного набуття (збереження) майна за рахунок іншої особи вина не має юридичного значення. Факт відсутності підстав набуття (збереження) майна у відповідача має наслідком неправомірність наслідків з набуття майна та породжує зобов'язання відповідно до статті 1212 ЦК України з повернення такого майна (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ у справі №5023/10186/11 від 21 березня 2017 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Із врахуванням наведеного та поданих доказів суд дійшов висновку про підставність позовних вимог в частині зобов'язання щодо повернення дизельного двигуна Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011 власнику - ОСОБА_5 «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг».

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України віднести на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати Львівську митницю ДФС (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; ідентифікаційний код 39420875) в десятиденний термін передати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» (03124, м.Київ, бульвар Івана Лепсе, 6; ідентифікаційний код 37174331) дизельний двигун Deutz TCD2013L06 4V серії №11303011.

Стягувач: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» (03124, м.Київ, бульвар Івана Лепсе, 6; ідентифікаційний код 37174331);

Боржник: Львівська митниця ДФС (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; ідентифікаційний код 39420875);

3. Стягнути з Львівської митниці ДФС (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; ідентифікаційний код 39420875) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство СТГ Інженерінг» (03124, м.Київ, бульвар Івана Лепсе, 6; ідентифікаційний код 37174331) 2 326,08 грн. судового збору.

4. Накази видати, відповідно до ст.116 ГПК України.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 20.04.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 21.04.2017 р.

Головуючий суддя Блавацька-Калінська О. М.

Суддя                                                              Іванчук С.В.

Суддя                                                    Манюк П.Т.