ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 904/1846/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД", м. Київ

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", с. Новов'язівське Юр'ївського району Дніпропетровської області

про стягнення 261 606 грн. 00 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н відж 10.04.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 05/03 від 05.03.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас" витрати понесені позивачем в межах виконавчого провадження в розмірі 261 606 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Юр’ївського РУЮ від 07.04.2016р. про зміну відповідального зберігача у виконавчому провадженні № 49856415, позивач прийняв на відповідальне зберігання арештоване згідно акту опису та арешту від 25.02.2016р. майно відповідача, а саме: двох хряків та 75 свиноматок, загальною вагою 11 315 кг. Оскільки внаслідок зміни зберігача вказаного майна позивачем були понесені витрати на транспортування, відгодівлю худоби та оренду ферми для вказаної худоби у загальній сумі 261 505 грн. 00 коп., позивач вважає, що такі витрати повинні бути відшкодовані власником майна, тобто відповідачем.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов від 21.03.2017р. № 2103 зазначив, що 01.03.2016р. ОСОБА_2, як відповідальний зберігач вказаної худоби, звернувся до начальника ВДВС Юр’ївського РУЮ з листом, в якому зазначив про відсутність фінансової можливості утримання арештованої худоби та просив визначити її вартість та негайно реалізувати із передачею отриманих від продажу грошових коштів ПАТ «Мегабанк», яке згідно договору застави рухомого майна від 16.11.2007р. № 16-07/01/2007-з є заставоодержувачем вказаної худоби. Оскільки згідно постанови державного виконавця про зміну відповідального зберігача від 07.04.2016р. та акту приймання-передачі від 07.04.2016р. арештовану худобу на відповідальне зберігання взяла фізична особа ОСОБА_3М.Г., Товариство з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" не є належним позивачем у даній справі та не може мати відповідних претензій до відповідача. Крім того, вказує, що приписами ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчий дій) передбачене укладання угоди між зберігачем та державним виконавцем для визначення розміру винагороди за зберігання майна. Таким чином, зберігач ОСОБА_3М.Г. повинен був укласти із державним виконавцем відповідну угоду та визначити розмір винагороди за зберігання арештованої худоби. Просив в позові відмовити.

18.04.2017р. позивач надав пояснення на відзиві, в яких зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчий дій) участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Таким чином, арештована худоба передана на зберігання ОСОБА_3М.Г. не як фізичній особі, як стверджує відповідач, а як керівнику ТОВ "Цехаве Корм ЛТД", про що зазначено у вказаній постанові державного виконавця. Вважає позовні вимоги доведеними, оскільки предметом даного спору є не отримання винагороди,а відшкодування витрат позивача, які утворились внаслідок відмови відповідача бути зберігачем у виконавчому провадженні № 49856415.

В судовому засіданні 18.04.2017р. представником відповідача долучено до матеріалів справи звіт про оцінку худоби від 21.05.2016р. № РСМ-0516-004, згідно якого ринкова вартість об’єктів оцінки (75 голів свиноматок та 2 голови хряків) становить 186 406 грн. 63 коп.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015р. по справі № 904/7541/15 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" 140 645,00 грн. основного боргу, 36 276,87 грн. пені, 14 064,50 грн. штрафу, 9 545,64 грн. відсотків річних, 44 912,39 грн. інфляційних втрат, 4 908,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

09.11.2015р. на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015р. по справі № 904/7541/15 видано наказ.

18.01.2016р. начальником відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49856415 (а.с. 11) про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/7541/15 від 09.11.2015р. про стягнення з ПВКП «Гурас» на користь ТОВ "Цехаве Корм ЛТД" 140 645,00 грн. основного боргу, 36 276,87 грн. пені, 14 064,50 грн. штрафу, 9 545,64 грн. відсотків річних, 44 912,39 грн. інфляційних втрат, 4 908,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

25.02.2016р. начальником відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції ОСОБА_5 складено акт опису та арешту майна, відповідно до якого описано та накладено арешт на наступне майно: хряки в кількості 2 голів; свиноматки в кількості 127 голів. Описане майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 (а.с. 56-59.

Листом від 01.03.2016р. відповідальний зберігач майна ПВКП «Гурас» ОСОБА_2 звернуся до начальника відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції ОСОБА_5, в якому, у зв'язку із відсутністю власних фінансових можливостей для зберігання та годування живих тварин, а також у зв'язку з тим, що є ризик втрати тварин, після 03.03.2016р. просив на підставі п.п. 4.5.6 п. 4.5 ст.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 та ч. 7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначити їх вартість та негайно реалізувати, із передачею отриманих від продажу коштів ПАТ «Мегабанк», яке згідно договору застави рухомого майна від 16.11.2007р. № 16-07/01/2007-з є заставоодержувачем вказаного рухомого майна. У протилежному випадку просив зняти з нього відповідальність за зберігання вищевказаних тварин та передати їх іншому відповідальному зберігачеві.

07.04.2016р. начальником відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції ОСОБА_5С винесено постанову про заміну відповідального зберігача у виконавчому проваджені № 49856415 та передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Цехаве Корм ЛТД" ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7, паспорт NPL60YR34 виданий 31.07.2012р. Бургомістром vanRoerdalen, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. наступне арештоване майно: 2 голови хряків та 75 голів свиноматок (а.с. 12-13)

07.04.2016р. актом приймання-передачі ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 ОСОБА_7 прийняв на відповідальне зберігання хряків у кількості 2 одиниць вагою 454 кг, свиноматок у кількості 75 одиниць вагою 10 861 кг. (а.с. 14)

Позивач стверджує, що внаслідок зміни зберігача вищезазначеного майна, ним були понесені наступні витрати:

- витрати щодо відгодівлі тварин загальною вартістю 131 140 грн. 66 коп., на підтвердження чого надав видаткові накладні та виставлені рахунки (а.с. 15-36);

- витрати щодо транспортування худоби та зерносуміші для відгодівлі загальною вартістю 10 066 грн. 66 коп., на підтвердження чого надав акти здачі-прийняття робіт (а.с. 37-41);

- витрати щодо оренди ферми загальною вартістю 120 400 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 04/16 від 06 квітня 2016 р., укладений між позивачем та Громадянкою України ОСОБА_8 (а.с. 42-43).

Позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказані понесені витрати, проти чого заперечує відповідач, що і є предметом спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій, надалі вживається у вказаній редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Частиною. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (ч. 1 та 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

За умовами ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності із ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

За приписами ч. 2, 3 ст. 175 Господарського кодексу України суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови про заміну відповідального зберігача у виконавчому проваджені № 49856415 винесеної 07.04.2016р. начальником відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції ОСОБА_5С, спірне майно передано на відповідальне зберігання генеральному директору ТОВ "Цехаве Корм ЛТД" ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7, паспорт NPL60YR34 виданий 31 липня 2012 року Бургомістром vanRoerdalen, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 12-13).

Господарський суд зазначає, що у розділі «повідомлення про кримінальну або матеріальну відповідальність» міститься підпис із зазначенням: «ОСОБА_3 ОСОБА_7», також відповідно до акту приймання-передачі від 07.04.2016р. спірне майно прийняв на відповідальне зберігання «ОСОБА_3 ОСОБА_7», а не Товариство з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД"(а.с. 14).

З вищевикладеного вбачається, що арештоване майно: 2 голови хряків та 75 голів свиноматок передано на відповідальне зберігання фізичній особі ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7, а не юридичній особі ТОВ "Цехаве Корм ЛТД", що виключає наявність претензій саме позивача до ПВКП «Гурас».

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що частиною. 3 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, у разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Враховуючи викладене, одержання винагороди за зберігання майна здійснюється за умови укладання між зберігачем та державним виконавцем угоди, в якій визначається розмір цієї винагороди. Господарський суд зазначає, що укладеної угоди щодо зберігання майна між зберігачем та державним виконавцем сторонами до суду не надано, що свідчить про те, що зберігач ОСОБА_3М.Г. на час розгляду справи не скористався своїм правом на отримання визначеної Законом винагороди.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу).

За встановлених обставин, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" не є відповідальним зберігачем у виконавчому провадженні № 49856415, а порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача не підтверджено належними та допустимими доказами, позовні вимоги є такими що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Водночас, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 375 грн. 51 коп. судового збору, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, вказана сума підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 20.04.2017